Справа № 628/1930/21
Провадження № 2/628/758/21
(повне)
12 серпня 2021 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Шиховцової А.О.,
за участю секретаря - Шевченко О.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
третьої особи - ОСОБА_2 ,
судового розпорядника - Ніколаєнко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп'янську цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про втрату права користування будинком, що знаходиться у власності особи,
встановив:
31.05.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про втрату права користування будинком, що знаходиться у власності особи, згідно якого просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вона є співвласницею квартири за вище вказаною адресою на підставі свідоцтва про право власності, іншими співвласниками є треті особи по справі, тобто кожному належить право спільної часткової власності на 1/3 частини квартири. У квартирі значиться зареєстрованою відповідачка ОСОБА_3 , яка фактично не проживає в ній більше року, а саме, з січня 2015 року та її речей у квартирі немає, вона не користується жилим приміщенням для проживання та комунальними послугами. Позивачка зазначає, що терпить незручності через те, що відповідачка зареєстрована у цій квартирі, вона не може оформити субсидію, оплачує за неї комунальні послугами, якими відповідачка не користується. Тому, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 11.06.2021 р. провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, відзиву на позовну заяву не надійшло.
Третя особа по справі, ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.
Третя особа по справі ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить суд його задовольнити.
Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважав за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів в порядку ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, третьої особи ОСОБА_2 , допитавши свідків, дослідивши докази по справі, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судовим розглядом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2006 року, виданого Новоосинівським виробничим управлінням ЖКГ згідно з розпорядженням № 66 від 20.10.2006 р., Витягу про реєтсарцію права власності на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , кожному по 1/3 частині (а.с.4,5,6-7).
Згідно довідки про склад сім'ї № 459 від 20.04.2021 р., довідки від 02.06.2021 р. № 02-25/1158, виданих Курилівським сільським головою, окрім позивачки та третіх осіб по справі, у квартирі АДРЕСА_1 , з 17.07.2002 року значиться зареєстрованою відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16,23).
Факт не проживання відповідачки ОСОБА_3 за адресою місця реєстрації підтверджується Актом від 14.04.2021 р. про її не проживання за місцем реєстрації з 2015 року (а.с.17) та показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , допитаними у судовому засіданні, які підписали вищезазначений Акт, підтримали викладені в ньому обставини, та пояснили суду, що відповідачка ОСОБА_3 дійсно не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , з 2015 року, без поважних причин, при цьому перешкод у користуванні житлом ніхто їй не чинив та не чинить, місце її проживання свідкам невідоме.
Статтею 47 Конституції України та статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Під правом власності розуміється право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).
Як передбачено вимогами частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, що мають в приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, які, окрім іншого, передбачають, що правовідносини, пов'язані зі створенням перешкод здійснення права користування своїм майном, регулюються ст. 391 ЦК України, яка встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові ВСУ від 16.11.2016 р. № 688/63/15-ц, порівняльним аналізом статей 383,391,405 ЦК України та статей 150,156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, у якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Виходячи з вищевикладеного судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 , не проживає понад п'ять років, без поважних причин, та не виявляє інтересу до цього житла, при цьому відомостей щодо перешкод в користуванні квартирою відповідачці немає, реєстрація відповідачки перешкоджає позивачці у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 78, 79, 89, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України,ст. 47 Конституції України, ст. 383, 386, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про втрату права користування будинком, що знаходиться у власності особи - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп'янський міськрайонний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст рішення складений 17 серпня 2021 р.
Суддя: А.О.Шиховцова