вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.08.2021р. Справа № 904/1007/20
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ
До: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» , м. Дніпро
Про: внесення змін до договору
та
За зустрічним позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» , м. Дніпро
До: Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ
Про: стягнення 847 000 грн. 00 коп.
Суддя Васильєв О.Ю.
Секретар судового засідання Броян А.Р.
Від ПАТ «КЗВВ»: Любець Ю.М. (адвокат);
Від АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця»: Боголіп Ю.В. (представник)
ПрАТ «КЗВВ» ( позивач ) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ( відповідач ) внести зміни до договору № ПР/В-19683/НЮ від 08.10.19р. , збільшивши строк надання послуг. Позов обґрунтовано неможливістю надання позивачем послуг відповідачу у встановлені договором строки.
АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ( відповідач ) позов не визнало та звернулось до ПрАТ «КЗВВ» із зустрічним позовом про стягнення 462 000, 00 грн. - пені та 385 000,00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань відповідно до договору від 08.10.2019 № ПР/В-19683/НЮ.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.20р. (залишеним без змін постановою ЦАГС від 26.11.20р.), первісний позов ПрАТ «КЗВВ» до АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про внесення змін до договору від 08.10.2019 № ПР/В-19683/НЮ задоволено повністю. Зобов'язано АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» внести зміни до договору № ПР/В-19683/НЮ від 08.10.2019 в наступній редакції: пункт 5.1 «Строк надання послуг з модернізації обладнання - послуги надаються протягом 200 (двісті) календарних днів з моменту отримання виконавцем рознарядки від замовника в паперовій формі, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг (підтвердженням відправлення виконавцю є касовий чек та опис поштового відділення). Виконавець зобов'язаний розпочати ремонт обладнання у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання письмової рознарядки замовника. Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; перший заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов'язків; головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії. Замовник не несе відповідальності та обов'язку оплати за надані послуги за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у п.5.1». Пункт 10.1. «Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків до повного виконання обов'язків сторонами». У задоволенні зустрічного позову АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до ПрАТ «КЗВВ» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 847 000,00 грн. за договором від 08.10.19р. №ПР/В-19683/НЮ відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 15.04.21р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.20р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.20р. у справі №904/1007/20 скасовано, справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд. Скасовуючи судові рішення по справі , Верховний Суд зазначив про таке : … Предметом первісного позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про внесення змін до договору від 08.10.2019 №ПР/В-19683/НЮ, а предметом зустрічного позову - стягнення штрафних санкцій у розмірі 847 000,00 грн за договором від 08.10.2019 №ПР/В-19683/НЮ.
На обґрунтування підстав заявленого позову ПАТ «КЗВВ» зазначив про неможливість надання ним послуг відповідачу у встановлені договором від 08.10.2019 №ПР/В-19683/НЮ строки. Позивач за первісним позовом зазначає, що таке прострочення відбулось з незалежних від нього причин, а саме внаслідок дії непереборної сили, що згідно зі статтею 617 ЦК України є підставою для звільнення від відповідальності. Позивач зазначає, що умови укладеного договору та наявна інформація на час його укладання щодо обсягу і строків надання послуг з модернізації дозволяла стверджувати про наявність можливості повного та своєчасного виконання позивачем взятих на себе обов'язків за договором. Станом на 31.12.19р. у позивача були відсутні можливості та умови їх усунення, у зв'язку з чим подальше виконання договору порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило позивача отримати те, що він очікував при укладенні договору. Ситуація, яка склалась у позивача, обумовлена низкою непрогнозованих факторів, виникнення яких неможливо було передбачити на момент укладення договору, а саме: встановлені факти заміни додаткових деталей лише після їх нового виробництва, необхідності використання електрообладнання, яке може бути поставлено лише у 2020 році спеціалізованим підприємством. При цьому, вищевказані події виникли після укладення договору та не могли бути враховані позивачем. Позивач зазначив, що зміна умов договору можлива у зв'язку з істотною зміною обставин, згідно зі статтею 652 ЦК України.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Водночас згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
Отже, під час вирішення спору про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин суди, окрім сукупності передумов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, також мають встановити наявність виняткового випадку, а саме коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Схожий за змістом правовий висновок щодо застосування положень частини другої статті 652 ЦК України викладено Верховним Судом у постановах від 08.12.2020 у справі №910/11888/19, від 13.06.2018 у справі №910/17259/17, від 15.08.2018 у справі №910/21804/17, від 05.09.2019 у справі №910/1338/19, від 21.02.2018 у справі №910/14628/17 та від 25.09.2018 у справі №910/2659/18. Тобто, у всіх зазначених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, вказано, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України.
Верховний Суд звертає увагу, що місцевий та апеляційний суди, надаючи оцінку предмету та підставам, визначеним позивачем у заяві, повинні керуватись принципом jura novit curia («суд знає закони»), відповідно до якого суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини,суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відтак, місцевий суд, надаючи оцінку предмету, підставам позову повинен здійснювати правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, а не змінювати підстави позову.
Апеляційний суд, здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, зазначених вимог також не врахував, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином колегія суддів вважає передчасним висновки судів попередніх інстанцій.
Як убачається, в основу оскаржуваних рішень судами покладено висновок про доведеність позивачем за первісним позовом вимог належними і допустимими доказами, а саме актом від 26.12.2019, яким сторони підтвердили наявність об'єктивних обставин, що спричинили невиконання ПАТ "КЗВВ" зобов'язань з надання послуг за договором у встановлений строк, зокрема необхідність виготовлення та встановлення додаткових деталей та виконання робіт, без чого проведення збирання всіх вузлів верстата є неможливим.
Однак суди попередніх інстанцій не з'ясували всіх обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та без надання оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, зокрема суди не встановили таке:
- скільки часу потрібно було позивачу для проведення дефекації та експертизи технічного стану вузлів та деталей верстату для виявлення розбіжностей між фактичними обсягом послуг та переліком деталей, які підлягають заміні, і переліком послуг, вказаних у договорі;
- у який строк ПАТ «КЗВВ» просило направити представників для комісійного прийняття рішень щодо зобов'язань за договором і надання згоди для проведення ремонту обладнання з урахуванням перерахованих додатково виявлених робіт;
- чи дійсно у переліку деталей, які підлягали заміні, відсутні додаткові деталі, які необхідно було додатково виготовити та чи дійсно без цих деталей неможливо було провести модернізацію і відновити працездатність верстата із наданням гарантії, обізнаність про це АТ «Укрзалізниця» та його дії щодо надання згоди на проведення такої заміни деталей, та чи є це істотною зміною обставин;
- чи було відомо позивачу на час укладання договору про необхідність встановлення нової електричної шафи, встановлення нового пульта керування супортами з сервоприводами, встановлення та підключення ЧПК «Siemens» 828D з пультом МСР483PN; необхідність встановлення саме моделі «Siemens», та чи є це істотною зміною обставин.
Касаційна інстанція зазначає, що виходячи зі змісту частини другої статті 652 ЦК України при вирішенні спору про внесення змін до договору в зв'язку з істотною зміною обставин суд має достеменно встановити наявність усіх умов, передбачених пунктами 1- 4 частини другої статті 652 ЦК України.
Натомість зміст оскаржуваних рішення та постанови свідчить про відсутність встановлення судами попередніх інстанцій умов, передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 652 ЦК України, хоча, як вбачається зі змісту первісної позовної заяви, позивач за первісним позовом посилався на цю норму, обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом.
Як наслідок, усупереч вимог процесуального закону суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи належним чином не спростували доводи скаржника щодо відсутності усіх (чотирьох) передбачених законом передумов для внесення змін до договору в зв'язку з істотною зміною обставин, зокрема, передбачених пунктами 2- 4 частини другої статті 652 ЦК України.
До того ж, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не досліджувалось питання виняткових випадків, наявність яких є обов'язковою та необхідною умовою для внесення змін до спірного договору за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин.
Таким чином, Верховний Суд вважає прийнятними доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 4.1. та 4.2. цієї постанови.
Верховний Суд також зазначає, що відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили виключного з наявності підстав для задоволення первісного позову. Водночас, судами не встановлено обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення зустрічного позову про нарахування та стягнення штрафних санкцій, у контексті дій як позивача так і відповідача з урахуванням обставин цієї справи, в тому числі ураховуючи принципи добросовісності, справедливості та розумності…».
Відповідно до приписів ч.1. ст.316ГПК України : вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
07.05.21р. матеріали справи надійшли на адресу господарського суду Дніпропетровської області та системою автоматичного розподілу справи, справу було передано на новий розгляд судді Васильєву О.Ю.
Ухвалою суду від 12.05.21р. справу №904/1007/20 прийнято до свого провадження суддею Васильєвим О.Ю. та призначено підготовче засідання на 01.06.21р.
Під час нового розгляду справи ПАТ «КЗВВ» наполягав на задоволенні його первісних позовних вимог з тих же підстав , що були ним раніше викладені у позовній заяві від 19.02.20р. та звертав увагу суду, що істотна зміна обставин, які впливають на своєчасне виконання ним зобов'язань за договором №ПР/В-19683/НЮ від 08.10.19 р., підтверджуються комісійним актом від 26.12.19 р. Також заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви, посилаючись на те, що порушення строку надання послуг з 01.01.20р. до 25.03.20р. сталось внаслідок випадку, що згідно ст. 617 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від відповідальності. Крім того, звертав увагу суду на те , що виконання спірного договору з боку виконавця забезпечено банківською гарантією, у зв'язку із чим ПрАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» було перераховано АТ «Мегабанк» відшкодування витрат в сумі 55 000,00 грн. Надалі, ці кошти були перераховані банком на користь залізниці, у зв'язку із чим заявлені за зустрічним позовом вимоги повинні бути зменшені на цю суму. В той же час, 20.07.21р. подав до канцелярії суду клопотання про зменшення розміру штрафних у випадку задоволення позову на 75 % відсотків з посиланням на приписи ст. 233 ГК України, 551 ЦК України; та вважав , що штрафні санкції в розмірі 847 000, 00 грн. є несправедливими та надмірними для відповідача.
АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» проти задоволення первісних позовних вимог заперечувала, зазначаючи (поміж-іншим), що ПАТ «КЗВВ» було порушено строк початку ремонту обладнання, що і призвело до затягування строку надання послуг з модернізації. Більш того, комісійний огляд деталей верстату був проведений комісією лише 26.12.19р., коли строк дії договору та надання послуг вже добігав кінця; обставини, якими ПАТ «КЗВВ» обґрунтовує свої позовні вимоги, не є істотними для зміни строку виконання ним зобов'язань за договором, а отже відсутні підстави для зміни договору в порядку, передбаченому ч.2 ст. 652 ЦК України, оскільки в даному випадку не мали місяця усі чотири умови, визначені вказаною нормою; позивачем не надано доказів на підтвердження обставин дії непереробної сили.
Також, АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» наполягала на задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з ПрАТ «КЗВВ» 462 000, 00 грн. пені та 385 000, 00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань відповідно до договору від 08.10.19р. № ПР/В-19683/НЮ , посилаючись на порушенням ПрАТ «КЗВВ» строку надання послуг за договором (послуги надані у повному обсязі лише 25.03.20р.), а відповідно до умов договору повинні були бути надані 31.12.19р. Окрім того, заперечувала проти клопотання ПАТ «КЗВВ» про зменшення штрафних санкцій, з посиланням на те, що відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів (відповідно до приписів ст. 233 ГК України), які б підтверджували неможливість сплати ним цих штрафних санкцій, або доказів, які вказують на те, що їх сплата призведе до його банкрутства чи інших несприятливих наслідків.
По справі було оголошено перерву з 15.06.21р. по 01.07.21р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
08.10.19р. між АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (замовник ) та ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» (виконавець ) укладено договір № ПР/В-19683/НЮ , згідно з повідомленням про намір укласти договір за процедурою закупівлі відкриті торги № ЦБД UA UA-2019-07-08-000457-а.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець власними силами, з використанням власного обладнання та нових матеріалів, які не були у використанні, виконує послуги з модернізації колісотокарного верстату UBВ - 112, зав. №10-1275, інв. № 2570405000208, 1988 року побудови, у кількості 1 одиниця, згідно переліку послуг з модернізації колісотокарного верстату UВВ - 112 (Додаток № 2 до договору) та надає гарантію на модернізоване обладнання, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги з модернізації й оплатити їх.
За умовами п. 2.2. договору модернізація обладнання виконується виконавцем з власних нових запчастин та матеріалів, які не були у використанні. Відповідно до п. 2.3. договору якість наданих послуг підтверджується випробуванням роботи верстата під навантаженням з дотриманням технічних характеристик, передбачених заводом-виробником обладнання у присутності представників сторін. Підписаний уповноваженим представником виконавця акт прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання надається уповноваженому представнику замовника одночасно із документами, що підтверджують якість наданих послуг, якість використаних матеріалів (сертифікатів, технічних паспортів, інших документів), які перераховуються у додатках до акту прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість послуг становить 5 500 000 , 00 грн. Згідно з п. 3.2. договору вартість послуг з модернізації обладнання визначається Калькуляцією модернізації колісотокарного верстату UBB-112 (Додаток № 3 до договору).
Оплата замовником наданих послуг здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання, але не раніше реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору : строк надання послуг з модернізації обладнання - протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з моменту отримання виконавцем рознарядки від замовника в паперовій формі, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг (підтвердженням відправлення виконавцю є касовий чек та опис поштового відділення), у разі поданої рознарядки після 02.09.19р. строк надання послуг - не пізніше 31.12.19р. Виконавець зобов'язаний розпочати ремонт обладнання у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання письмової рознарядки замовника.
Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами:
директор (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії;
перший заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії;
заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов'язків;
головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії.
Замовник не несе відповідальності та обов'язку оплати за надані послуги за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у п.5.1.
Відповідно до п. 5.2. договору обсяг модернізації та кількість запчастин і матеріалів, необхідних для модернізації, зазначено у Калькуляції модернізації колісотокарного верстату UBB-112 (Додаток № 3 до договору).
За умовами п. 5.3. договору приймання наданих послуг, пов'язаних з виконанням цього договору, здійснюється відповідно до рознарядок відповідальними особами, визначеними наказом керівників дирекцій залізничних перевезень, служб, структурних підрозділів або уповноваженими на це довіреностями посадовими особами структурних підрозділів регіональної філії, що одержують послуги.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що модернізація вважається такою, що виконана, після підписання акту прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання. Акт прийому-передачі наданих послуг та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання наданих послуг, підписуються особами, що визначені у п. 5.3. договору.
Згідно з п. 5.5. договору місце надання послуг з модернізації обладнання: на території замовника за адресою структурного підрозділу «Вагонне депо Мелітополь», індекс 72304, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, 1. За необхідності виконавець має право на демонтаж та вивезення окремих вузлів верстата для виконання модернізації на своїх робочих потужностях, підставою цього є акт прийому - передачі обладнання, оформлений належним чином.
Відповідно до п. 5.6. договору зняті при ремонті запасні частини та злите мастило залишаються у замовника. Товарно-матеріальні цінності, які були замінені при модернізації, приймаються замовником після наданих послуг згідно двостороннього акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей.
Замовник, згідно з п. 6.1. договору зобов'язаний: приймати від виконавця виконані послуги з модернізації обладнання шляхом підписання акту прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання (6.1.3); негайно повідомити виконавця про виявлені недоліки у наданих послугах з модернізації обладнання (6.1.4).
За умовами п. 6.2. договору замовник має право: контролювати надання послуг з модернізації обладнання у строки, встановлені цим договором (6.2.2); здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність виконавця, нагляд і контроль за ходом, якістю та обсягами надання послуг з модернізації обладнання (6.2.6).
Відповідно до п. 6.3. договору виконавець зобов'язаний: забезпечити надання послуг з ремонту обладнання у строки, встановлені п. 5.1. Розпочати ремонт обладнання у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання письмової рознарядки замовника (6.3.1); надати замовнику визначені цим договором послуги з використанням власних ресурсів та у встановлені договором строки та гарантію на модернізоване обладнання (6.3.4); у випадку неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги з модернізації обладнання, негайно повідомити про це замовника в письмовому вигляді (6.3.7).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення строків надання послуг з модернізації обладнання, передбачених п. 5.1. договору, виконавець сплачує замовнику пеню 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення строку надання послуг понад 30 календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості послуг.
За умовами п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.19р., а в частині розрахунків - до повного виконання обов'язків сторонами.
Згідно з п. 11.1. договору договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 11.2. договору умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Пунктом 11.3. договору передбачено, що усі зміни і доповнення до договору дійсні тільки у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 13.1. договору забезпечення виконання договору надається у вигляді оригіналу банківської гарантії, сума останньої становить 1% від вартості договору, а саме 55 000 грн. 00 коп. Банківська гарантія повинна мати застереження, що вона є чинною на момент подачі її замовнику. Банківська гарантія повинна бути безумовною та безвідкличною.
За умовами п. 13.2. договору забезпечення виконання договору повертається виконавцю на його письмовий запит не пізніше трьох банківських днів після отримання документів про повне виконання останнім своїх зобов'язань за договором. Таким документом є акт прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання, підписаний уповноваженими представниками обох сторін.
Забезпечення виконання договору діє до повного виконання договору в частині надання послуг (п. 13.3. договору).
Відповідно до п. 13.4. договору оригінал забезпечення виконання договору обов”язково знаходиться у замовника, який відслідковує виконання умов договору та у разі виникнення обставин, коли необхідно стягнути забезпечення виконання договору, вживає всі відповідні заходи.
Пунктом 13.5. договору передбачено, що забезпечення виконання договору не повертається виконавцю та підлягає перерахуванню на рахунок замовника:
- у разі відмови виконавця від надання послуг;
- у разі прострочення терміну надання послуг більш ніж на 15 календарних днів. При цьому замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, повідомивши про це виконавця.
Крім того, сторонами підписано Протокол узгодження договірної ціни послуг з модернізації колісотокарного верстату UBB-112 (Додаток № 1), Перелік послуг з модернізації колісотокарного верстату UBB-112 (Додаток № 2) та Калькуляцію модернізації колісотокарного верстату UBB-112 (Додаток № 3).
30.09.19р. виконання договору забезпечено відповідною банківською гарантією № 980/19/414 (т. 2, а.с. 24).
11.10.19 АТ «Українська залізниця» надіслала на адресу ПрАТ «КЗВВ» листа за № НЗТ/Н35-127/24-1 від 10.10.19р., який є письмовою рознарядкою про надання послуг за договором. Вказану рознарядку ПрАТ «КЗВВ» отримало 15.10.2019 (т. 1, а.с. 45, 126).
Згідно з актом прийому-передачі обладнання № 1 від 17.10.19р. АТ «Українська залізниця» передала, а ПрАТ «КЗВВ» прийняло для виконання послуги з модернізації колісотокарного верстату UBB-112, зав. №10-1275, інв. № 2570405000208, 1988 року побудови, обладнання згідно наведеної у табличці комплектації. Крім того, у п. 2 цього акту перелічені вузли (деталі) верстата, які залишаються на території замовника у зв'язку з повною зміною на нові згідно Додатку № 2 до договору. До того ж, були складені товарно-транспортні накладні № 52 та № 53 від 17.10.19р. (т. 1, а.с. 43, 44, 118, 119).
10.12.19р. ПрАТ «КЗВВ» надіслало АТ «Українська залізниця» листа № 23тс/1310 від 10.12.19р., в якому повідомило, що при виконанні модернізації колісотокарного верстату UВВ - 112, згідно Переліку послуг (Додаток № 2), після проведення дефекації та експертизи технічного стану вузлів та деталей верстату, виявлені розбіжності між фактичними обсягом послуг та переліком деталей, які підлягають заміні, і переліком послуг, вказаних у договорі. У листі містився перелік деталей, які необхідно було додатково виготовити. Крім того, в листі було зазначено, що: без заміни виявлених додаткових деталей та виконання додаткових робіт, провести модернізацію і відновити працездатність верстата із наданням гарантії неможливо; провести збирання всіх вузлів верстата можливо тільки після завершення виробництва нових деталей; усі додатково виявлені деталі запущені у виробництво та процес виготовлення триває; виробництво додаткових деталей з механічної частини, згідно технологічного процесу, та остаточне збирання верстата буде завершено до 15.02.20р.; виготовлення та встановлення додаткових деталей і виконання робіт у підсумку призводять до покращення якості модернізації верстата без збільшення загальної суми, визначено у п. 3.1, Додатку № 1 та Додатку № 3 до договору. ПрАТ «КЗВВ» просило направити представників для комісійного прийняття рішень щодо зобов'язань за договором і надання згоди для проведення ремонту обладнання з урахуванням перерахованих додатково виявлених робіт. До того ж, цим листом ПрАТ "КЗВВ" повідомило про наявність інших обставин, що не залежать від нього, які загрожують якості або придатності результату роботи. Також, згідно Переліку послуг з модернізації колісотокарного верстату UВВ - 112 передбачена модернізація електричної частини: встановлення нової електричної шафи, встановлення нового пульта керування супортами з сервоприводами, встановлення та підключення ЧПК «Siemens» 828D з пультом МСР483PN. Згідно укладеної угоди на постачання електронних компонентів з фірмою «Siemens», терміни поставки обладнання - до 20.02.20р.. Остаточне збирання, встановлення, налагодження електронних компонентів на території виконавця буде проведено до 10.03.20р. ПрАТ «КЗВВ» повідомило, що виконання послуг з модернізації згідно п. 5.1. договору у термін до 31.12.2019 неможливо у зв'язку із об'єктивними обставинами, що виникли з незалежних від нього причин. Тому ПрАТ «КЗВВ» звернулось до АТ «Українська залізниця» із пропозицією продовжити термін виконання робіт за договором до 30.04.20р. без збільшення загальної вартості послуг та укласти додаткову угоду щодо продовження терміну виконання робіт та строку дії договору на 2020 рік (п. 5.1. «...протягом 200 (двісті) календарних днів...»; п. 10.1. договору «...до 31 грудня 2020 року...»). У зв'язку з цим ПрАТ «КЗВВ» надіслало АТ «Українська залізниця» додаткову угоду № 1 до договору для розгляду і підписання (т. 1, а.с. 53-64).
26.12.19р. комісія, створена з відповідальних працівників сторін, провела огляд деталей верстата UBB-112, стан яких не відповідає Переліку послуг, про що складено та підписано відповідний акт огляду верстата, виконаних робіт, виявлених додаткових деталей та робіт згідно договору №ПР/В-19683/НЮ від 08.10.19р. В акті зазначено, що деталі було виявлено під час розбирання і проведення дефекації та технічної експертизи спеціалістами виконавця на території ПрАТ «КЗВВ» з такої причини, що їх розташування не дозволяє виявити дефекти під час візуального огляду на території замовника. Під час комісійного огляду деталей верстата UBB-112 представниками обох сторін було виявлено, що деякі деталі мають значний знос та не можуть бути використані для подальшого ремонту і встановленню на ремонт під час модернізації згідно Переліку послуг (Додаток №2) договору. Відповідні дані вказані в таблиці № 1 акту. За результатами огляду комісія дійшла до висновків про наступне :
1) без заміни виявлених додаткових деталей і виконання додаткових робіт провести модернізацію та відновити працездатність верстата із наданням гарантії згідно умов договору № ПР/В-19683/НЮ від 08.10.2019 неможливо;
2) провести збирання всіх вузлів верстата можливо тільки після завершення виробництва нових деталей;
3) виготовлення та встановлення додаткових деталей та виконання робіт у підсумку призводять до покращення якості модернізації верстата за рахунок поліпшення якості матеріалів (нових), механічної обробки, підвищення точності деталей після виготовлення;
4) у зв'язку з нововиявленими обсягами додаткових робіт ПрАТ «КЗВВ» виготовляє та встановлює нові деталі згідно вищенаведеного переліку (таблиця №1) у повному обсязі строком до 15.02.2020;
5) згідно наявних документів від постачальника термін поставки електрообладнання Siеmens встановлено до 20.02.2020.
Останній пункт висновків акту від 26.12.2019 обумовлено наявністю інформації від постачальника електрообладнання Siеmens, викладеної у листі від 05.12.2019 №Оut19-0224 DFDD (т. 1, а.с. 46-52).
Листом за № 23тс/237 від 03.03.2020 ПрАТ «КЗВВ» повідомило АТ «Українська залізниця» про завершення модернізації вузлів верстату на власних виробничих потужностях, на 10.03.20р. заплановано відвантаження вузлів з ПрАТ «КЗВВ», у зв'язку з чим просило АТ «Українська залізниця» повідомити про готовність прийняти обладнання та фахівців виконавця для проведення шеф-монтажних, пусконалагоджувальних робіт і випробування верстату з підписанням акту прийому-передачі наданих послуг (т. 1, а.с. 128).
За актом прийому-передачі обладнання № 2 від 12.03.20р. ПрАТ «КЗВВ» передало, а АТ «Українська залізниця» прийняла після виконання послуги з модернізації колісотокарний верстат UBB-112, зав. №10-1275, інв. № 2570405000208, 1988 року побудови. Все передане обладнання капітально відремонтоване, нове, модернізоване. Крім того, були складені товарно-транспортні накладні № 2 та № 3 від 11.03.20р. та акт від 12.03.20р. прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, що були замінені при модернізації обладнання (т. 1, а.с. 129-132).
25.03.20р. ПрАТ «КЗВВ» та АТ «Українська залізниця» склали та підписали акт прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання за договором № ПР/В-19683/НЮ від 08.10.2019, відповідно до якого виконавець власними силами, з використанням власного обладнання та нових матеріалів, які не були у використанні, виконав у повному обсязі послуги згідно «Переліку послуг з модернізації колісотокарного верстату UBB-112» (Додаток № 2 до договору), на загальну суму 5 500 000 ,00 грн. Якість наданих послуг підтверджується випробуванням роботи верстата під навантаженням після модернізації (Додаток № 3 до акту) та документами, які підтверджують якість використаних матеріалів (Додаток № 1 до акту) (т. 1, а.с. 133-137).
Отже, ПрАТ «КЗВВ» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі з перевищенням строків лише 25.03.20р.
Обґрунтовуючи неможливість надання послуг у встановлені договором строки, ПрАТ «КЗВВ» звернулось з позовом до суду та просило внести зміни до договору щодо продовження строку дії договору та виконання зобов'язань з надання послуг.
У свою чергу, АТ «Українська залізниця» звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з ПрАТ «КЗВВ» 462 000, 00 грн. - пені та 385 000, 00 грн. - штрафу за порушення строку надання послуг за договором.
Господарський суд під час нового розгляду справи на виконання вказівок Верховного суду, зазначених у постанові від 15.04.21р. у справі №904/1007/20 , дослідив матеріали справи та надані сторонами докази та прийшов до висновку про наступне.
Статтею 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предметом первісного позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про внесення змін до договору від 08.10.19р. №ПР/В-19683/НЮ, а предметом зустрічного позову - стягнення штрафних санкцій у розмірі 847 000,00 грн за цим договором.
На обґрунтування підстав заявленого позову ПАТ «КЗВВ» зазначив про неможливість надання ним послуг відповідачу у встановлені договором від 08.10.19р. №ПР/В-19683/НЮ строки та стверджує, що таке прострочення відбулось з незалежних від нього причин, а саме внаслідок дії непереборної сили, що згідно зі статтею 617 ЦК України є підставою для звільнення від відповідальності. Також ,в обґрунтування своїх позовних вимог він посилається на приписи ст. 651 ЦК України .
Стосовно тверджень ПрАТ «КЗВВ» про обставини непереборної сили, які начебто перешкоджали своєчасному виконанню ним прийнятих на себе зобов'язань, слід вказати наступне : відповідно до приписів ст.617 ЦК Украни особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Окрім того, згідно з пп. 2 п. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
ПрАТ «КЗВВ» належних доказів на підтвердження того , що порушення ним строків надання послуг за договором сталося саме внаслідок непереборної сили (відповідного сертифікату ТПП України ) не надано. Посилання ж виконавця на тимчасову відсутність на ринку електрообладнання саме марки «Siеmens», потрібного для виконання зобов'язання, та неможливість швидкої поставки контрагентом цього електрообладнання не вважається випадком в силу вищенаведеної правової норми .
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина друга статті 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Водночас , згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
Отже, під час вирішення спору про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин суд, окрім сукупності передумов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, також має встановити наявність виняткового випадку, а саме коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Схожий за змістом правовий висновок щодо застосування положень частини другої статті 652 ЦК України викладено Верховним Судом у постановах від 08.12.2020 у справі №910/11888/19, від 13.06.2018 у справі №910/17259/17, від 15.08.2018 у справі №910/21804/17, від 05.09.2019 у справі №910/1338/19, від 21.02.2018 у справі №910/14628/17 та від 25.09.2018 у справі №910/2659/18.
Тобто, у всіх зазначених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, вказано, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України.
Разом з тим, жодна із умов, зазначених в ч.2 ст. 652 ЦК України не відноситься до обставин виконання договору, оскільки ПАТ «КЗВВ» повинен був розуміти, що в процесі виконання ремонту може виникнути необхідність в проведенні додаткових робіт або необхідність виготовлення додаткових деталей.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Вказане кореспондується з нормами ст. 526 ЦК України.
Таким чином, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір №ПР/В-і9683/ЮО зі строком завершення робіт до 31.12.19р., ПАТ «КЗВВ» повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з модернізації колісотокарного верстату UBB-112 та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
Натомість, позивач приступив до виконання роботи лише у грудні 2019 року, що підтверджується листом від 10.12.19 року №23тс/1310 та актом від 26.12.19 р.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, у суду відсутні підстави для внесення змін до договору №ПР/В-19683/НЮ від 08.10.20р. в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки в даному випадку не мали місця усі чотири умови, визначені вказаною нормою. У зв'язку з чим, первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується порушення ПрАТ «КЗВВ» строків надання послуг (які відповідно до умов договору повинні були надані в не пізніше 31.12.19р., а були фактично надані лише 25.03.20р.) , вирішуючи спір про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором , суд враховує наступне .
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.
Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
За змістом частини першої та другої статті 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно неналежне виконання господарського зобов'язання полягає у простроченні підрядника у строк виконати роботи за договором підряду.
Таке ж розуміння прострочення боржника в зобов'язанні вбачається і з приписів частини першої статті 612 ЦК України, за якою боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наслідком прострочення виконання зобов'язання є відповідальність боржника перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення строків надання послуг з модернізації обладнання, передбачених п. 5.1. договору, виконавець сплачує замовнику пеню 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення строку надання послуг понад 30 календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості послуг.
Так, АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» здійснило нарахування ПрАТ «КЗВВ» 462 000, 00 грн. - пені (із розрахунку 5 500 000, 00 грн. (обумовлена сторонами вартість послуг) * 0,1% (ставка пені)* 84 (дні прострочення виконання зобов'язань) = 462 000, 00 грн.). Також нарахувала 385 000, 00 грн. - штраф 7% за прострочення надання послуг понад 30 календарних днів (із розрахунку 500 000, 00 грн. (обумовлена сторонами вартість послуг) * 7% від вартості наданих послуг = 385 000, 00 грн.). (т.4, а.с.28). Судом перевірено вищезазначений розрахунок порушень не виявлено. В той же час, наявність у договорі умов щодо стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов'язання за договором, двох видів штрафу (двох неустойок одного виду) з одинокою базою для нарахування неустойки з огляду на правову природу не грошового зобов'язання не відповідає ст.61 Конституциї України. А відтак, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково - про стягнення 462 000, 00 грн.; в іншій частині слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 73, 74, 75,79, 80 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -
1. В задоволенні позовних вимог ПрАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» до АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» про внесення змін до договору відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача за первісним позовом.
2. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з відповідача за зустрічним позовом - Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (84306, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд.6; код ЄДРПОУ 00222999) на користь позивача за зустрічним позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108; код ЄДРПОУ 40081237): 462 000, 00 грн. - пені та 6 930, 00 грн. -- витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
4. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення . Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 17.08.2021р.
Суддя О.Ю.Васильєв