проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" серпня 2021 р. Справа № 922/2157/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Супрунової І.А.
за участю представників:
позивач - не з'явився;
відповідач - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “Новакорм” (вх. №1992Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року (повний текст складено 14.06.21, суддя Пономаренко Т.О.) у справі №922/2157/20
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс", с. Старовірівка Харківської обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм", м. Харків
про визнаня недійсним договору, -
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року (повний текст складено 14.06.21, суддя Пономаренко Т.О.) у справі №922/2157/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (вх.№25533 від 02.11.2020 року) про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
ТОВ “Новакорм” з ухвалою Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року у справі №922/2157/20 не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу в частині відмови у стягненні з СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 61 399 грн, прийняти в цій частині нове рішення яким заяву ТОВ “Новакорм” задовольнити повністю, стягнути з СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 61 399 грн.
Одночасно з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому, посилаючись на поважність причин пропуску строку, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ “Новакорм” на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року у справі №922/2157/20 залишено без руху з підстав порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України - ненадання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Новакорм” на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року у справі №922/2157/20. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення ухвали. Призначено справу до розгляду на 16 серпня 2021 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Через канцелярію суду 11.08.2021 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити в силі.
У судове засідання учасники справи не з'явились.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зважаючи на те, що явка представників не була визнана обов'язковою і неявка не перешкоджає розгляду заяви, з огляду на передбачений ст. 244 ГПК України строк розгляду заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши апеляційну скаргу, встановила, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм", в якій просить суд визнати недійсним договір поставки №01/0716-1, укладений 01 липня 2016 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новакорм".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.2020 позов СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" залишено без розгляду на підставі частини 4 ст. 202 та пункту 4 частини 1 ст. 226 ГПК України.
ТОВ "Новакорм" подало до місцевого суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, в якій просило стягнути з СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" 61 399,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 09.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2021, заяву ТОВ "Новакорм" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" на користь ТОВ "Новакорм" 21000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі №922/2157/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.03.2021 додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 922/2157/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року (повний текст складено 14.06.21, суддя Пономаренко Т.О.) у справі №922/2157/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам наведеним у апеляційній скарзі, колегія суддів встановила наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З поданих заявником доказів вбачається, що представником відповідача доданий попередній розрахунок суми його судових витрат, який складається з: написання відзиву на позовну заяву (очікувана вартість 25 615,00 грн.); надання консультацій без вивчення документів (очікувана вартість 4 723,00 грн.); надання консультацій з вивченням документів (очікувана вартість 9 446,00 грн.); аналіз судової практики (очікувана вартість 9 446,00 грн.); участь в одному судовому засіданні (очікувана вартість 4 723,00 грн). Разом 51 953,00 грн. (а.с. 42, т. 1).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 позов СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" залишено без розгляду.
Через канцелярію суду 02.11.2020 представник відповідача подав заяву, в якій просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, а саме стягнути з позивача на користь відповідача 61 399,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду закріплено у частині 5 ст. 130 ГПК України.
Вказаною нормою законодавець передбачив можливість стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17).
Як стверджує відповідач, позивач зловживає процесуальними правами, що полягає у поданні завідомо безпідставного та необґрунтованого позову. Не дивлячись на те, що судом першої інстанції не було вирішено справу по суті, відповідач поніс значні витрати на правову допомогу по справі.
За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого, на думку судової колегії, висновку про правомірність заявленої вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у відповідності до частини 5 статті 130 ГПК України.
При цьому, колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, що доводи відповідача щодо подання позивачем завідомо безпідставного позову є необґрунтованими, оскільки дана обставина не доведена відповідачем.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У відповідності до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст.16 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Матеріали справи свідчать, що між Адвокатським об'єднанням «ЛОУ УОЛВС» в особі голови Крайза О.І, що діє на підставі Статуту (Адвокатське об'єднання) та ТОВ «Новакорм» (клієнт) 02.01.2019 року укладено договір про надання правової допомоги №300620/НК, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту в обсягах, передбачених договором.
Відповідно до розділу 2 договору обов'язками Адвокатського об'єднання є, зокрема:
Перевіряти відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів клієнта, візувати їх, надавати допомогу клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів;
Приймати участь в підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, підприємствами, громадянами, надавати допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів;
Представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Учасники адвокатського об'єднання та/або адвокати здійснюють у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів клієнта у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України.
Узагальнювати та аналізувати:
-Практику розгляду судових та інших справ;
-Спільно з іншими підрозділами клієнта результати розгляду претензій;
-Практику укладення та виконання договорів;
-Надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.
Надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення діяльності.
Інформувати клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності.
Надавати інші види правової допомоги.
Також, 25.06.2020 між ТОВ "Новакорм" та АО "ЛОУ УОЛВС" укладена додаткова угода б/н до договору про надання правової допомоги №300620/НК від 02.01.2019, в якій сторони домовились внести зміни у пункт 7.2 договору та викласти його в такій редакції: “Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 договору та діє до 30.06.2021 включно, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Строк дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін. Кожна сторона має право відмовитися від виконання договору письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до моменту припинення. Інші умови договору залишаються незмінними”.
Між ТОВ "Новакорм" і АО "ЛОУ УОЛВС" 12.07.2020 укладено додаткову угоду №5 до договору про надання правової допомоги №300620/НК від 02.01.2019, відповідно до якої адвокатське об'єднання зобов'язується надати такі послуги: написання відзиву ТОВ "Новакорм" на позовну заяву СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" у справі №922/2157/20 про визнання договору поставки недійсним, складання інших заяв по суті справи та процесуальних документів; надання усних консультацій без/з вивченням документів; аналіз судової практики; супровід справи (участь у судових засіданнях) у Господарському суді Харківської області тощо. Встановлено, що оплата наданих послуг (гонорару) здійснюється клієнтом протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту прийому-здачі наданих послуг.
Таким чином судом встановлено, що правовідносини між позивачем та адвокатським об'єднанням "ЛОУ УОЛВС", в особі голови адвоката Крайза Олександра Ігоровича, на момент розгляду справи господарським судом підтверджуються договором про надання правової допомоги №300620/НК від 02.01.2019 та додатковою угодою №5 від 12.07.2020 до договору про надання правової допомоги №300620/НК від 02.01.2019.
Розділом 4 договору сторони передбачили порядок оплати послуг.
Між адвокатським об'єднанням та товариством 28.10.20 року було підписано акт прийому-здачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги, згідно з яким клієнтом підтверджено, що адвокатським об'єднанням були надані послуги відповідно до договору про надання правової допомоги.
Акт свідчить про те, що послуги передбачені договором виконавцем були надані, а замовником прийняті:
- написання відзиву на позовну заяву, виходячи з 5 годин витраченого часу, становить 23 615,00 грн.;
- надання консультацій без вивчення документів у справі (витрачено 1 годину часу) становить 4 723,00 грн.;
- надання консультацій з вивченням документів у справі (витрачено 2 години) становить 9 446,00 грн.;
- аналіз судової практики у справі (витрачено 2 години) становить 9 446,00 грн.;
- участь у двох судових засіданнях з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (витрачено 3 години) становить 14 169,00 грн.
Узгоджена сторонами винагорода виконавця складається з грошової суми в розмірі 61 399,00 грн.
Оцінивши в сукупності надані відповідачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що вони можуть бути прийняті як належні.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі №910/2170/18.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Також, колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що узгоджений сторонами розмір адвокатських послуг в сумі 61 399 грн є надмірно великим і зазначає, що питання «гонорару успіху» є питанням домовленості між клієнтом та адвокатом, що цілком відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Однак, не дивлячись на те, що вказане питання вирішується за домовленістю сторін, розмір «гонорару успіху» не може бути безумовним. Вирішуючи питання про стягнення «гонорару успіху», суд повинен керуватися принципом співмірності та розумності. Інакше кажучи, суд має співставити заявлену суму з ціною позову, обсягом наданих послуг, складністю спору тощо. Лише після оцінки вказаних категорій суд може вирішити питання розподілу судових витрат.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об'єктивним і співмірними є витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, задоволеному судом першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом відповідача професійної правничої допомоги при зверненні до суду по справі №922/2157/20, відповідно до статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що Господарський суд першої інстанції підставно і обґрунтовано задовольнив вимоги відповідача частково, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовується українськими судами як джерело права.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України” (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов Господарський суд суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є обґрунтованими, на підставі чого, ухвалу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року у справі №922/2157/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Новакорм» - без задоволення.
У силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакорм» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року у справі №922/2157/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2021 року у справі №922/2157/20 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 17.08.2021 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Хачатрян В.С.