Постанова від 16.08.2021 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2021 р. Справа № 913/266/20(914/2373/18)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників, від:

Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - Костенко І.А., довіреність б/н від 31 грудня 2020 року, свідоцтво серія КС № 6290/10 від 08 грудня 2017 року;

Виконавчого комітету Трускавецької міської ради - Григоришин В.В., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Виконавчого комітету Трускавецької міської ради (вх. №1954 Л) на рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року у справі № 913/266/20(914/2373/18),

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача Виконавчого комітету Трускавецької міської ради (місцезнаходження: вул. Бориславська, буд. 2, м. Трускавець, Луганська область, 82200)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 );

4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 );

5. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 );

6. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 );

7. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 );

8. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 );

9. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_6 );

10. ОСОБА_10 ( АДРЕСА_7 )

про визнання недійсним рішень

в межах справи №913/266/20

за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулось до Господарського суду з позовом до Трускавецької міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №148 від 21.06.2012 "Про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_8 "; рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №149 від 21.06.2012 "Про розгляд заяви про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_8 ".

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями Виконавчого комітету Трускавецької міської ради щодо відмови Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" в оформлені права власності на квартири в житловому будинку по АДРЕСА_8 , без надання належної оцінки поданим товариством документам для оформлення права власності.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року у справі №913/266/20(914/2373/18) позов Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. ОСОБА_4 ; 5. ОСОБА_5 ; 6. ОСОБА_6 ; 7. ОСОБА_7 ; 8. ОСОБА_8 ; 9. ОСОБА_9 ; 10. ОСОБА_10 , про визнання недійсним рішень - задоволено; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №148 від 21.06.2012 "Про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_8 "; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №149 від 21.06.2012 "Про розгляд заяви про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_8 "; стягнуто з Виконавчого комітету Трускавецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3524,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що приймаючи оспорювані рішення Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради незаконно відмовлено Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" в оформлені права власності на квартири в житловому будинку по АДРЕСА_8 , посилаючись на оформлення права власності на квартири за Товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс", без надання належної оцінки поданим ПАТ "Укрінбанк" документам для оформлення права власності. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, а відтак ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним заставодержателем спірного майна. При дослідженні відповідної обставини місцевий господарський суд вказав про відсутність підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, оскільки: 1)відповідна постанова не є остаточною у вирішенні справи; 2)такі правові висновки не мають преюдиціального значення при розгляді даного спору.

Виконавчий комітет Трускавецької міської ради з відповідним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає про незаконність рішення суду першої інстанції з підстав неврахування того, що:

-матеріали справи не містять доказів правонаступництва ПАТ "Українська інноваційна компанія" за ПАТ "Український інноваційний банк";

-позивачем обрано неналежним спосіб захисту порушених прав та пропущено строк позовної давності на звернення з відповідних позовом.

Детально рух у справі №913/266/20(914/2373/18) на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26 липня 2021 року у справі №913/266/20(914/2373/18) поновлено Виконавчому комітету Трускавецької міської ради на строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року у справі № 913/266/20(914/2373/18); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Трускавецької міської ради на рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року у справі № 913/266/20(914/2373/18); призначено справу до розгляду на 16 серпня 2021 року об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; учасникам справи встановлено строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів апелянтові; зупинено дію рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року у справі № 913/266/20(914/2373/18).

13 серпня 2021 року від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9350), в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Виконавчого комітету Трускавецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року у справі № 913/266/20(914/2373/18) без змін.

У судове засідання, яке відбулось 16 серпня 2021 року, з'явився представник ПАТ "Українська інноваційна компанія" та представник Виконавчого комітету Трускавецької міської ради.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

14 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (заставодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал" (заставодавець за договором) на підставі підписаного сторонами договору застави, укладеного між заставодавцем і заставодержателем, та додаткових угод до нього (додаткова угода №1 від 11.09.2007, додаткова угода №2 від 26.11.2007) в забезпечення виконання зобов'язань заставодавця за кредитним договором №70069 від 19.03.2007 та додатковими договорами до нього №1 від 19.04.2007, №2 від 13.07.2007, №3 від 07.09.2007, №4 від 26.11.2007, №5 від 31.07.2008, №6 від 12.11.2008, №7 від 19.12.2008, АДРЕСА_1 від 17.07.2009, що укладені між заставодавцем (боржником) та заставодержателем (кредитор) згідно його умов, укладено договір про задоволення вимог заставодержателя посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстровано в реєстрі за №5017.

Відповідно до умов укладеного договору заставодавець, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором передав в забезпечення наступне майно:

-будівельні матеріали, з яких побудовано незавершений будівництвом чотирьохповерховий 36-квартирний житловий будинок, розташований по АДРЕСА_9 , а також всі майбутні покращення та добудови зроблені заставодавцем при будівництві та інших роботах, а також при завершенні будівництва предмету застави зі ступенем готовності 100% та введені його в експлуатацію.

Згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 06 лютого 2008 року, затвердженого рішенням виконкому Трускавецької міської ради Львівської області №60 від 27 лютого 2008 року, зареєстрованого інспекцією ДАБК Львівської області від 12 березня 2008 року, будинок (що побудований з предмету застави та відповідно також є предметом застави) прийнято в експлуатацію.

Заставодавець передає заставодержателю майнові права (право на реєстрацію власності на квартири та саме право власності на них) на нереалізовані та завершені будівництвом квартири (готовністю 100%) а саме:

-квартира АДРЕСА_10 , загальною площею 74,7 кв.м;

-квартира АДРЕСА_11 , загальною площею 219,1 кв.м;

-квартира АДРЕСА_12 , загальною площею 75,3 кв.м;

-квартира АДРЕСА_13 , загальною площею 208,8 кв.м;

-квартира АДРЕСА_14 , загальною площею 217,9 кв.м;

-квартира АДРЕСА_15 , загальною площею 71,1 кв.м.

Заставодавець та заставодержатель погодили, що вартість майнових прав на нереалізовані та завершені будівництвом квартири (готовність 100%), з врахуванням експертної оцінки, складає:

-квартира АДРЕСА_10 , загальною площею 74,7 кв.м, вартістю 373997,00 грн з ПДВ;

-квартира АДРЕСА_11 , загальною площею 219,1 кв.м, вартістю 1132314,00 грн з ПДВ;

-квартира АДРЕСА_12 , загальною площею 75,3 кв.м, вартістю 376994,00 грн з ПДВ;

-квартира АДРЕСА_13 , загальною площею 208,8 кв.м, вартістю 843709,00 грн з ПДВ;

-квартира АДРЕСА_14, загальною площею 217,9 кв.м, вартістю 1122906,00 грн з ПДВ;

-квартира АДРЕСА_15, загальною площею 71,1 кв.м, вартістю 348605,00 грн.

Загальна вартість - 4198525,00 грн з ПДВ (п. 2 договору).

Згідно з умовами договору застави, зазначений в п.1. договору, предмет застави було передано заставодавцем в заставу заставодержателю в забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту в сумі 1337975,25 доларів США (основний борг), в строк по 18.07.2010 включно, сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) передбачених кредитним договором, а також відшкодування заставодержателю всіх збитків та компенсацій понесених ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору та договору застави (п.5. договору)

Заставодавець передає, а заставодержатель приймає у власність предмет застави належний заставодавцю, в погашення частини заборгованості за кредитним договором в розмірі 4198525,00 грн, з яких 442831,31 грн направляється на погашення процентів та 3755693,69 грн (що за офіційним курсом Національного банку України станом на 14.10.2011 становить 470892,05 доларів США) на погашення основного боргу.

Заставодавець гарантує, що предмет застави на момент підписання цього договору нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, в заставу третім особам, крім заставодержателя не переданий, в податковій заставі не знаходиться, в спорі не перебуває в оренду/лізинг/довірче управління не переданий, в користуванні малолітніх та/або неповнолітніх дітей не перебуває, та не обтяжений будь - яким іншим чином, прав щодо нього у третіх осіб як в межах, так і за межами України не має (п.9. договору).

08 листопада 2011 року Публічне акціонерне товариство "Укрінбанк" звернулось до виконавчого комітету Трускавецької міської ради із заявою №0948 про оформлення права власності на квартири АДРЕСА_23, АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 та надало додаткові документи для оформлення права власності, а саме: лист КП "Управління капітального будівництва" Дрогобицької міської ради", договір про задоволення вимог заставодержателя від 14.10.2011; копію свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ "Укрінбанк"; копію статуту ПАТ "Укрінбанк"; копію акту прийому - передачі квартир; копія довіреності на ОСОБА_13.

Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради листом №18/12-2518/5 від 24.11.2011 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укрінбанк" в оформлені права власності на зазначені квартири та видачі відповідних свідоцтв, оскільки відповідно до заяви ТОВ "Осіріс" та договору №31/16 від 20.02.2008, укладеного між ТОВ "Універсал" та ТОВ "Осіріс" квартири передані згідно акту приймання-передачі у власність ТОВ "Осіріс".

06 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Укрінбанк" повторно звернулося до Трускавецької міської ради із заявою №1031 про оформлення права власності на квартири АДРЕСА_23, АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 та повідомило, що спірні квартири перебували в заставі ПАТ "Укрінбанк" і не могли відчужуватись без письмового дозволу банку, а тому у ТОВ "Осіріс" відсутні правові підстави для реєстрації права власності на квартири.

Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради листом №18/12-2788/5 від 22 грудня 2011 року повідомлено Публічне акціонерне товариство "Укрінбанк" про те, що виконавчий комітет не має можливості оформити права власності на квартири, оскільки відповідно до заяви ТОВ "Осіріс", договору №31/16 від 20 лютого 2008 року, укладеного між ТОВ "Осіріс" та ТОВ "Універсал", зазначені квартири, згідно актів приймання - передачі були передані у власність ТОВ "Осіріс"; та повідомлено, що питання щодо оформлення прав власності на квартири слід вирішувати в судовому порядку.

26 квітня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Укрінбанк" повторно звернулося до Трускавецької міської ради із заявою №361 про оформлення права власності на квартири АДРЕСА_23, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 та повідомило, що 06 грудня 2011 року ПАТ "Укрінбанк" звернулося до Трускавецького міського суду з позовом про зобов'язання Виконавчого комітету Трускавецької ради оформити право власності. З метою позасудового врегулювання спору, ПАТ "Укрінбанк" просить оформити право власності на зазначені квартири та надає Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №175763 та акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта.

21 червня 2012 року Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради прийнято рішення №148 "Про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_8" відповідно до якого, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" оформлено право власності на квартири АДРЕСА_23, АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_20.

Підставою прийняття даного рішення було: лист ТОВ "Осіріс", копія договору №31/16 від 20 лютого 2008 року та акт приймання-передачі квартир від 19 квітня 2011 року, копія листа ТОВ "Універсал" №47 від 19 квітня 2011 року, копія статуту, довідки про включення до ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Осіріс".

21 червня 2012 року Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради було прийнято рішення №149 "Про розгляд заяви про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_8" відповідно до якого Публічному акціонерному товариству "Укрінбанк" було відмовлено в оформленні права власності на квартири АДРЕСА_23, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20, оскільки право власності на квартири оформлено за Товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс".

20 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал" (сторона -1 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" (сторона -2 за договором) укладено договір №31/16, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються в обумовлений в п.6.1. договору строк, вчинити всі необхідні дії відносно набуття стороною - 2 нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2 договору № 31/16 нерухомим майном є квартири за номерами АДРЕСА_24, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22 .

Пунктом 2.1 договору № 31/16 передбачено, що сторона-1 згодна передати, сторона-2 згодна набути у власність обумовлені квартири за ціною 3 274 263,20 грн (у т.ч. ПДВ - 20%).

Відповідно до п. 2.3 договору № 31/16 повний розрахунок за обумовлені квартири повинен бути проведений до моменту підписання між сторонами акта прийому-передачі квартири у готівковій чи безготівковій формі, у тому числі шляхом видачі векселів на вказану суму з наступним погашенням чи шляхом застосування інших видів взаєморозрахунків, передбачених чинним законодавством України.

Розділом 3 договору "Обов'язки сторони -1" сторони погодили, що сторона -1 зобов'язується забезпечити будівництво житлового будинку, в якому знаходяться обумовлені квартири та забезпечити вчасний ввід об'єкту нерухомості в експлуатацію в першому кварталі 2008 року. Після завершення будівництва та здачі житлового будинку державній комісії та здійснення повного розрахунку стороною -2 згідно договору, передати останній обумовлені квартири згідно з актом прийому - передачі, вчинити всі необхідні дії для оформлення права власності та передати стороні -2 правовстановлюючі документи на квартири (свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради).

Пунктом 4.1.2 договору № 31/16 сторона-2 зобов'язана оплатити повну ціну квартир до моменту підписання акта прийому-передачі обумовлених квартир.

У розділі 6 договору № 31/16 передбачено, що за домовленістю сторін укладення та підписання акта прийому-передачі обумовлених квартир здійснюватиметься після прийняття об'єкта нерухомості (житлового будинку) в експлуатацію державною комісією у 1 кварталі 2008 року. Сторона-1 зобов'язана надати стороні-2 правовстановлюючі документи на обумовлену квартиру не пізніше 15-ти днів з дня підписання акта прийому-передачі за умови виконання п. 2.3 даного договору.

19.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал" підписано акт - прийняття - передачі квартир, відповідно до якого за умовами договору №31/16 від 20.02.2008, ТОВ "Універсал" передало, а ТОВ "Осіріс" прийняло квартири: АДРЕСА_1 загальною площею 72,3 кв.м, №15 загальною площею 60,9 кв.м, підсобні приміщення 157,2 кв.м, АДРЕСА_26 загальною площею 72,7 кв.м, АДРЕСА_27 загальною площею 60,5 кв.м, АДРЕСА_28 загальною площею 60,4 кв.м, підсобні приміщення 156,6 кв.м, АДРЕСА_29 загальною площею 72,0 кв.м, АДРЕСА_25.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 вересня 2012 року у справі №5015/2698/12 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" про визнання недійсним договору №31/16 від 20.02.2008.

Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку, що договір №31/16 від 20 лютого 2008 року не був нотаріально посвідчений та відсутня його державна реєстрація, а тому він є неукладеним та таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків, а отже, не може бути визнаний недійсним.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року рішення Господарського суду Львівської області від 18 вересня 2012 року у справі №5015/2698/12 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 липня 2013 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року у справі №5015/2698/12 Господарського суду Львівської області залишено без зміни, а касаційну скаргу ТОВ "Осіріс"- без задоволення.

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 27 червня 2013 року у справі №1324/1396/12 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №149 від 21 червня 2012 року про відмову ПАТ "Укрінбанк" у оформленні права власності на квартири АДРЕСА_30; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №148 від 21 червня 2012 року про відмову ПАТ "Укрінбанк" про оформлення права власності на квартири АДРЕСА_30 за ТОВ "Осіріс"; зобов'язано виконавчий комітет Трускавецької міської ради вирішити у встановленому законодавством порядку питання стосовно оформлення права власності на квартири АДРЕСА_30.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" задоволено частково. Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 27 червня 2013 року у справі №1324/1396/12 скасовано, провадження у справі закрито.

Суд дійшов висновку, що оскільки спір виник із цивільних правовідносин, вимоги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Дрогобицької філії Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" не є публічно - правовими, відтак, розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства виключається.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року скасовано; справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Осіріс" залишено без задоволення, постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 27 червня 2013 року у справі №1324/1396/12 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2016 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області задоволено частково. Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 27 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 у справі №1324/1396/12 скасовано, закрито провадження у справі.

20 грудня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулося до Господарського суду Львівської області з даним позовом, оскільки вважає, що ним було подано увесь перелік необхідних документів для оформлення права власності на квартири, Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради було безпідставно та незаконно відмовлено у винесені рішення про оформлення права власності, тому рішення виконавчого комітету слід визнати недійсними.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Предмет позову полягає у визнанні недійсним рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №148 від 21.06.2012 "Про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_8"; рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №149 від 21.06.2012 "Про розгляд заяви про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_8" з підстав неврахування Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради на момент їх прийняття наявності виключно у Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" можливості реєстрації права власності, як заставодержателя спірного майна.

Звертаючись з позовною заявою Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" вказує, що товариство утворилось шляхом зміни найменування Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", а відтак є належним заставодержателем спірного майна.

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

За змістом статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, підставами для визнання незаконним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (постанова ВС від 12 березня 2019 року, справа №907/56/18).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 903/857/18.

Таким чином, правом на оскарження правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування наділена безпосередньо особа, щодо якої прийнято оспорюваний акт, або заінтересована особа, цивільні права або інтереси якої, порушені його прийняттям.

Колегія суддів враховує, що за змістом договору застави від 14 жовтня 2011 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал" (заставодавець за договором) заставодержателем виступає Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (заставодержатель за договором).

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2015 року Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24 грудня 2015 року Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/5325/16 від 29 квітня 2016 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року у справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року у справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі №826/5325/16 залишено без змін.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення; у задоволенні позову ОСОБА_11 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", ОСОБА_12 , про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Постанова Верховного Суду України була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного Банку України

14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20 лютого 2018 року по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 грудня 2017 року.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було встановлено, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є однією і тією ж юридичною особою з урахуванням проведеної зміни найменування та вказано, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчать про обставини правонаступництва між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та ПАТ "Укрінбанк", також ПАТ "УКР/ІН/КОМ" довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно - правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі статтями 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного Банку України.

З огляду на викладене позивач зазначає, що у даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника із збереженням обсягу правосуб'єктності в порядку правонаступництва, і ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою.

Господарський суд Луганської області визнав таку позицію ПАТ "Українська інноваційна компанія" обґрунтованою, зазначивши, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним заставодержателем за вищезазначеними правочинами.

Однак колегія суддів, погоджується з аргументами апелянта та зазначає про безпідставне незастосування місцевим господарським судом висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, де розглядалась виключна правова проблема, вирішення якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов'язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах.

Вказане обґрунтовується таким.

У разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (частини перша та третя статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України)).

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п'ята статті 5 Господарського кодексу України (далі ГК України)).

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов'язання регулюється главою 50 ЦК України.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України).

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання (частина третя статті 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу III Положення про заходи впливу.

Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом про банки та Законом про гарантування вкладів (згідно із статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Правління банку зобов'язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: про кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності (згідно із пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за № 1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків).

Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов'язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов'язань банку з попереднім найменуванням.

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (частина перша статті 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Цим завданням кореспондує мета банківського нагляду, визначена у частині першій статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також мета банківського регулювання, визначена у частині першій статті 55 Закону України "Про національний банк України".

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України (далі також НБУ), спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону України "Про національний банк України").

Метою Закону про гарантування вкладів є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків.

З цією метою Фонд і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Особливості передачі активів і зобов'язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У разі відповідності банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом про гарантування вкладів, та подає НБУ пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (згідно із частиною другою статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплене статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом про НБУ (частина перша статті 53 Закону України "Про національний банк України").

Цьому положенню кореспондує частина сьома статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно гарантій незалежності Фонду. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь- яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п'ята статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Законодавче регулювання питань, пов'язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом України "Про національний банк України".

Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про національний банк України" (частина третя статті 53 Закону України "Про національний банк України").

Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво.

Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно- правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб'єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" так і пункту 2,4 глави 2 розділу III Положення про заходи впливу.

Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено.

Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов'язковим.

Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку.

Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини третьої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 3.1 глави 3 розділу III Положення про заходи впливу, ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

Отже, незалежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов'язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства.

Відповідна вимога є обов'язковою незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.

Правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов'язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено.

Відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п'ятої статті 52 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов'язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов'язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства. Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено.

Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.

Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін.

Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.

Ураховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", останнє не набуло прав банку.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, належним суб'єктом, уповноваженим представляти банк у спірних правовідносинах після запровадження у банку тимчасової адміністрації, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1-4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

При розгляді даного спору Господарський суду Луганської області необґрунтовано врахував висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року, не застостосувавши висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, який має перевагу при використанні правозастосовчої практики.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, необхідно розглядати як вирішення виключної правової проблеми, дослідження якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов'язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах. Такі висновки є актуальними незалежно від того, чи є постанова Великої палати Верховного Суду остаточною у вирішенні справи.

Не спростовують актуальність таких висновків й посилання суду першої інстанції на ухвалу Третьої колегії суддів Другої сенату Конституційного Суду України у справі № 3- 88/2020(175/20) від 03 червня 2020 року та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2144/16 від 25 листопада 2020 року, адже у них жодним чином не йдеться про нівелювання здійснених висновків Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що висновки у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року для даної справи мають значення не як преюдиція, а як правозастосування, що є не тотожним за своїм змістом. Суд першої інстанції відійшов від запропонованого правозастосування Великої Палати Верховного Суду без будь-якого обґрунтування такого відступлення по суті, обмежившись лише твердженням про неостаточність такої постанови.

Ураховуючи наведене колегія суддів зазначає, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не як є належними заставодержателем за вищезазначеним правочином, так і особою щодо якої прийнято оспорюваний акт. При цьому, оскільки оспорюваний акт є актом індивідуальної дії, та стосувався лише прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк", останній не є таким, що порушує прав та інтереси ПАТ "Українська інноваційна компанія", що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів не надає правової оцінки іншим аргументам апелянта про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позовна заява подана неналежною особою, що виключає необхідність дослідження доводів позовної заяви по суті.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, що спричинило неправильне вирішення спору. У зв'язку з цим апеляційна скарга Виконавчого комітету Трускавецької міської ради підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року у справі № 913/266/20(914/2373/18) скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом при поданні апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню позивачем в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Трускавецької міської ради (місцезнаходження: вул. Бориславська, буд. 2, м. Трускавець, Луганська область, 82200, ідентифікаційний код юридичної особи 04055914) задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року у справі № 913/266/20(914/2373/18) скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 05839888) повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 05839888) на користь Виконавчого комітету Трускавецької міської ради (місцезнаходження: вул. Бориславська, буд. 2, м. Трускавець, Луганська область, 82200, ідентифікаційний код юридичної особи 04055914) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5286,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян