Постанова від 16.08.2021 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2021 р. Справа № 913/266/20(913/309/21)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. (вх.№1953Л/1) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 31 травня 2021 року у справі №913/266/20 (913/309/21),

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. (місцезнаходження: АДРЕСА_2)

до відповідача - 1 Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404); відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київ Фінанс" (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 610Г, м. Київ, 04053); відповідача - 3 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

про визнання недійсним договорів недійсними та скасування реєстраційних дій

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київ Фінанс", Приватного нотаріусі Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. в якому просить:

1.визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений 19.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. за реєстровим №451, який укладений між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Київ Фінанс";

2.визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений 19.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. за реєстровим №452, який укладений між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Київ Фінанс";

3.визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57732817 від 19.04.2021, а також відповідний запис про право власності №41578250;

4.визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57732829 від 19.04.2021, а також відповідний запис про право власності №41578258;

5.визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57732836 від 19.04.2021, а також відповідний запис про право власності №41578265.

31 травня 2021 року ухвалою Господарського суду Луганської області у справі №913/266/20 (913/309/21) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київ Фінанс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. про визнання недійсними договорів та скасування реєстраційних дій; позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. №124 від 18 травня 2021 року про визнання недійсними договорів та скасування реєстраційних дій, та додані до неї документи, повернуто заявнику.

Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. з ухвалою Господарського суду Луганської області не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обгрунтуванні апеляційної скарги наголошує, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк" ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, а ідентичність ідентифікаційного номеру в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зумовлено неправомірними діями керівництва ПАТ "Українська інноваційна компанія", про що зазначено в обгрунтуванні позову у даній справі.

Детально рух у справі №913/266/20(913/309/21) на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 31 травня 2021 року у справі №913/266/20 (913/309/21); призначено справу до розгляду на 16 серпня 2021 року о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; учасникам справи встановити строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів апелянтові.

Протокол автоматизованого розподілу справи №913/266/20(913/309/21) від 06 серпня 2021 року, у зв'язку з відпусткою судді Слободіна М.М., сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

У судове засідання, яке відбулось 16 серпня 2021 року, представники сторін не з'явились.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила таке.

Звертаючись з позовною заявою Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. зазначає, що 19 квітня 2021 року між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Київ Фінанс", у порядку передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", було укладена договори купівлі - продажу нерухомого майна, які були предметом іпотеки.

На думку позивача, оскаржувані договори купівлі - продажу були укладені з порушенням норм законодавства, оскільки ПАТ "Українська інноваційна компанія" не законних підстав на відновлення державної реєстрації прав іпотекодержателя та, відповідно - звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна шляхом продажу третій особі, об'єкти нерухомого майна, які стали предметом продажу перебували під обтяженням на підставі інших судових рішень, що повинно було мати наслідком відмову у вчиненні реєстраційних дій щодо об'єктів.

Позивачем зазначено, що лише ПАТ "Український інноваційний банк" має виключне право на звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки позивач є законним іпотекодержателем нерухомого майна, тому укладені Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" договори купівлі - продажу нерухомого майна мають бути визнані недійсними.

Господарський суд Луганської області на підставі ухвали від 31 травня 2021 року у справі №913/266/20(913/309/21) відмовив у відкритті провадження у справі в порядку пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що позивачем заявлено позов до самого себе. Відповідний висновок обґрунтовано тим, що зміна найменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є реорганізацією юридичної особи, в розумінні положень статті 104 Цивільного кодексу України, а отже не впливає на права та обов'язки юридичної особи; ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" з ідентифікаційним номером 05839888 є однією і тією ж юридичною особою з одним і тим же обсягом прав та обов'язків.

Втім колегія суддів апеляційної інстанції вважає неправомірним застосування судом першої інстанції у даному випадку пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма процесуального права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18.

Реалізація фундаментального права на захист судом прав особи, закріпленого у національній правовій системі Конституцією України, неможлива без утвердження в Україні комплексу необхідних умов для забезпечення кожному права на "справедливий суд" як однієї з основних конвенційних засад, встановлених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисдикції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.

Захист прав, свобод та законних інтересів особи, гарантованих національною правовою системою та загальновизнаними міжнародними стандартами, є декларативним та малоефективним без формування усталеного та зрозумілого механізму реалізації такого захисту, що повинен сприяти належному здійсненню процесуального порядку діяльності судової гілки влади як системи найбільш авторитетних суб'єктів правозахисту.

У зазначеному контексті дотримання правових основ здійснення судочинства має фундаментальне значення для осіб, які беруть участь у судовому процесі, зокрема, під час розгляду справ господарської юрисдикції. Насамперед, до таких засад традиційно включають об'єктивність (неупередженість), компетентність та незалежність суду, законність та справедливість при розгляді справи. Зазначені процесуальні канони реалізуються виключно у випадку, коли розгляд справи здійснюється судом, якому держава делегувала повноваження розглянути вказану конкретну справу.

Керівні принципи, які глобально запроваджують у правову реальність сьогодення основні засади здійснення судочинства, містяться серед положень міжнародно-правових актів. Одним із таких еталонних орієнтирів є право на розгляд справи судом, встановленим законом.

Так, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року закріплюється право на розгляд справи з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Крім того, пунктом 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви №29458/04 та №29465/04).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Безимянная проти Росії" (заява №21851/03) наголосив на тому, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак, ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За умовами статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

В силу частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Здійснення судочинства ґрунтується на загальновизнаних принципах та нормативних положеннях міжнародного права, що характеризуються субсидіарним характером їх застосування та, враховуючи міжнародні зобов'язання України, виступають частиною національного законодавства і складовими державної правової системи. Реалізація зазначених принципів насамперед забезпечується ефективною діяльністю судової гілки влади шляхом публічного та справедливого розгляду справ компетентним, незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону (пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Право на розгляд справи компетентним судом, тобто тим органом судової влади, до юрисдикції якого така справа віднесена законом, відіграє роль однієї із найважливіших складових права на доступ до правосуддя, гарантією запобігання зловживання процесуальними правами.

Право особи на розгляд справи компетентним судом є юридично забезпеченою можливістю особи звернутися за захистом до суду, який законодавством наділений необхідною сукупністю повноважень щодо розгляду даної справи.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Отже, під час відкриття провадження для розгляду певної господарської справи виникає об'єктивна необхідність вирішення питання щодо підвідомчості та підсудності даної справи суду, тобто постає нагальна потреба у з'ясуванні того, який суд повинен її розглядати. Саме для цього у господарському процесі запроваджено питання визначення юрисдикції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Приписами частини 1, частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарським процесуальним кодексом України.

За положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1)справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2)справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3)справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4)справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5)справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6)справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7)справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8)справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9)справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10)справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11)справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12)справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13)вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14)справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15)інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;

16)справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17)справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Одночасно колегія суддів зазначає, що згідно до вимог частини 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача.

З системного аналізу статтей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

У даній справі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" обґрунтовані безпідставним визнанням відповідачами Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та іпотекодержателя спірного нерухомого майна.

Оскільки позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. заявлені до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", як юридичної особи та обґрунтовані існуванням спору щодо належної особи іпотекодержателя, позов у даній справі подано до суду належної юрисдикції.

Зазначене свідчить про безпідставне застосування місцевим господарським судом пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приписи статті 175 Господарського процесуального кодексу України не передбачають такої підстави для повернення позовної заяви як обрання неналежного відповідача, або фактичне поєднання в одній особі позивача та відповідача. Відповідні обставини за змістом процесуального законодавства підлягають встановленню вже після відкриття провадження у справі, в ході розгляду справи по суті, та є самостійними підставами для відмови в задоволенні позову.

Згідно до положень статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до приписів частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Ураховуючи, що позов у даній справі подано до суду належної юрисдикції і, як наслідок, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а матеріали оскарження ухвали - передачі до суду першої інстанції.

Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 269, 271, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 31 травня 2021 року у справі №913/266/20(913/309/21) скасувати.

Справу №913/266/20(913/309/21) направити для подальшого розгляду до Господарського суду Луганської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян