05 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1140/20 пров. № А/857/9067/21
Восьмий апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Макарика В.Я., Довгої О.І,
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (суддя- Іванчулинець Д.В., ухвалене в м. Ужгород) у справі № 260/1140/20 за адміністративним позовом Представництва «АЖД В ПОПРАД, С.Р.О.» (Словацька республіка) в Україні до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових консультацій,-
В квітні 2020 року Представництво «АЖД В ПОПРАД, С.Р.О.» (Словацька республіка) в Україні в особі представника Ігнатенка Сергія Сергійовича звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної податкової служби України № 829/6/99-00-05-05-01-15/ІПК від 18.10.2019 р., реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 829/6/99-00-05-05-01-15/ІПК, визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної податкової служби України № 47/6/99-00-05-05-01-06/ІПК від 09.01.2020 р., реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 47/6/99-00-05-05-01-06/ІПК, визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної податкової служби України № 2125/6/99-00-07-02-02-06/ІПК від 21.05.2020 р., реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій № 2125/6/99-00-07-02-02-06/ІПК.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної податкової служби України № 829/6/99-00-05-05-01-15/ІПК від 18.10.2019 p., реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 829/6/99-00-05-05-01-15/ІПК. Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної податкової служби України № 47/6/99-00-05-05-01-06/ІПК від 09.01.2020 p., реєстраційний помер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 47/6/99-00-05-05-01-06/ІПК. Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної податкової служби України № 2125/6/99-00-07-02-02-06/ІПК від 21.05.2020 p., реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 2125/6/99-00-07-02-02-06/ІПК.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду Державна податкова служба України оскаржила його подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
Як на доводи апеляційної скарги, апелянт звертає увагу, зокрема, на те, що посилання позивача на норми податкового законодавства, які діяли в 2018 році, є безпідставними, оскільки в даному випадку позивача зобов'язано керуватись податковим законодавством, що діє на момент виникнення обов'язку платника податків застосовувати певний порядок. Вважає, що норми Податкового кодексу України розрізняють поняття індивідуальної та узагальнюючої податкової консультації як два самостійні рішення контролюючого органу. При цьому положення Узагальнюючої податкової консультації мають вищу юридичну силу у порівнянні з положеннями індивідуальної податкової консультації та підлягають першочерговому застосуванню у разі наявності суперечностей між ними. Відтак, ДПС зазначає що індивідуальні податкові консультації є обґрунтованими й правомірними та не несуть за собою скасування чи поновлення виконавчих документів прийнятих контролюючим органом до відповідного платника.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення суду законним та просить залишити його без змін.
Протокольною ухвалою суду від 15.07.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено що, у вересні 2019 року позивач звернувся до контролюючого органу із зверненням № 1/09 від 24.09.2019 року, де вказав, що в ході господарської діяльності за 2018 рік Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» отримало доходи від надання послуг по переробці давальницької сировини в сумі 1 617 776,83 грн. Послуги надавалися нерезиденту «АЖД В ПОПРАД С.Р.О», яке є материнською компанією. Крім того, позивач протягом 2018 року здійснював наступні внутрішньогосподарські розрахунки: 1) отримав обладнання (складальну лінію) в тимчасове безоплатне користування від материнської компанії «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» на суму 10 000,00 Євро, що еквівалентно 307 800,24 грн., яке обліковується на позабалансовому рахунку; 2) отримав давальницьку сировину від материнської компанії «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» на суму 22 143 131,54 грн.; 3) здійснив вивіз готової продукції, виготовленої з давальницької сировини на суму 17 614 142,75 грн.
Як зазначено у звернені позивачем було вказано, що норми останнього абзацу пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2019 року) не містили вимоги щодо необхідності врахування у складі господарських операцій для цілей трансфертного ціноутворення внутрішньогосподарських розрахунків між нерезидентом та його представництвом в Україні. Зміни в підпункт «д» пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, що стосуються врахування внутрішньогосподарських розрахунків при трансферному ціноутворенні були внесені тільки Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018 р. та набрали чинності з 01.01.2019 року.
Посилаючись на вказані обставини та з огляду на те, що обсяг господарських операцій позивача за 2018 рік, визначений на підставі підпункту «д» пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (з врахуванням внутрішньогосподарських розрахунків), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, перевищив обсяг 10 мільйонів гривень (пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України), у даному зверненні містився наступний опис поставлених питань:
1) Чи повинно Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» при визначенні обсягів господарських операцій для цілей трансфертного ціноутворення за 2018 рік враховувати внутрішньогосподарські розрахунки та подавати звіт про контрольовані операції за 2018 рік?;
2) Чи поширюються норми пп. 39.4.3 та пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України на Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» щодо підготовки та подачі на підставі запиту центрального органу виконавчої служби, що реалізує державну податкову політику, документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій?.
Позивачем на вказане звернення, було отримано податкову консультацію № 829/6/99-00- 05-05-01-15/ІПК від 18 жовтня 2019 року, де Державна податкова служба України зазначивши положення підпунктів 39.2.1.7 та 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, та пославшись на зміни внесені законодавцем до форми Звіту про контрольовані операції, роз'яснила, що Звіт за 2018 рік заповнюється та подається за оновленою формою та в порядку, затверджених наказом № 242 згідно з вимогами пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу. Оскільки кошти, отримані від нерезидента на утримання постійного представництва або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, є господарськими операціями для цілей трансфертного ціноутворення, то вони відповідно до пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу в повному обсязі враховуються при визначенні вартісного критерію обсягу господарських операцій для цілей застосування трансфертного ціноутворення. Із зазначеного питання Міністерством фінансів України видано наказ від 16.08.2019 р. № 345 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультацієї щодо деяких питань застосування правил трансфертного ціноутворення представництвами нерезидентів в Україні». Також відповідно до пп. 39.4.3 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 17 грудня 2019 року повторно направив до відповідача звернення, де уточнив, що обсяг господарських операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні за 2018 рік, який визначений на підставі підпункту «д» пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2019 року (без врахування внутрішньогосподарських розрахунків) менший ніж 10 мільйонів гривень, а в редакції підпункту «д» пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2019 року, перевищив обсяг 10 мільйонів гривень (пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України).
Позивач повторно просив відповідача надати податкову консультацію з наступних питань:
1) Чи повинно Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» при визначенні обсягів господарських операцій для цілей трансфертного ціноутворення за 2018 рік враховувати внутрішньогосподарські розрахунки (а саме вартість давальницької сировини та вивезеної готової продукції, виробленої з давальницької сировини) та подавати звіт про контрольовані операції за 2018 рік?;
2) Чи поширюються норми пп. 39.4.3 та пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України на Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» щодо підготовки та подачі на підставі запиту центрального органу виконавчої служби, що реалізує державну податкову політику, документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій?.
Відповідачем надано податкову консультацію № 47/6/99-00-05-05-01-06/ІПК від 09 січня 2020 року, де Державна податкова служба України вказала, що індивідуальна податкова консультація на викладені у зверненні питання вже надавалася листом ДПС від 18.10.2019 р. № 829/6/99-00-05-05-01-15/ІПК та додатково роз'яснила, що змінами до пп. 39.2.1.1, 39.2.1.4 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 Кодексу, внесеними Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", передбачено складання постійними представництвами Звіту про контрольовані операції за умови, що обсяг господарських операцій, які здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" лише уточнено, що для визнання контрольованими операціями також враховуються внутрішньогосподарські розрахунки між нерезидентом та його постійним представництвом.
Позивач 28 квітня 2020 року звернувся до відповідача із зверненням, де вказав, що в ході господарської діяльності за 2019 рік Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» отримало доходи від надання послуг по переробці давальницької сировини в сумі 2830521,44 грн. Послуги надавалися нерезиденту «АЖД В ПОПРАД С.Р.О», яке є материнською компанією. Крім того, позивач протягом 2019 року здійснював наступні внутрішньогосподарські розрахунки: 1) передало обладнання (складальну лінію) в тимчасове безоплатне користування від материнської компанії «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» на суму 10 000,00 Євро (307 800,24 грн.), яке обліковується на позабалансовому рахунку; 2) отримав давальницьку сировину та тарні матеріали від материнської компанії «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» на суму 38922422,34 грн.; 3) здійснило вивіз тарних матеріалів та готової продукції, виготовленої з давальницької сировини на суму 24783793,19 грн.
Враховуючи те, що обсяг господарських операцій за 2019 рік, визначений на підставі підпункту «д» пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (з врахуванням внутрішньогосподарських розрахунків), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, перевищив обсяг 10 мільйонів гривень (пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України), у даному зверненні містився наступний опис поставлених питань:
1) Чи повинно Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» при визначенні обсягів господарських операцій для цілей трансфертного ціноутворення за 2019 рік враховувати внутрішньогосподарські розрахунки та подавати звіт про контрольовані операції за 2019 рік?;
2) Чи поширюються норми пп. 39.4.3 та пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України на Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О» щодо підготовки та подачі на підставі запиту центрального органу виконавчої служби, що реалізує державну податкову політику, документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій?.
Позивачем на вказане звернення було отримано податкову консультацію № 2125/6/99-00-07-02-02-06/ІПК від 21 травня 2020 року, де Державна податкова служба України, роз'яснила, що з урахуванням абзацу четвертого пп. 39.2.1.7 пп 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий звітний рік. Водночас, пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток платника податків, в т.ч. операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні. Крім того, пп. 39.2.1.9 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу передбачає, що обсяг господарських операцій платника податків для цілей абзаців третього та четвертого пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу обраховується за цінами, які відповідають принципу «витягнутої руки».
Таким чином, господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, що відповідають усім вищезазначеним вимогам та обсяг яких, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий звітний рік визнаються контрольованими. Зазначені операції мають бути відображені у звіті про контрольовані операції за відповідний звітний рік.
Згідно п.п.1 91.1.28 п.191.1 ст. 191 ПК України до функцій контролюючого органу віднесено надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи
Відповідно до пп.14.1.172 та п.п.14.1.172-1 п.14.1 ПК України податкова консультація, індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно п.52.2 ст.52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до п. 52.3 ст. 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Згідно п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 01 січня 2018 року набули чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» № 2245-VIII від 07.12.2017 року, до статті 39 ПК України, якою врегульовано трансфертне ціноутворення.
Згідно ст. 39 ПК України, в редакції яка набула чинності з 01.01.2018 року та залишалася чинною протягом всього 2018 року, законодавець передбачив, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні (пп. «ґ» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2).
Відповідно до абзацу 7 пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України (в редакції чинній протягом 2018 року), господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Згідно абзацу 4 пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України (в редакції чинній протягом 2018 року), господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Підпунктами 39.4.1 та 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України (в редакції чинній протягом 2018 року) передбачено, що для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік. Платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Підпунктом 39.4.3 п. 39.4 ст. 39 ПК України (в редакції чинній протягом 2018 року) врегульовано, що платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період.
Вказаними нормами податкового законодавства, які були введені в дію з 01 січня 2018 року та наведена редакція яких не змінювалася протягом 2018 року, було віднесено до контрольованих операцій господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, за умови що такі операції можуть впливати на об'єкт оподаткування, а їх обсяг перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) у відповідному звітному періоді (календарному році).
Редакція норм підпункту «ґ» пп. 39.2.1.1 та абзацу 7 пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, яка була чинна протягом всього звітного періоду 2018 року, необхідність врахування внутрішньогосподарських розрахунків при визначені вартісного критерію контрольованих операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, не встановлювала.
Законодавча вимога про необхідність врахування при визначені обсягів господарських операцій для цілей трансфертного ціноутворення, які здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, була запроваджена тільки внаслідок майбутніх законодавчих змін підпункту «ґ» пп. 39.2.1.1 та абзацу 7 пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, шляхом їх викладення в новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» № 2628-VIIІ від 23.11.2018 p., який набув чинності з 01 січня 2019 року та котрий зворотної дії в часі немає (ч. 1 ст. 58 Конституції України).
Відтак, апеляційний суд вважає, що Представництво «АЖД В ПОПРАД С.Р.О», маючи статус постійного представництва в Україні (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України) та здійснюючи для цілей оподаткування свою діяльність незалежно від своєї материнської компанії - нерезидента (пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 ПК України), при визначенні обсягів господарських операцій за 2018 рік, з метою з'ясування їх відповідності вартісному критерію контрольованих операцій (абзац 4 пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України) внутрішньогосподарські розрахунки із материнською компанією (нерезидента) враховувати не повинен.
Разом з тим, протилежні висновки відповідача, викладені в оскаржуваних податкових консультаціях, по суті ґрунтуються тільки на зміні нормативно - правового регулювання даного питання, яке було відмінне у податковому (звітному) періоді за 2018 рік у порівнянні із податковим (звітним) періодом за 2019 рік. При цьому, даючи відповідь на запитання позивача, які стосувалися податкового (звітного) періоду 2018 року, відповідач помилково аналізує та надає роз'яснення з поставлених питань виходячи із того нормативно - правового регулювання, яке законодавцем було запроваджено тільки з наступного податкового (звітного) періоду 2019 року та яке минулих звітних періодів (в т.ч. господарських операцій за 2018 рік) не стосується.
Помилковими є посилання відповідача у податковій консультації № 829/6/99-00-05-05-01 -15/ІПК від 18.10.2019 р. на узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань застосування правил трансфертного ціноутворення представництвами нерезидентів в Україні, котра затверджена наказом Міністерства фінансів України № 345 від 16.08.2019 року, оскільки така узагальнююча податкова консультація стосується норм податкового законодавства в редакції, яка почала діяти тільки з 01 січня 2019 року. Вказана узагальнююча податкова консультація висновків щодо практичного застосування норм податкового законодавства у сфері трансфертного ціноутворення саме за податковий (звітний) період 2018 року в собі не містить.
Згідно п. 52.3 ст. 53 ПК України індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Таким чином, зі змісту оскаржуваних податкових консультацій вбачається, що такі не відповідають імперативним вимогам ПК України, оскільки не містять опису всіх питань, що порушувалися позивачем у його зверненнях, з урахуванням зазначених позивачем фактичних обставин та не містять обґрунтування зробленого висновку.
З вказаних у зверненні позивача фактичних обставин щодо типу та обсягу господарських операцій, які мали місце між позивачем та його материнською компанією (нерезидентом), відповідачем помилково не було враховано те, що господарські операції з отримання від нерезидента давальницької сировини для переробки та з передання нерезиденту готової продукції, виробленої з такої давальницької сировини на об'єкт оподаткування податком на прибуток постійного представництва не впливають. Адже, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 p.), матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковуються на рахунках класу 0 "Позабалансові рахунки", які призначені для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належить підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі). А саме: на позабалансовому субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки» ведеться облік руху надходження сировини та матеріалів від замовника, які прийняті для переробки (давальницька сировина) і не оплачуються одержувачем, та їх вибуття (в тому числі в іншому матеріальному вигляді).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, оскільки для цілей трансфертного ціноутворення мають значення тільки ті господарські операції, які можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток постійного представництва, то, навіть із урахуванням за період 2018-2019 року внутрішньогосподарських розрахунків, об'єкт оподаткування позивача за 2018-2019 рік не перевищує 10 мільйонів гривень. Тобто з перелічених операцій під визначення контрольованої операції не підпадає.
Враховуючи наведені обставини та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, про задоволення адміністративного позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 260/1140/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді В. Я. Макарик
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 16.08.2021