Головуючий суддя у першій інстанції: Тимощук О.Л.
04 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1248/21 пров. № А/857/10253/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Улицького В.З, Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Юрченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 300/1248/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу державного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.), Старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кирилюк Надія Михайлівна про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
29.03.2021р. Манченко О.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кирилюк Н.М., Рівненського міського відділу державного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2020р. №61337249.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Рівненський міський відділ державного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, на виконанні в старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) знаходиться виконавче провадження №61337249 щодо примусового виконання виконавчого напису №10814 який виданий 16.10.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 44 0504,49 грн.
Так, на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кирилюк Н.М. постановою відкрито виконавче провадження №61337249 про примусове виконання виконавчого напису №10814 який виданий 16.10.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.. щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 44 0504,49 гривень. (а. с. 58, 66-68)
Крім того, старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кирилюк Н.М. у виконавчому провадженні ВП №61337249 винесено:
- постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №61337249від 06.01.2021р. (68-69)
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановленні Законом України «Про виконавче провадження».
ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Так, ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документу зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У ч.3 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Із змісту ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що виконавець, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
ч.1 ст.25 вищевказаного Закону визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
п.1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802; далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно п.3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
п. 4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч.4 ст.4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець, не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. (п. 5 Інструкції № 512/5).
Місце виконання рішення згідно з п.10 розділу III Інструкції №512/5 визначається відповідно до вимог, встановлених ст.24 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Аналізуючи вищенаведені норми права колегія суддів зазначає, що є визначені вимоги (критерії) до місця відкриття виконавцем виконавчого провадження.
Як видно із витягу паспорта громадянина України - ОСОБА_1 з 06.08.1999р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана адреса щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 зазначена в Кредитному договорі зі страхування життя позичальника №2456/7628CLBPT від 25.06.2013р., заяві/анкеті позичальника №456/7628CLBPT від 25.06.2013р., виконавчому написі нотаріуса № 10814 від16.10.2019р.
Проте, у заяві про відкриття виконавчого провадження, ТзОВ "Фінансова компанія управління активами" зазначив адресу проживання боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (а.с.58).
Разом з тим, жоден із доданих стягувачем документів не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Рівне за вказаною адресою.
За приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Отже, у разі пред'явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві.
ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження №61337249. старший державний виконавець Рівненського міському відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кирилюк Н.М. не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Рівне.
Жодних доказів проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 , яка зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження та постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, як у період укладення кредитного договору, видачі виконавчого напису нотаріусом, так і на час розгляду справи у матеріалах справи не має.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки виконавчі документи прийняті державним виконавцем до виконання не за місцем проживання боржника чи знаходження його майна, свідчить про ту обставину що останній діяв не у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 300/1248/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 13.08.2021р.