13 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 392/3/21 (2-а/392/27/21)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2021 року в адміністративній справі №392/3/21 (2-а/392/27/21) (головуючий суддя першої інстанції Бадердінова А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач 28.12.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправною постанову БАА №194842 від 18.12.2020 року начальника сектору реагування патрульної поліції №3 Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області Залєвського О.М. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, скасувати її та закрити справу;
- визнати незаконними дії начальника сектору реагування патрульної поліції №3 Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області Залєвського О.М. щодо складення акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 19.12.2020 року, складений на автомобіль Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 .
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 18.12.2020 року перебував біля магазину Авілона по вул Шевченка, 5 в м.Мала Виска, де в нього з братом ОСОБА_2 була призначена зустріч близько 20:00 год.. Останній приїхав на вказане місце на автомобілі Volkswagen Passat B6 державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу. До позивача підійшов працівник поліції та склав відносно нього постанову серії БАА №194842 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне за ч.1 ст.126 КУпАП України, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена карта»). Також в позові зазначено, що працівником поліції Залевським О.М. було прийнято рішення про затримання автомобіля позивача і доставку на штраф майданчик з Малої Виски до м.Кропивницького. 19.12.2020 року о 01 год. 25 хв. складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. При складані вказаного акта позивач не був присутній. Постанову і акт вилучення позивач отримав 19.12.2020 року в черговій частині сектору патрульної поліції в м.Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область. Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 19.12.2020 року не містить відомості про те, що позивач 18.12.2020 року керував транспортним засобом або експлуатував його. Навпаки зазначено, що огляд транспортного засобу було здійснено працівником поліції біля супермаркету Авілона, без присутності позивача, та не під час керування чи експлуатації позивачем транспортного засобу.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року замінено відповідача на Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Постанову серії БАА №194842 від 18 грудня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
18 грудня 2020 року начальником сектору реагування патрульної поліції №3 Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області Залевським О.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №194842, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.4).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 18 грудня 2020 року о 19:00 год., керував транспортним засобом Volkswagen Passat B6 реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення на право керування транспортним засобом та не мав дійсного полісу обов'язкого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 а, ґ Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав суду доказів (пояснень свідків, відео доказів або інших відомостей) необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, як і не надав доказів на спростування доводів позивача. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП не підтверджується жодним доказом. Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.2.1 а, ґ Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно із п. п «а» п.2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.ПДР.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог пункту 2.1 а, ґ Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Відповідач не надав суду першої інстанції будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Такі докази не надані відповідачем і суду апеляційної інстанції.
Також відповідач не зазначив, якими саме доказами посадова особа відповідача керувалася під час прийняття оскаржуваної постанови.
Натомість, позивач в позові вказує, що Правил дорожнього руху не порушував, так як 18.12.2020 року близько 20.00 год. не керував автомобілем Volkswagen Passat B6, державний номер НОМЕР_1 , а відтак не міг пред'явити документи на вимогу працівників поліції. Вказані документи пред'явив його брат ОСОБА_2 , який керував у вказані в постанові час та місці зазначеним автомобілем.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не оскаржуються та не спростовуються.
Зміст апеляційної скарги зводиться лише до тверджень щодо відповідності оскаржуваної постанови вимогам КУпАП та Інструкції №1395.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у позові ОСОБА_1 посилався на наявність зовнішніх камер відеоспостереження біля супермаркету «Авілона» (вул.Шевченка 5в, м.Мала Виска) та можливість відеозаписів подій, що відбулись 18.12.2020 року з 19:00 до 00:00 год..
Проте, відповідачем на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові не надано навіть записів з веб-камер, які повинні бути у патрульних, в тому числі при фіксуванні порушень та обставин складання постанов відносно правопорушників.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідність постанови формальним вимогам та описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2021 року в адміністративній справі № 392/3/21(2-а/392/27/21) залишити без задоволення.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2021 року в адміністративній справі №392/3/21(2-а/392/27/21) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак