16 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3429/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. (суддя Жукова Є.О.) в справі № 160/3429/21 за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», про визнання протиправними дій щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, зобов'язання нарахувати та виплатити не виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 900 грн. та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати 13 086,80 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових здійснюється при наявності бюджетних асигнувань на такі цілі, а повноваження керівника в цьому питанні є дискреційними, оскільки рішення про виплату матеріальної допомоги вже було прийняте керівником та визначено строки виконання, про що позивачу повідомлено у листі керівника, що, на його думку, свідчить на користь того, що у вересні 2020 р. були передбачені бюджетні асигнування на здійснення позивачу таких виплат.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що листом ДПП від 11.09.2020 р. №17045/41/5/05-2020, який направлений на адресу Первинної професійної спілки «Правозахисники країни», повідомлено, що матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік інспектору взводу №1 роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 буде виплачено у вересні 2020 року, рапорт від 16.07.2020 ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань знаходиться на розгляді в ДПП.
Відповідно до витягу з наказу ДПП від 21.09.2020 р. №677 о/с «Про особовий склад» відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведено для подальшого проходження служби до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0006992), звільнивши з посади інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, з 01 вересня 2020 року; щорічну чергову оплачувану відпустку за 2020 рік не використав. Підстава: наказ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 19.08.2020 р. № 140 ос.
Відповідно до листа ДПП від 12.10.2020 р. №19478/41/5/02-2020, який направлений на адресу Первинної професійної спілки «Правозахисники країни», у ДПП розглянуто запит від 08.10.2020 р. №1630 та надіслано копію відповіді від 11.09.2020 №17045/41/5/05-2020 на запит первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 07.09.2020 №1447.
Відповідно до листа ДПП від 06.02.2021 р. №2715/41/5/05-2021, який направлений на адресу Первинної професійної спілки «Правозахисники країни», згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 21.09.2020 № 677 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції в ДПП з 31 серпня 2020 року в зв 'язку з переведенням до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ для подальшого проходження служби; рапорт на матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020 р. ОСОБА_1 надійшов до ДПП 04.09.2020 р., після звільнення, у зв'язку з чим матеріальна допомога не нараховувалась та не виплачувалась.
Враховуючи, що нормами чинного законодавства не визначено імперативного обов'язку для керівника органу поліції надавати в обов'язковому порядку матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, які є додатковими видами грошового забезпечення, не є постійними та обов'язковими і надаються в межах затверджених асигнувань, суд першої інстанції вважав, що подані позивачем рапорти від 16.07.2020 р. та 28.08.2020 р. не породжували для начальника ДПП обов'язку надання та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Також судом першої інстанції зазначено, що на примірнику рапорту від 16.07.2020 р. про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 р. міститься відмітка про відмову у зв'язку з відсутністю фінансування, як й на примірнику рапорту від 28.08.2020 р. про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 р. міститься відмітка про відмову у зв'язку із звільненням зі служби в поліції.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем у зв'язку зі звільненням проведено 28.08.2020 р., що підтверджується розрахунковими листа від жовтня 2019 р. по серпень 2020 р., то й невиплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2020 рік є правомірною, тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області
Наказом ДПП № 677о/с від 21.09.2020 р відповідно до пункту 4 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, звільнивши з посади інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області з 01.09.2020 р. (а.с. 12).
28.08.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ДПП із рапортом про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, який зареєстрований в ДПП 04.09.2020 р. (а.с. 56). На рапорті наявна резолюція начальника ДПП про відмову у зв'язку із звільненням зі служби (а.с. 55).
16.07.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ДПП із рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік (а.с. 54). На рапорті наявна резолюція начальника ДПП про відмову у зв'язку з відсутністю фінансування (а.с. 53).
На звернення третьої особи про невиплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ДПП надано відповідь (а.с. 11), за змістом якої матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік позивачу буде виплачено у вересні 2020 р., а рапорт про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань знаходиться на розгляді в ДПП (лист від 11.09.2020 р.).
Листом від 08.02.2021 р. ДПП повідомлено третю особу, що рапорт на матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020 рік надійшов 04.09.2020 р. після звільнення, тому матеріальна допомога не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 15).
Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання правомірності невиплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), частинами першою та другою статті 94 якого встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 7 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Абзацом першим пункту 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що при переведенні по службі, пов'язаному з переїздом до іншого населеного пункту, або переведенні до іншого органу Національної поліції грошове забезпечення за попереднім місцем служби виплачується включно по день звільнення з посади, що передує даті відбуття до нового місця служби, зазначений в наказі по особовому складу.
Пунктом 13 розділу ІІ Порядку № 260 встановлено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.
Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
У разі переведення поліцейського з іншого органу, установи, закладу до визначення максимального розміру грошового забезпечення враховуються дані грошового забезпечення, зазначені в грошовому атестаті, виданому за попереднім місцем служби.
Аналогічні положення містяться у підпункті 3 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національной поліції», яким надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надавати поліцейським один раз на рік: матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Таким чином, надання матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рішенням керівника відповідного органу Національної поліції в межах визначених на такі цілі (грошове забезпечення) бюджетних асигнувань.
Як зазначено вище, 04.09.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ДПП із рапортом про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік.
Рішенням начальника ДПП відмовлено у наданні матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік у зв'язку із звільненням позивача зі служби, що оформлено резолюцією.
Оскільки позивач з 01.09.2020 р. звільнений з посади інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області із переведенням для подальшого проходження служби до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, то на час подання рапорту про надання матеріальної допомоги на оздоровлення на 2020 рік він вважався таким, що не проходить службу в управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області.
Відповідно, враховуючи, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення, а при переведенні до іншого органу Національної поліції грошове забезпечення за попереднім місцем служби виплачується включно по день звільнення з посади, що передує даті відбуття до нового місця служби, зазначеній в наказі по особовому складу, у відповідача ДПП були відсутні підстави для виплати позивачу у вересні 2020 р. матеріальної допомоги на оздоровлення.
Стосовно виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.
Як вказано вище, з рапортом про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань позивач звернувся до керівника ДПП 16.07.2020 р., а рішенням керівника ДПП відмовлено у наданні такої допомоги у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань та такі цілі.
Зважаючи на те, що виплата матеріальної допомоги (як в цьому випадку - на вирішення соціально-побутових питань) є правом керівника органу Національної поліції, виходячи з наявних бюджетних асигнувань, а також відсутність на час подання позивачем рапорту про виплату матеріальної допомоги (липень 2020 р.) бюджетних асигнувань на такі цілі, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати такі дії протиправними та, відповідно, про відсутність підстав для зобов'язання відповідача виплатити позивачу суми матеріальної допомоги.
Доводи апелянта стосовно помилковості висновку суду першої інстанції, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових здійснюється при наявності бюджетних асигнувань та такі цілі, а повноваження керівника в цьому питанні є дискреційними, спростовані приведеними вище положеннями Порядку № 260 та постанови № 988, які чітко визначають саме право керівника приймати рішення про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Також є незмістовними посилання апелянта на прийняття керівником рішення про виплату матеріальної допомоги, яким визначено строки виконання (вересень 2020 р.), оскільки відомості, викладені в листах, не можуть вважатися рішенням керівника органу Національної поліції.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа стосується питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а позивач не є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. в справі № 160/3429/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. в справі № 160/3429/21 за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 16.08.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 16.08.2021 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко