16 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1520/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Олександрівської міської ради на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року в адміністративній справі №340/1520/21 (головуючий суддя першої інстанції Жук Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Олександрівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 02.04.2021 року (згідно відмітки на поштовому конверті) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської міської ради (на теперішній час - Управління соціального захисту населення Олександрівської міської ради), в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як інваліду війни ІІІ групи, у розмірі меншому, ніж 7 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми допомоги.
В обґрунтування позову зазначено, що у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року №3-р/2020 він набув право на допомогу до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, передбаченої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але відповідач виплатив вказану допомогу у зменшеному розмірі.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Олександрійської міської Ради, які полягають у зменшенні розміру ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни III групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком та з урахуванням раніше виплаченої допомоги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що виплату грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 було проведено в квітні 2020 року,
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.7).
Позивач 22.05.2020 року звернувся до УСЗН Олександрійської міської Ради із заявою про перерахунок і виплату допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Листом №Х-479 від 01.06.2020 року УСЗН Олександрійської міської Ради повідомило позивача про те, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачена йому в розмірі, установленому постановою Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а підстави для її перерахунку відсутні (а.с.4).
Не погодившись з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач оскаржив дії відповідача до суду.
Як зазначалось вище, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021року адміністративний позов задоволено.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу по суті позовних вимог, судом першої інстанції не було з'ясовано питання додержання позивачем строку звернення до суду.
Так, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Колегія суддів наголошує на тому, що спірна грошова допомога є одноразовим платежем, який виплачується до 5 травня відповідного року, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було визначено її розмір, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.
Отже, з дня отримання щорічної разової грошової допомоги особою, якій призначена ця виплата вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання щорічної разової грошової допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових нарахованої грошової допомоги звернулась до Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від відповідного органу (пенсійного або органу УСЗН) відповіді на подану нею заяву.
Згідно тексту адміністративного позову, ОСОБА_1 зазначає, що грошова допомога до 5 травня за 2020 рік виплачена йому у квітні 2020 року (а.с.1).
Отже, про розмір допомоги, а відповідно і про її виплату всупереч положенням ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач дізнався саме у квітні 2020 року.
Про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися у квітні 2020 року при виплаті йому спірної допомоги у неналежному розмірі, оскільки на той час Конституційним Судом України вже було ухвалено рішення від 27 лютого 2020 року, яке і призвело до змін в законодавстві, що регулює спірні правовідносини.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом 02.04.2021 року (засобами поштового зв'язку), тобто з пропуском шестимісячного строку з дня остаточного з ним розрахунку (квітень 2020 року).
Навіть, з дня отримання листа відповідача від 01.06.2020 року за №Х-479, позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом, пропущено встановлений КАСУ шестимісячний строк для такого звернення.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка є чинною станом на час перегляду справи апеляційним судом, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не заявляв та судом першої інстанції таке клопотання не розглядалось.
Судом апеляційної інстанції не встановлено поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та матеріали справи не містять доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Отже, судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому воно підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, ч.1 ст.319 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення про залишення позовних вимог без розгляду, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Керуючись статтями 77, 240, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Олександрівської міської ради на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року в адміністративній справі №340/1520/21 задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року в адміністративній справі №340/1520/21 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Олександрівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак