17 серпня 2021 р.Справа № 480/5420/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі № 480/5420/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про скасування висновку, рішень та наказу, визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:
скасувати у зв'язку з незаконністю висновок службового розслідування від 25.09.2019;
скасувати у зв'язку з незаконністю рішення атестаційної комісії від 10.09.2019 № 367/18-28-04-02-11, рішення атестаційної комісії від 24.09.2019 № 374/18-28-04-02-11, рішення атестаційної комісії від 26.09.2019 № 375/18-28-04-02-11;
скасувати у зв'язку з незаконністю наказ ГУ ДФС у Сумській області від 10.10.2019 року №306-о про звільнення з посади та податкової міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління ДФС у Сумській області;
поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління ДФС у Сумській області;
стягнути з ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2016 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі №480/5420/19 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції Головного управління ДФС у Сумській області, викладене у протоколі засідання комісії від 10.09.2019 № 367/18-28-04-02-11; визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції Головного управління ДФС у Сумській області, викладене у протоколі засідання комісії від 24.09.2019 № 374/18-28-04-02-11; визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції Головного управління ДФС у Сумській області, викладене у протоколі засідання комісії від 26.09.2019 № 375/18-28-04-02-11. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задоволено частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі №480/5420/19 скасовано в частині задоволення позовних про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції Головного управління ДФС у Сумській області, викладене у протоколі засідання комісії від 24.09.2019 №374/18-28-04-02-11 та прийнято в цій частині нове рішення, яким скасовано рішення атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції Головного управління ДФС у Сумській області, викладене у протоколі засідання комісії від 24.09.2019 № 374/18-28-04-02-11 про визначення ОСОБА_1 таким, що підлягає звільненню з посади та податкової міліції за систематичне порушення дисципліни після завершення службового розслідування за фактами відсутності на робочому місці без поважних причин (п. 2 протоколу засідання комісії від 24.09.2019 № 374/18-28-04-02-11). В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі № 480/5420/19 залишено без змін.
29.04.2021 року від позивача до суду надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року у справі № 480/5420/19.
У зв'язку з поверненням справи після закінчення апеляційного розгляду до суду першої інстанції, справу витребувано із Сумського окружного адміністративного суду.
Справа № 480/5420/19 надійшла до Другого апеляційного адміністративного суду 06.07.2021 року.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі № 480/5420/19 та призначено до розгляду на 18.08.2021 року о 15:15 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань № 5.
16.08.2021 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі № 480/5420/19 у складі головуючого судді Бартош Н.С., суддів Подобайло З.Г., Чалого І.С., у зв'язку з наявністю обставин, які безумовно вказують на упередженість, не об'єктивність судді та дають підстави вважати, на його думку, що вказані судді прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах розгляду справи.
В обґрунтування заяви позивач послався на те, що у судовому засіданні 05.04.2021 року ним було заявлено клопотання про вжиття заходів реагування на подання відповідачем до суду підроблених документів, а саме, спробу фальсифікації відповідачем доказів внаслідок виготовлення, засвідчення та надання до суду копії наказу ГУ ДФС у Сумській області від 22.07.2019 року №226-о з якої вилучено посвідчувальний рукописний напис ОСОБА_1 про отримання копії наказу 10.10.2019 року. Вказані дії, на думку заявника, вказують на свідомі та умисні дії відповідача спрямовані на настання негативних наслідків. Будучи обізнаними про надання відповідачем завідомо підроблених документів, колегією суддів не було застосовано жодних заходів адміністративного впливу до відповідача, а також не проінформовано правоохоронні органи за даним фактом. Також зазначив, що у судовому засіданні 05.04.2021 року позивачем постановлено під сумнів відповідність поданих відповідачем копій оригіналу (т. 1 а.с. 212, т. 4 а.с. 70), а у судовому засіданні 12.04.2021 року, внаслідок подання до суду завідомо підроблених документів (т. 1 а.с. 212, т. 4 а.с. 70) та платіжних доручень, які не містять відмітки про отримання їх банком (т. 1 а.с. 175) позивачем поставлено під сумнів відповідність поданих відповідачем копій оригіналу по всіх без виключення доказами поданим відповідачем в копіях. Колегією суддів проігноровано поставлену під сумнів відповідність поданих відповідачем копій та всупереч вимог матеріального та процесуального права, зокрема ч. 6 ст. 94 КАС України, взято до уваги копії достовірність яких поставлена під сумнів, а також в обґрунтування прийнятої постанови від 12.04.2021 року здійснено посилання на а.с.212 том 1, який відрізняться від а.с.70 том 4, що викликає у позивача обґрунтований сумнів у достовірності поданих копій. Вказані обставини на думку позивача безумовно вказуються на упередженість, необ'єктивність колегії суддів та дають підстави вважати, що вказані судді прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах розгляду, що у відповідності до п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України є безумовною підставою для відводу.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Чалого І.С., на підставі розпорядження керівника апарату суду №02-01/3407 від 17.08.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 480/5420/19 (провадження № Н/851/5/21).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Бартош Н.С., судді Подобайло З.Г., Григоров А.М.
Відповідно до ч.ч. 4, 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Оскільки заява про відвід колегії суддів надійшла до Другого апеляційного адміністративного суду пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання, то питання про відвід суддів вирішується судом, що розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши доводи поданої заяви, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені відводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Ця норма узгоджується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Дослідивши зміст поданої ОСОБА_1 заяви про відвід колегії суддів у справі №480/5420/19, колегією суддів встановлено, що її доводи зводяться фактично до незгоди позивача з процесуальними рішеннями під час розгляду справи (зокрема, в частині, що стосується порядку прийняття судом доказів, їх дослідження та надання їм оцінки).
Разом з тим, як вказувалося вище, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегія суддів у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у їх неупередженості, з доводів заяви про відвід не вбачається.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені позивачем підстави для відводу колегія суддів є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, оскільки підстави для відводу колегія суддів необґрунтовані та не доведені, заява про відвід не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегія суддів у справі № 480/5420/19 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Григоров А.М.