ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 серпня 2021 року м. Київ № 640/12668/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Лілії Сергіївни від 23.02.2021 у виконавчому провадженні № 60920685 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 10% суми заборгованості зі сплати аліментів, яка склала 5038 грн 50 коп.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, адже заборгованість зі сплати аліментів за період з 28.08.2018, тобто, з дати після введення відповідальності по 23.02.2021 (дата відкриття виконавчого провадження не складає періоду більше року, що, у свою чергу, не давало державному виконавцю підстав для стягнення виконавчого збору за абз. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у розмірі 10% суми заборгованості зі сплати аліментів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 відкрито провадження в справі та призначено судове засідання на 08.07.2021. Витребувано у відповідача завірені належним чином матеріали ВП № 60920685.
20.07.2021 у судовому засіданні судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
На виконання вимог ухвали суду, 11.08.2021 до суду від відповідача надійшли завірені належним чином матеріали ВП № 60920685.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як вбачається із матеріалів даної справи, на виконанні в Дніпровському районному відділі ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП № 60920685, відкритого за виконавчим листом № 419/2174/16, виданим 05.06.2019 Новоайдарським районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), починаючи з 15.07.2019 до досягнення дитиною повноліття.
23.02.2021 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Кияницею Лілією Сергіївною було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Постанова державного виконавця мотивована тим, що державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Сума виконавчого збору, визначена державним виконавцем, складає 5038 грн.50 коп.
Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII, визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до положень частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону, передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII, встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/5534/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення штрафу
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/5534/21 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Лілії Сергіївни від 09 лютого 2021 року у виконавчому провадженні № 60920685 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів, яка склала 10077,01 грн.
У вказаному рішенні суду зазначено про те, що 20 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно довідки - розрахунку від 20 січня 2020 року, заборгованість, станом на 01 грудня 2019 року, становить 106525,08 грн. Державним виконавцем здійснено розрахунок та надано відповідну довідку, за якою заборгованість на момент повноліття становить 50385,05 грн. Керуючись частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», 09 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 20% від загальної суми боргу, що станом на момент повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) становить 50385,05 грн, а сума штрафу на користь стягувача становить 10077,01 грн.
У вказаному рішенні, суд також наголосив на тому, що застосування до позивача штрафу на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404, можливе щодо заборгованості, яка виникла після набрання чинності даною нормою, тобто, з 28 серпня 2018 року. Спірний штраф накладено на позивача у розмірі 20%, визначений з урахуванням заборгованості за період з липня 2016 року по 09 лютого 2021, у тому числі, за період до 28 серпня 2018 року, що дає підстави для висновку про незаконність вказаної постанови, а відтак, і про її протиправність та необхідність скасування.
Тобто, даним рішенням суду встановлено, що штраф, накладений на позивача в розмірі 20% був визначений з урахуванням заборгованості за період з липня 2016 року по 09 лютого 2021 р., в тому числі за період до 28 серпня 2018 року.
28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».
З 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, штрафу зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оскаржений у судовому порядку.
Наведені обставини, а також рішення суду у справі № 640/5534/21 позивач пов'язує з даним спором, у якому предметом є державного виконавця про стягнення виконавчого збору з боржника, яку позивач вважає протиправною, з урахуванням того, що заборгованість зі сплати аліментів за період з 28.08.2018, тобто, з дати після введення відповідальності по 23.02.2021 (дата відкриття виконавчого провадження не складає періоду більше року, що, у свою чергу, не давало державному виконавцю підстав для стягнення виконавчого збору за абз. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у розмірі 10% суми заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, обрахована державним виконавцем сума 50385,05 грн. у довідці-розрахунку по аліментах від 09.02.2021 № 60920685 за період з липня 2016 року по лютий 2021 року, сума заборгованості по аліментах на дочку підлягала сплаті/стягненню, адже була заборгованістю, водночас, посилання позивача на введену Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» відповідальність за несплату аліментів у формі штрафу, не є визначальним у даному спорі, у якому перевіряються дії та рішення відповідача по стягненню виконавчого збору з позивача у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.
Стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, при цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Водночас, згідно норм п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.
Як вбачається з довідки-розрахунку Дніпровського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.02.2021 № 60920685, у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 50385,05 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 10077,01 грн. та оскаржувану у даній справі постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 5038,50 грн. - 10% від суми заборгованості по аліментах. Слід звернути увагу на те, що заборгованість щодо сплати аліментів утворилась з липня 2016 року по досягнення повноліття дочкою - лютий 2021 року.
Тож, суд констатує, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження», яка давала державному виконавцю підстави для його стягнення, але за умови наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, яка у позивача обліковувалась з липня 2016 року і по лютий 2021 року та яка перевищувала наведений у вказаній нормі поріг.
Наведені вище норми свідчить про те, що нарахування виконавчого збору розпочинається у разі, коли сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців. Станом на лютий 2021 року, позивач мав заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу у розмірі 50385,05 грн., що перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців.
Таким чином, у державного виконавця виникли підстави для нарахування виконавчого збору.
У свою чергу, посилання позивача на те, що лише з 28 серпня 2018 року у відповідача виникає право застосовувати відповідну норму щодо можливості накладення штрафу, а обчислення заборгованості боржника в такому випадку починається з 28.08.2018 і дорівнює 10416 грн., що не давало підстав державному виконавцю стягувати виконавчий збір згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у розмірі 10% суми заборгованості зі сплати аліментів, судом відхиляються, як такі, що не відносяться до предмету даного спору та не спростовують обов'язку державного виконавця стягнути виконавчий збір у розмірі 10% від загальної суми заборгованості по аліментах. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість стягнення з позивача виконавчого збору. В свою чергу, визначальним в спірному випадку, є встановлення наявності в позивача заборгованості на час винесення оскаржуваної постанови та дійсності на час прийняття оскаржуваної постанови норми Закону, яка передбачає стягнення виконавчого збору з боржника.
Крім того, посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, висловлені у ухвалах від 22.07.2019 у справі № 620/655/19, та від 01.08.2019 у справі № 440/1253/19, не беруться судом до уваги, оскільки такі прийняті не за аналогічних до цієї справи правовідносин, та у них предметом спору була постанова про накладення штрафу, а не постанова про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну у цій справі постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% суми заборгованості зі сплати аліментів, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255, 287 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда