ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 серпня 2021 року м. Київ № 640/12706/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби № UA100000/2020/100097/2 від 28.05.2020 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної у митному органі інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С». Разом з цим, позивач стверджує, що у рішенні про коригування митної вартості не наведено обґрунтування щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, які передують резервному, а також не вказано, яким чином недоліки, на які посилається контролюючий орган, впливають на заявлену митну вартість або унеможливлюють здійснення її перевірки. Окрім цього, на думку ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С», ним до митного органу надано всі, передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість за основним методом - ціною договору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджує про правомірність прийнятого рішення адже, прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, деякі товари відсутні в прайс-листі; відповідно до п. 6 зовнішньоекономічного контракту, ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому, відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця загрузки, на навантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/завантаження; відповідно до п. 8.2 контракту, продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, який не надано до митного оформлення; до митного оформлення не надано документи підтверджуючі наявність чи відсутність страхування вантажу, тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як страхування; заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою; до графи 44 ЕМД внесено митна декларація країни відправлення від 19.05.2020 20PL331020E0270344, згідно якої, вартості вантажу у польських злотих 157625 країни відправлення, що по курсу НБУ відповідає 39089 USD. Заявлена фрактурна вартість 35105,56 USD.
04.08.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» надійшла відповідь на відзив, у якому на спростування викладених у відзиві на позовну заяву доводів, сторона позивача вказує на те, що митним органом порушено процедуру застосування методів митної вартості, не наведено жодної інформації про джерело походження цін, окрім номерів ВМД. Окрім цього, ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» вказує, що дія прайс-листу не є обмеженою до прийняття нового додатку до контракту, в якому визначається новий прайс-лист. Також, позивач зазначає, що завантаження товару здійснювалося за рахунок продавця, що прямо передбачено умовами поставки за Інкотермс FCA та контракту. Водночас, ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» звертало увагу суду, що рахунок-проформа це інвойс, який був наданий до митного оформлення, а роялті (ліцензійні платежі) не відносяться до складової митної вартості товару.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної справи, 28 травня 2020 року ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - хомути для шлангів, частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, муфти та інше.
Позивачем оформлено та подано до Київської митниці ДФС митну декларацію № UA100300/2020/409972 від 28.05.2020, в якій задекларовано митну вартість товару відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості № 1).
Також, на підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем надані наступні документи: Контракт № 019PL від « 01» листопада 2019р. між ТОВ «КОМПАНІЯ ЛЮ С», і BRADAS Sp z о. о. Spolka komandytowa, Poland; доповнення № 1 від 01.11.2019; доповнення № 2 від 25.04.2020; інвойс EX/HU/92/2020 від 25.05.2020; переклад інвойсу EX/HU/92/2020 від 25.05.2020 р ; пакінг-лист (специфікація) до інвойсу EX/HU/92/2020 від 25.05.2020; експортна митна декларація Республіки Польща № 20PL331020Е0282929 від 26.05.2020; сертифікат походження № PL/MF/AN 0013953 від 26.05.2020; сертифікат походження EUR-1 № PL/MF/AR 0383628 від 26.05.2020; заявка на перевезення вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 № 12 від 20.05.2020; довідка про транспортні витрати від 25.05.2020 на заявку № 12 від 20.05.2020; рахунок на сплату транспортування вантажу № 62 від 25.05.2020 на суму 38000 грн.; CMR 761292 (міжнародна транспортна декларація) від 26.05.2020.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів яке обґрунтовано тим, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість, отже, не можливе застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною зовнішньоекономічного контракту.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: товар № 3-3,51 USD/кг (МД від 26.03.2020 № UA100300/2020/405778); товар № 23-3,87 USD/кг (МД від 07.02.2020 № UA100300/2020/402143); товар № 27-3,51 USD/кг (МД від 06.02.2020 № UA500080/2020/2847); товар № 28-3,75 USD/кг (МД від 23.01.2020 № UA100300/2020/400993); товар № 3,0-3,7910 USD/кг (МД від 17.04.2020 № UA100300/2020/407173); товар № 42-9,5606 USD/кг (МД від 17.04.2020 № UA305090/2020/2751).
Натомість, декларацію № UA100300/2020/409972 від 28.05.2020 було скасовано та заповнено нову митну декларацію (після коригування ) № UA100300/2020/410034 від 28.05.20.
Розмір суми коригування митної вартості (вартість позову) згідно рішенню про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/100097/2 від 28.05.2020 28459,29 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень та 29 копійок).
Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (надалі по тексту також - МК України).
Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до частин першої, другої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
Так, у статті 53 МК України, визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення.
При цьому, до таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Частиною 1 статті 54 МК України, регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої, частинами п'ятою-шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Слід наголосити, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, десятої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
З наведеного слідує, що єдиною підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).
Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару, суд звертає увагу, що позивачем при проходженні процедури митних формальностей було надано контролюючому органу всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Водночас, підстави для відмови в розмитненні імпортованого товару, вказані у спірному рішенні митного органу, на переконання суду, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
По-перше, контролюючий орган у своєму рішенні, а також у відзиві на позов, посилається на те, що прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, а деякі артикули товарів відсутні у прайс-листі.
У відповідності до умов контракту, його валютою вказано долари США (п. 6), також передбачено, що ціна товару на кожну партію вказується в супровідних документах на цю партію, ціна включає в себе вартість упаковки, дія текучого прайс-листа не обмежена строком, якщо прайс-лист буде оновлено, буде видано відповідно нове доповнення.
Слід звернути увагу на те, що термін дії текучого прайс-листа не обмежений строком, та любий текучий прайс-лист до Контракту № 019PL від 01.11.2019 має необмежений термін дії до прийняття нового додатку до контракту в якому визначається новий прайс-лист. 25.04.2020 був прийнятий та узгоджений сторонами прайс-лист який на момент розмитнення товару був дійсним.
Крім того, суд враховує, що за своєю суттю, прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, які оформлюються та видаються саме продавцем товару, а не покупцем. Слід зазначити, що здійснення зовнішньоекономічної діяльності базується на принципі свободи договору, що має під собою волю в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У свою чергу, обставина наявності чи відсутності у прайс-листі певних відомостей, на переконання суду, не свідчить про неправильність його оформлення чи заниження позивачем митної вартості товарів у розумінні статей 54, 55 МК України, якщо подані декларантом документи є достатніми та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, та містять об'єктивні і достовірні дані, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.
У частині зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні про те, що відповідно до п. 6 зовнішньоекономічного контракту, ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки, при цьому, відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця загрузки, на навантаження відсутні, тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/завантаження, суд зауважує, що згідно п. 5 Контракту, умови поставки визначені FCA м. Олесно, Польща (Інкотермс-2010) або визначається додатковими письмовими угодами до контракту, або прямо вказуються в рахунках, а завантаження товару проводиться за рахунок продавця, що, у свою чергу спростовує наведені доводи митного органу.
Окрім цього, не можуть бути взяті до уваги посилання митного органу, як на підстави коригування митної вартості, не надавання декларантом рахунку-проформи, оскільки, як пояснив позивач, таким рахунком і є поданий ним до митного оформлення інвойс. Доказів того, що рахунок-проформа має бути за іншою формою чи має чітко встановлену форму, відповідачем до суду не надано, а відтак, суд враховує в цій частині надані позивачем пояснення.
Також, суд не може погодитись з доводами сторони відповідача щодо ненадання позивачем документів, що підтверджують наявність/відсутність страхування вантажу, з тих підстав, що, знову ж таки, в п. 5 контракту сторонами обумовлено, що умовами поставки є FCA - Франко перевізник - термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання товару вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за навантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Тож, з наведеного визначення, висновується, що даними умовами поставки товару, не вказується на необхідності страхування вантажу, водночас, позивач наголошує на тому, що, у даному випадку, страхування вантажу не здійснювалось, відповідно, документи про підтвердження такого, надані фізично не можуть.
Водночас, з приводу не надання ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою BRADAS, суд звертає увагу, що вказані платежі не включені до митної вартості, доказів зворотного відповідачем до суду не надано, з огляду на що, посилання відповідача на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості є необґрунтованими. Визначення терміну поставки FCA не включає ліцензійні платежі за торгову марку, а роялті можуть виставлятись тримачем торгової марки, але до митної вартості такі не мають відношення.
Щодо зазначення відповідачем у оскаржуваному рішення про те, що до графи 44 ЕМД внесено митна декларація країни відправлення від 19.05.2020 20PL331020E0270344, згідно якої, вартість вантажу у польських злотих 157625 країни відправлення, що по курсу НБУ відповідає 39089 USD, а заявлена фрактурна вартість 35105,56 USD, суд зазначає, що відповідач посилається на ВМД від 19.05.2020, однак, митне оформлення проводилось 28.05.2020. Також, згідно п. 6.1 контракту від 01.11.2019, валютою контракту є долари США, інші валюти можуть використовуватись як допоміжні та не мають офіційного значення. При цьому, вартість товару в доларах США співпадають в інвойсі та експортній декларації країни відправлення.
Тож, суд, ураховуючи наведене, вважає, що позивачем при митному оформленні товару, було надані всі необхідні та достатні документи, що підтверджують числові значення та які не мають у собі розбіжностей, а вказані у оскаржуваному рішенні обставини, не підтвердились під час розгляду даного спору.
Між тим, при вирішенні спору по суті, суд не враховує посилання митного органу на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом.
Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі № 809/4367/15.
Крім того, аналізуючи доводи обох сторін, суд звертає увагу й на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не наведено достатніх підстав, які б вказували не неможливість коригування заявленої позивачем митної вартості товару за жодним іншим методом, що передує резервному (шостому). Водночас, позивач вказує на наявність у митного органу інформації, яка давала б підстави для застосуванню методів, що передують останньому.
Перевіряючи доводи відповідача про те, що здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів належить до повноважень митних органів, які були ним реалізовані, а також про те, що позивачем не надано всіх витребуваних у нього додаткових документів, суд зазначає, що, в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що їх ненадання може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
При цьому, слід враховувати, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції.
Разом з тим, на переконання суду, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було проведено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, та, натомість, здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту спірних правовідносин.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України, встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби № UA100000/2020/100097/2 від 28.05.2020 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» (03148, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, 1, ЄДРПОУ 40062633) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда