ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
16 серпня 2021 року м. Київ№ 640/7204/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Української військово-медичної академії
до ОСОБА_1
про стягнення матеріальної шкоди, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Українська військово-медична академія з позовом до ОСОБА_1 в якому просила:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , на користь Української військово-медичної академії суму матеріальної шкоди в розмірі 2 031 990, 47 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника фінансової економічної служби Української військово-медичної академії. За результатами проведення службового розслідування, було встановлено невірне нарахування посадового окладу слухачам І - ІІІ курсів факультету підготовки військових лікарів Військового медичного інституту УВМА у звітному періоді з 01.10.2010р. по 01.10.2013р. Про виявлені порушення складено аудиторський звіт від 05.11.2013р. у висновках якого, серед іншого, зазначено про те, що встановлений факт переплати посадових окладів слухачам в розмірі 1 488 052, 714 грн., крім того зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів в розмірі 735 693, 85 грн., а всього на загальну суму 2 223 746, 56 грн. З огляду на те, що досудовому порядку відповідач відмовляється здійснити відшкодування шкоди у зазначеному розмірі, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, з огляду на таке.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Також слід враховувати, що частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За змістом частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Разом з цим, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем одночасно з адміністративним позовом подано клопотання про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування якого зазначав, що раніше вже звертався до місцевого суду з аналогічним позовом, а саме в 2016р., однак Верховним Судом закрито провадження у справі та роз'яснено позивачу, що даний спір віднесено до адміністративної юрисдикції.
З огляду на вказане, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, однак ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2020р. у справі № 640/26287/20 адміністративний позов Української військово-медичної академії повернуто позивачу.
Крім того, позивач посилався на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ.
Суд вважає, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду неповажними, з огляду на що залишає позовну заяву без розгляду, з огляду на таке.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Так, судом встановлено, що в жовтні - листопаді 2013 року старшим офіцером відділу аудиту у сфері використання бюджетних коштів управління аудиту в бюджетній сфері Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України проведено фінансовий аудит фінансово-господарської діяльності Української військово-медичної академії Міністерства оборони України за результатом якого складено аудиторський звіт від 08.11.2013р. № 234/40/93 у висновках якого, серед іншого, зазначено про те, що встановлений факт переплати посадових окладів слухачам І-III курсів факультету підготовки військових лікарів Військового медичного інституту Української військово-медичної академії у звітному періоді в розмірі 1 488 052, 714 грн., крім того зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів в розмірі 735 693, 85 грн., а всього на загальну суму 2 223 746, 56 грн.
Наказом начальника Української військово-медичної академії від 23.10.2013р. № 199 призначено службове розслідування щодо невірно нарахованого посадового окладу слухачам 1-3 курсів факультет підготовки військових лікарів, за результатами якого встановлено складено акт про результати службового розслідування від 23.12.2013р. № 1074, в якому, серед іншого зазначено, що переплата слухачам за обревізований період стала можливою в результаті недобросовісного відношення посадових осіб фінансової служби УВМА, а саме колишнього начальника фін служби ОСОБА_1 , та теперішнього помічника начальника Академії з фінансово-економічної роботи - начальника фінансової служби капітана ОСОБА_2 .
Позивач, вважаючи, що відповідачем завдано шкоді державі на суму 2 031 990, 47 грн., звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом 08.11.2016р., що підтверджується відбитком штемпеля на першій сторінці позовної заяви, копія якої наявна в матеріалах справи.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2018р. № 761/39300/16-ц залишеним в силі постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2018р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21.08.2019р. у справі № 761/39300/16-ц касаційну скаргу Української військово-медичної академії задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2018 року касовано. Провадження у справі за позовом Української військово-медичної академії до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди закрито. Роз'яснено, що даний спір віднесено до адміністративної юрисдикції.
Копію вищезазначеної постанови Верховного Суду отримано позивачем 12.09.2019р., що підтверджується відбитком штемпеля на супровідному листі, копія якого наявна в матеріалах справи.
Лише 27.10.2020р. позивач звертається до Окружного адміністративного суду м. Києва, що підтверджується відбитком штемпеля на першій сторінці позовної заяви, копія якої наявна в матеріалах справи і ухвалою суду від 02.12.2020р. у справі № 640/26287/20 адміністративний позов залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку на усунення недоліків.
Так, підставою для залишення адміністративного позову без руху слугували висновки суду, в тому числі, про пропуск позивачем строку звернення до суду.
З огляду на невиконання вимог вищезазначеної ухвали, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2020р. у справі № 640/26287/20 адміністративний позов Української військово-медичної академії повернуто позивачу.
Вищезазначена ухвала не була оскаржена позивачем та набрала законної сили.
Більше того, повторно позивач звернувся з позовом до суду лише 13.03.2021р., що підтверджується відбитком штемпеля на першій сторінці позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2021р. відкрито провадження у справі № 640/7204/21.
В подальшому суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Так, суд наголошує, що позивач не повідомив суд про причини тривалого очікування із зверненням до суду після прийняття Верховним Судом постанови про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю та які причини перешкоджали в цьому, адже з моменту отримання копії постанови Верховного Суду від 21.08.2019р. у справі № 761/39300/16-ц минуло більше року.
Більше того, суд наголошує, що у позивача були готові позовні матеріали та всі додатки до позову, адже предмет, підстави та зміст позовних вимог не змінились, що свідчить про відсутність додаткових труднощів у пред'явленні позову до суду адміністративної юрисдикції і не може свідчити про «розумність» пропуску строку.
Також, Верховний суд України однозначно підкреслює, що якщо особа неправильно подала позовну заяву, і є ухвала про її повернення, без розгляду або подала цю заяву з недодержанням правил підсудності, то варіантів щодо строку давності немає. В такому випадку цей строк не переривається, не зупиняється та не поновлюється, оскільки неправильне подання позовної заяви не є поважною причиною (постанова ВСУ у справі № 6- 1763цс16 від 24 травня 2017р.).
Крім того, що відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Причини з яких позивач, який фактично, як вбачається з позову виявив заподіяну шкоду з аудиторського звіту від 08.11.2013р. № 234/40/93 та в подальшому акта про результати службового розслідування від 23.12.2013р. № 1074, звернувся поза межами встановленого однорічного строку для справ такої категорії, суд також не повідомлено, адже минуло майже 3 роки з моменту виявлення до моменту звернення до суду.
Таким чином, навіть якщо враховувати помилковість звернення до суду іншої юрисдикції з позовом, яка була встановлена постановою Верховного Суду 21.08.2019р. та тривалий розгляд справи, то в силу вимог ч. 3 ст. 233 КЗпП України позивач пропустив строк звернення до місцевого суду, адже останній звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом лише 08.11.2016р.
Так само, суд наголошує, що позивачем не повідомлено про поважність підстав тривалого зволікання із повторним зверненням до Окружного адміністративного суду м. Києва після повернення адміністративного позову позивача у справі № 640/26287/20, адже позову повернуто ухвалою суду від 28.12.2020р., а повторно позивач звернувся з позовом до суду лише 13.03.2021р.
При цьому, суд наголошує, що обґрунтування пропуску строку звернення до суду надане позивачем в межах розгляду справи № 640/26287/20 є ідентичними щодо обґрунтувань наданих позивачем в цій справі і судом вже надана їм правова оцінка.
Водночас, якщо позивач вважав, що в поновленні строку в межах розгляду справи № 640/26287/20 відмолено незаконно, мав можливість оскаржити вказану ухвалу до суду апеляційної інстанції в межах встановлених законом строків, однак ухвала оскаржена не була, а відтак набрала законної сили.
Щодо посилання позивача на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ.
Як встановлено судом вище, провадження в цивільній справі №761/39300/16-ц закрито постановою Верховного Суду від 21.08.2019р., водночас карантинні заходи запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 з 12.03.2020р.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України (у редакції Закону України від 18.06.2020 №731-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому, згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX (набрав чинності 17.07.2020) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що вказані доводи також не можуть бути покладені в основу обгрунтувння наявності поважних підстав для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням строку звернення та відсутністю поважних підстав для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно зі ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.
Керуючись ст. 122, 123, 240-243, 248, 256 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Української військово-медичної академії - залишити без розгляду.
2. Повідомити позивача, що в силу вимог ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
3. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я.І. Добрянська