ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 серпня 2021 року м. Київ №640/18491/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування вимоги та рішення
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд:
- визнати незаконною податкову вимогу від 10 лютого 2020 року за №7040-10 про сплату податкового боргу в розмірі 45305,62 грн., прийняту Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві та рішення від 01 лютого 2020 року за №7040-10 про опис майна у податкову заставу, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві та скасувати останні з причини порушення ними інтересів ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірну вимогу прийнято відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення, яке винесене Головним управлінням ДПС у Херсонській області, проте позивач таке податкове повідомлення-рішення не отримував, на його звернення до Головного управління ДПС у Херсонській області, останнє не надало відповідь, у зв'язку з чим позивач вважає таке податкове повідомлення-рішення скасованим. З огляду на неузгодженість зобов'язань за вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач вказує на протиправність спірної вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши при цьому, що позивачем не сплачено податкове зобов'язання, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення, жодного доказу в підтвердження скасування або оскарження такого рішення не надано. Крім того зазначено, що станом на дату розгляду справи податковий борг у позивача наявний та не сплачений у встановлений строк.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Заступником начальника управління по роботі з податковим боргом Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві Кузнєцовою Маргаритою винесено та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 10.02.2020 року за № 7040- 10 про сплату податкового боргу в розмірі 45305,62 грн та Рішення за №7040-10 про опис майна у податкову заставу.
Вважаючи дії посадової особи Кузнєцової М.В. помилковими і неправомірними, позивач 12.04.2020 року надіслав відповідачу заяву з обґрунтуванням неправомірності нарахування податкового боргу та пропозицією провести з ним звірку розрахунків щодо нарахування помилково нарахованого податкового боргу.
Листом за № 12647/К/26-15-33-14-23 від 28.04.2020 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у проведенні звірки розрахунків щодо нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та опису майна у податкову заставу, а також відмовився скасовувати свої рішення.
Крім цього, позивача повідомлено про те, що вимога винесена на підставі наявності у позивача податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Херсонській області та порадило для вирішенням цього питання (тобто скасування податкового повідомлення-рішення) звернутись за підвідомчістю до ГУ ДПС в Херсонській області, тобто за місцем реєстрації платника податку.
Вважаючи податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі ПК України).
Пунктом 57.3. Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто процедура стягнення, яка передбачає надсилання на адресу платника податку податкової вимоги, розпочинається податковим органом у разі несплати визначеної в податковому повідомленні-рішенні узгодженої суми податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, в разі оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, визначене у такому акті індивідуальної дії податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення, а відтак, зазначене податкове зобов'язання не є податковим боргом.
При вирішенні даного спору по суті суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, спірну вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.02.2020 року №7040-10, якою визначена сума податкового боргу 45305,62 грн. станом на 09.02.2020 року, прийнято на підставі податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Херсонській області.
При цьому, на дату прийняття оскаржуваної вимоги податкове повідомлення-рішення не оскаржене ані в адміністративному порядку, ані в судовому (доказів оскарження сторонами не надано), а відтак грошове зобов'язання, визначене в такому податковому повідомленні-рішенні вважається узгодженим, у зв'язку із чим, згідно вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України, у відповідача наявні підстави для формування за такими зобов'язаннями податкової вимоги.
Суд зауважує, що звернення позивача до Головного управління ДПС у Херсонській області від 03 березня 2019 року відбулось вже після винесення оскаржуваної вимоги. Більше того, в зазначеному зверненні позивач лише просив провести звірку щодо наявного податкового боргу (або його відсутності), а не оскаржував податкове повідомлення-рішення.
З урахуванням зазначених обставин вбачається, що у позивача наявний податковий борг, визначений Головним управлінням ДПС у Херсонській області на підставі податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування спірної вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу та, як наслідок, про необґрунтованість позовних вимог.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов задовольнянню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко