ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 серпня 2021 року м. Київ №640/26976/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вікналенд»
до Київської митниці Держмитслужби
провизнання протиправним та скасування рішення
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікналенд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/100175/2 від 10 жовтня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/100178/2 від 10 жовтня 2020 року.
Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача в митному оформленні ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який відповідачем безпідставно не взято до уваги. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідачем скориговано митну вартість на товар.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про те, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 Митного кодексу України додаткових документів та відомостей. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані) не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв'язку з чим було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКНАЛЕНД» та Компанією SIA «TENACHEM», юридичною особою, створеною за законодавством Латвії, яка є виробником, 25 серпня 2015 року укладено зовнішньоекономічної контракт № 25/08/15-4 (далі - Контракт), згідно якого Продавець зобов'язується поставити а Покупець прийняти та оплатити Товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгодженій Сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.
Позивачем через уповноважену на декларування особу ТОВ «Євро-Транссервіс» (Договір з надання послуг №1802-15 від 18 лютого 2015 р.) для здійснення митного оформлення було подано декларації митної вартості Товару UA100320/2020/629639 в 08 жовтня 2020 року та № UA100320/2020/629997 від 12 жовтня 2020 року, однак при перевірці визначення митної вартості товару у відділі контролю митної вартості виникли сумніви щодо вартості товару, у зв'язку з чим позивач отримав повідомлення від митниці декларанту, якими повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано:
- контракт з SIA «TENACHEM» №25/08/15-4 від 25 серпня 2015 року з додатками;
- Пакувальний лист № TNH203203;
- Рахунок-фактура № TNH203203;
- Пакувальний лист № TNH203204;
- Рахунок-фактура №TNH203204;
- Митна декларація країни відправлення №20LV00051221425724;
- Митна декларація країни відправлення №20LV00051221427790;
- Заявка на перевезення №01/10-01;
- Заявка на перевезення №01/10-02;
- Заявка на перевезення між ТОВ « «Євротекс-Альянс» та перевізником ФОП ОСОБА_1 ;
- CMR LV-203203;
- CMR LV-203204;
- Лист замовлення товару № 01/10/2020;
- Лист замовлення товару № 02/10/2020;
- Довідка про транспортні витрати б/н, від 07.10.2020 p. - CMR LV-203203;
- Довідка про транспортні витрати б/н, від 07.10.2020 p. - CMR LV-203204;
- Договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів № 1902-04;
- Договор о предоставлении транспортно-зкспедиционньїх услуг по перевозке грузов автомобильньїм транспортом в международном сообщении № 09/20 от 01.08.2020;
- Рахунок-фактура за послуги перевезення та експедиційні послуги № 145/20;
- Рахунок-фактура за послуги перевезення та експедиційні послуги № 144/20;
- Експертний висновок Київської ТПП від 15.10.2020 року.
Разом з тим митним органом були прийняті Рішення №UA100000/2020/100175/2 10 жовтня 2020 року та №UA100000/2020/100178/2 від 16 жовтня 2020 року, згідно яких митна вартість значно збільшена внаслідок використання методу № 6 (резервного) визначення митної вартості товару.
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.
У подальшому відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. При цьому, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.
Згідно з графою 33, а саме з додатковим повідомленням до графи 33, оскаржуваних рішень про коригування митної вартості відповідач уважає, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-3 статті 53 Митного кодексу України.
Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваних рішень та у відзиві на позовну, суд зазначає наступне.
Щодо Декларація №UA100320/2020/629639 (рішення №UA100000/2020/000175/2) зазначене таке:
- п.1.2 Контракту від 25.08.2015 № 25/08/15-4 обумовлено, що партія товарів формується на основі заявок, які фіксуються у рахунках-фактурах (заявка та підтвердження, які відображені в інвойсі не надані);
- п.2.2. Контракту обумовлено, що вартість товару включає - вартість тари, упаковки, загрузки та експортного митного оформлення в Латвії;
- у Договорах на транспортування від 01.08.2020№09/2 та від 19.04.2018№ 1902-04 обумовлені Заявки, які не надано до митного оформлення;
- договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.04.2018№ 1902-04 підписаний з виконавцем Красовським, a CMR від 06.10.2020 № ЬУ-203203містить печатку перевізника Бондаренко;
- наданий Рахунок від 08.10.2020 145/20 не місять інформації ні про Договір на транспортне обслуговування ні про Заявку, за якою партією товару виставлено Рахунок та не ідентифікується з даною партією товарів;
- довідка та рахунок, що містять інформацію про витрати на перевезення вантажу, які безпосередньо впливають на розмір митної вартості товару, видані ТОВ «Євротекс- Альянс» (м. Київ), разом з тим в товаро-транспортній накладній CMR міститься печатка та інформація про іншого перевізника - «РЕ Bondarenko V.P.» (м.Чернігів);
- надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №20LV00051221427790 містить інформацію про вартість товару на рівні 19157,6 Євро, що не відповідає вартості, зазначеній в інвойсі.
Стосовно Декларації №UA100320/2020/629997 (рішення №UA100000/2020/000178/2):
- п.1.2 Контракту від 25.08.2015 № 25/08/15-4 обумовлено, що партія товарів формується на основі Заявок, які фіксуються у рахунках-фактурах (Підтвердження замовлення № 28359, яке відображене в інвойсі не надано);
- п.2.2. Контракту обумовлено , що вартість товару включає - вартість тари, упаковки, загрузки та експортного митного оформлення в Латвії ;
- При заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс « EXW Dobele LV», як це зазначено у МД, відповідно до частини другої статті 53 МК України, для підтвердженім витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури.
Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 07.10.2020 б/н містить відмінну інформацію, щодо такої складової митної вартості товару як витрати на транспортування, оскільки не відображає витрат, пов'язаних з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).
Довідка та рахунок, що містять інформацію про витрати на перевезення вантажу, які безпосередньо впливають на розмір митної вартості товару, видані ТОВ «Євротекс- Альянс» (м. Київ), разом з тим в товаро-транспортній накладній CMR міститься печатка та інформація про іншого перевізника - «SPD KRASKOVSKIY K.G.» (м.Чернігів);
Надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 06.10.2020 № 20LV00051221425724 містить інформацію про вартість товару на рівні 19157,6 Євро, що не відповідає вартості, зазначеній в інвойсі.
Проте, з такими доводам контролюючого органу суд не погоджується виходячи з такого.
Щодо посилань на положення п.1.2 контракту та не надання певних документів, суд наголошує, що контролюючим органом наведені положення, які не відповідають матеріалами справи, а ні українському варіанту контракту ані англійському перекладу.
Стосовно посилань на пункт 2.2. контракту, то суд наголошує на тому, що вартість пакування та упаковки включено до суми контракту та підтверджується «упаковочным листом».
Щодо доводів про не підтвердження витрат на транспортування, суд не погоджується з таким висновком, виходячи з того, що відповідачем не взято до уваги, що Правила, затверджені наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, регулюють порядок заповнення декларації митної вартості, проте декларація митної вартості не подавалася відповідно до статті 52 МК України. Тому посилання на «Правила заповнення декларації митної вартості» є безпідставними.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До митного оформлення наданий договір між експедитором та перевізником, доручення, заявка на перевезення (мають цифрове значення « 9000»).
Стосовно не відповідності печатки РЕ Bondarenko V.P., суд наголошує на тому, що умовами договору №1902-04 від 19 квітня 2018 року, а саме пунктом 2.3.6 виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротекс-Альянс») має право не здійснювати перевезення власними транспортними засобами та/або залучати до виконання перевезень та інших послуг третіх осіб (перевізників) для забезпечення виконання умов цього договору, діючи від свого імені, в інтересах та за рахунок Замовника.
Таким чином вартість перевезення є підтвердженою.
Стосовно посилань контролюючого органу на невідповідність вартості товару в митній декларації країни відправлення №20LV00051221427790, суд наголошує, що згідно пункту 22 вартість товару визначена, як 18857,60 Євро, що у повній мірі відповідає умовам контракту та супровідним документам.
Крім того, при корегуванні митної вартості відповідачем обрано резервний (6) метод.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду 02 липня 2070 року справа №804/2061/17.
Частиною першою статті 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
При цьому частинами другою, третьою, шостою статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частиною восьмою статті 57 МК України передбачено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості, ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
Таким чином всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товарів, ввезених на митну територію України.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.
Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем товару, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікналенд» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/100175/2 від 10 жовтня 2020 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/100178/2 від 10 жовтня 2020 року.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікналенд» (07330, Київська область, смт. Димер, вул. Вишнева, 22-Є, код ЄДРПОУ 39392382) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вулиця Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4204,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко