17 серпня 2021 р. справа № 400/1247/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів:1. Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14,Миколаїв,54001, 2. Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5,Київ,Київ,01601,
треті особи:Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр-т Центральний, 141-В,Миколаїв,54055,
про:стягнення недоплаченої суддівської винагороди за липень 2020 р. в розмірі 15 830,00 грн.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач 1або ТУ ДСА України в Миколаївськійобласті), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про стягнення недоплаченої суддівської винагороди за липень 2020 року у сумі 15830,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що питання його оплати праці врегульоване ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Проте, з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року відповідачем нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода не у відповідності цього Закону, а відповідно до ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із обмеженням в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Внаслідок обмеження позивач недоотримав за липень 2020 року 15830,00 гривень суддівської винагороди.
Ухвалою від 03.03.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
18.03.2021 р. суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки Верховною Радою України 13.04.2020 прийнято Закон України №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020. Відповідно до ч.1, 3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України грошове забезпечення працівників бюджетних установ нараховується у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Обмеження, передбачені зазначеною нормою, застосовувалися також при нарахуванні суддівської винагороди. Таким чином, нарахована заробітна плата позивача обмежувалась максимальним розміром 47230 гривень.
Отже, ТУ ДСА України в Миколаївській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Щодо рішення Конституційного Суду від 28.08.2020, то воно не поширюється на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення та не може бути підставою для стягнення коштів.
Третя особа надала пояснення, просила відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.1, 3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, грошове забезпечення працівників бюджетних установ нараховується у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Обмеження, передбачені зазначеною нормою, застосовувалися також при нарахуванні суддівської винагороди. 28.08.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення, яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року зі змінами, Закону України №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Проте, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Ухвалою від 14.05.2021 р. закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
Також 14.05.2021 р. постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державну судову адміністрацію України.
Ухвалою від 03.06.2021 р. судом залучено Державну судову адміністрацію України в якості другого відповідача у справу та запропоновано надати відзив на позовнузаяву.
Від відповідача 2 надійшли пояснення, в яких повністю підтримано позицію відповідача 1 та просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Постановою ВРУ від 13.05.2010 ОСОБА_1 було обрано на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва безстроково.
Суддівську винагороду позивач отримував відповідно до ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
18.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Окрім іншого, зазначеним Законом, ст.29 викладена у наступній редакції: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
З 18.04.2020 по 28.08.2020 року ТУ ДСА у Миколаївській області під час нарахування суддівської винагороди позивачу, враховувало положення ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", зі змінами від 13.04.2020, та наклало на суддівську винагороду обмеження у 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
Внаслідок застосування обмеження, передбаченого ст.29 Закону, суддівську винагороду ОСОБА_1 за липень 2020 року було зменшено на 15830,00 гривень (арк.спр.3).
Відповідно до ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до п.24 Розділ XII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону, розмір посадового окладу судді, становить: з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не вносилися.
Право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами, обмежено, як Конституцією так і відповідним законом про судоустрій.
Соціально-економічні права не є абсолютними, і у разі неможливості їх фінансово забезпечити, Держава має право на прийняття рішень пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, у тому числі, щодо розміру суддівської винагороди.
Виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, законодавець має право на встановлення будь-якого розміру суддівської винагороди, більшого чи меншого, але враховуючи вимоги ст.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", це повинно бути передбачено виключено у законі про судоустрій, а не в інших нормативно-правових актах.
Відповідно до ч.4 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
За таких обставин, при конкуренції норм ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до вимог ч.4 ст.7 КАС України, суд застосовує ст.130 Конституції України, як норму прямої дії, яка прямо вказує, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У такому випадку, суд, вирішуючи спір, повинен застосувати ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду від 28.08.2020 у справі №10-р/2020, ч.1, 3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", абз.9 п.2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, визнанні неконституційними, а тому для звернення до Верховного Суду у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 7 КАС України, в теперішній час немає необхідності.
За таких обставин, позивач має право на отримання суддівської винагороди за період з 18.08.2020 по 28.08.2020 у розмірі, передбаченому ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а позов належить задовольнити у повному обсязі.
Враховуючи, що відповідачем самостійно обраховано суму недоплаченої суддівської винагороди за спірний період у сумі 15830,00 гривень, стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.
Суд наголошує на тому, що зазначений спір вирішено виключно на підставі прямого застосування ст.130 Конституції України, відповідно до ч.4 ст.7 КАС України, а не на підставі рішення КСУ про визнання неконституційним ст.29 Закону ч.1, 3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", абз.9 п.2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"".
За таких обставин, позов належить задовольнити.
Судові витрати у справі відсутні.
Для застосування п.2 ч.1 ст.371 КАС України та негайного виконання судового рішення, суд підстав не вбачає.
На думку суду, у п.2 ч.1 ст.371 КАС України йде мова про негайне виконання стягнення заробітної плати, у разі позбавлення робітника такої заробітної плати. Інститут негайного виконання заробітної плати за один місяць, у такому разі виконує функцію запобіжника позбавлення особи засобів існування на час вирішення юридичного спору.
А у цьому випадку не йде мова про позбавлення позивача заробітної плати, позбавлення його засобів існування. У цьому випадку, є лише спір щодо належного розміру заробітної плати (винагороди судді), який кожна із сторін обраховує на свою користь. Застосування до спірного місяця пільгового інституту щодо негайного виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, - у межах суми стягнення за один місяць, буде суперечить завданню та меті адміністративного судочинства, та фактично порушить право відповідача на оскарження судового рішення.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14,Миколаїв,54001 26299835) Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5,Київ,Київ,01601 26255795) задовольнити.
2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалеєвська, 14, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену суддівську винагороду за липень 2020 року в сумі 15830,00 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень) гривень. З даної суми належить утримати обов'язкові податки та збори.
3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич