04 серпня 2021 року справа №380/4976/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
за участю:
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
позивач ОСОБА_1 ,
від відповідача Булаш З.В. , Довбуш І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУНП у Львівській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ №104о/с від 01.03.2021 про звільнення позивача з посади через скорочення;
- поновити позивача на посаді з 02.03.2021;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2021 по дату винесення судового рішення щодо поновлення позивача на посаді;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7658,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відбулася внутрішня реорганізація юридичної особи ГУНП у Львівській області шляхом змін в організаційній структурі установи. Червоноградський відділ поліції ГУНП реорганізовано в Червоноградський районний відділ поліції ГУНП, шляхом приєднання. Цей процес не супроводжувався скороченням чисельності працівників установи, яка змінила назву. Також, порушена процедура звільнення, оскільки незважаючи на відсутність факту скорочення посади, яку обіймала позивач, відповідач персонально попередив її про наступне звільнення через скорочення. З наказом про звільнення з роботи позивач персонально не ознайомлена. У день звільнення позивачу не видано трудову книжку, копію наказу про звільнення. З позивачем не проведено розрахунок в день звільнення та не повідомлено про нараховані суми, належні при звільненні. З огляду на ці обставини дія трудового договору припинена відповідачем незаконно. У зв'язку з цим оскаржений наказ безпідставний, незаконний та належить скасувати, поновити позивача на посаді, виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ухвалою суду від 02.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження /арк.спр.23-24/.
Ухвалою суду від 26.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі /арк.спр.57, 59-61/.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві /арк.спр.60-63/. ОСОБА_1 обіймала посаду провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 10.09.2019. У зв'язку з організаційно-штатними змінами в ГУНП у Львівській області державного службовця ОСОБА_1 19.01.2021 повідомлено під підпис про скорочення цієї посади та можливе наступне звільнення. Згідно з Законом України «Про державну службу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не було обов'язку роботодавця пропонувати позивачу будь-яку вакантну посаду державної служби (за наявності). Відсутність в новоутвореному підрозділі - Червоноградському районному відділі поліції ГУНП у Львівській області спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, відсутність погодженої СБУ номенклатури посад, перебування на котрих потребує оформлення допуску до державної таємниці, унеможливило призначення на посаду провідного спеціаліста з режиму секретності у новоутвореному підрозділі. Для вирішення питання щодо працевлаштування позивача їй було запропоновано вакантні посади в ГУНП у Львівській області, однак вона від них відмовилася. Тому, ОСОБА_1 звільнено з 01.03.2021 через скорочення. Процедури звільнення відповідачем дотримано, наказ про звільнення законний і обґрунтований.
Ухвалою суду від 07.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду /арк.спр.93-94/.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просила задовольнити позов.
У судовому засіданні представник відповідача правову позицію викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд заслухав вступне слово представників сторін, з'ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -
Наказом ГУНП у Львівській області від 06.09.2019 №583о/с ОСОБА_1 призначена на посаду провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП /арк.спр.44/.
ОСОБА_1 10.09.2019 прийнята на посаду провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області, яку вона обіймала до 01.03.2021. 11.10.2019 ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця /арк.спр.9/.
Наказом Національної поліції від 18.12.2020 №994 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області» затверджено перелік змін у штатах Національної поліції та штати територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП у Львівській області. Наказ введено в дію з 01.01.2021 /арк.спр.49-50, 85-86/.
Згідно з Переліком змін у штатах Національної поліції скорочуються всі посади у відділах поліції зазначених у переліку, зокрема, у Червоноградському відділі поліції всі 300 посад, в тому числі посада державного службовця - провідного спеціаліста з режиму секретності /арк.спр.50, 85/.
Тим же наказом від 18.12.2020 №994 затверджено новий штат Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області у якому посада державного службовця - провідного спеціаліста з режиму секретності збереглася /арк.спр.88/.
На підставі наказу Національної поліції України від 18.12.2020 №994 ОСОБА_1 19.01.2021 попереджено про скорочення посади провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП, яку вона обіймала та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції /арк.спр.66/.
Актом від 15.02.2020 посадові особи Червоноградського районного відділу поліції ГУНП зафіксували, що ОСОБА_1 запропоновано посади провідного фахівця відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення ГУНП у Львівській області, інспектора 1 категорії відділу служби « 102» управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області, провідного спеціаліста відділу розрахунково-касового обслуговування УФСБО ГУНП у Львівській області на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 , провідного спеціаліста відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів УФСБО ГУНП у Львівській області на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 . Однак від запропонованих посад позивач відмовилася, причини відмови не повідомила /арк.спр.67/.
Актом від 26.02.2020 посадові особи Червоноградського районного відділу поліції ГУНП зафіксували, що здійснено телефонний дзвінок за номером мобільного телефону ОСОБА_1 та повідомлено, що 01.03.2021 вона повинна приступити до виконання службових обов'язків, так як вона перебувала на лікуванні з 12.02.2021 до 26.02.2021 відповідно до наданих нею листків непрацездатності серії АЛБ №698556 від 12.02.2021 та АЛБ №671868 від 17.02.2021, на що ОСОБА_1 погодилася /арк.спр.68/.
Наказом ГУНП у Львівській області від 01.03.2021 №104 ОСОБА_1 , державного службовця 9 рангу, провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», через скорочення /арк.спр.8, 64/.
Листом Червоноградського районного відділу поліції від 01.03.2021 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.02.2021 з приводу припинення трудових відносин повідомлено, що відповідно до наказу ГУНП у Львівській області №104о/с від 01.03.2021 згідно з п. 1 ст. 40 КзПП, п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» її звільнено через скорочення. 01.03.2021 в кабінеті №40 в усній формі позивачку повідомлено про звільнення через скорочення, оскільки вона відмовилася від ознайомлення з вищевказаним наказом та від отримання трудової книжки, про що складено відповідний акт /арк.спр.70/.
Актом від 01.03.2021 посадові особи Червоноградського районного відділу поліції ГУНП зафіксували, що ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомлено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» про її звільнення через скорочення. Через мобільний додаток «WhatsApp» направлено копію витягу з наказу №104о/с від 01.03.2021, так як особисто від ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки позивач відмовилася /арк.спр.71/.
Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС Україниє справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №889-VIII) та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Законом №899-VІІІ визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Положеннями ст. 1 Закону №889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно ст. 4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права, законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності, забезпечення рівного доступу до державної служби, політичної неупередженості, прозорості та, зокрема, стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
Таке розуміння принципу стабільності кореспондується з положеннями ст. 43 Конституції України, згідно з якими кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1); громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Приписами ст. 5 Закону №889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч. 1).
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (ч. 2).
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3).
Згідно з правилами встановленими ст. 22 Закону №889-VIII з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1). У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу (ч. 5).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Статтею 87 Закону №889-VIII передбачено підстави та процедуру припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (ч. 1).
Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (ч. 3).
У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (ч. 4).
Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення (ч. 5).
Також правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначаються Кодексом законів про працю України.
Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом з письмових доказів встановлено, що в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області відбулася реорганізація, під час якої державного службовця ОСОБА_1 19.01.2021 попереджено про скорочення посади провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП, яку вона обіймала та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції /арк.спр.66/.
В результаті реорганізації у Червоноградському відділі поліції змінилася назва на Червоноградський районний відділ поліції та скорочені всі 300 посад /арк.спр.85-89/. Проте того ж дня 18.12.2020 затверджено штат Червоноградського районного відділу поліції загальною кількістю 303 посади. Зокрема, посада державного службовця - провідного спеціаліста з режиму секретності збережена у новому штатному розписі. Тобто, фактичного скорочення не відбулося.
З Акту від 15.02.2020 судом встановлено, що ОСОБА_1 запропоновано чотири інші посади, які вона могла б обіймати не будучи атестованим працівником поліції /арк.спр.67/. Однак рівнозначну посаду провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, яка збереглася в результаті проведення організаційно-штатних змін, позивачу не пропонували.
Сторони погоджуються з тим, що посада провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області, яку обіймала позивач до реорганізації та посада провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, яка утворилася в результаті організаційно-штатних змін, є рівнозначними.
Згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Оскільки сторони факт рівнозначності зазначених посад визнали, сумнівів щодо достовірності цих обставин немає, такі доказуванню не підлягають.
Таким чином, оскільки судом не встановлено ні скорочення чисельності або штату державних службовців, ні скорочення посади державної служби, наказ ГУНП у Львівській області від 01.03.2021 №104 про звільнення ОСОБА_1 через скорочення слід визнати протиправним та скасувати.
При цьому, суд не бере до уваги покликання відповідача про звільнення позивача у зв'язку з неможливістю призначити її на аналогічну посаду після проведення організаційно-штатних змін з причин непогодження Службою безпеки України доступу до державної таємниці щодо ОСОБА_1 , оскільки такі причини звільнення не знайшли свого відображення у наказі від 01.03.2021 №104 о/с про звільнення позивача, а тому не входять до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідач не довів неможливості призначення позивача на рівнозначну посаду провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського районного відділу поліції, з подальшим погодженням доступу до державної таємниці.
Слід також зауважити, що позивач обійняла посаду провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП за результатами конкурсу, на момент проведення організаційно-штатних змін законно перебувала на цій посаді та мала допуск до державної таємниці, що не заперечується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Судом встановлено, що по суті реорганізація у Червоноградському відділі поліції зводиться до зміни назви на Червоноградський районний відділ поліції та скороченні всіх 300 посад /арк.спр.85-89/. Проте того ж дня 18.12.2020 затверджено штат Червоноградського районного відділу поліції загальною кількістю 303 посади. Зокрема, посада державного службовця - провідного спеціаліста з режиму секретності збережена у новому штатному розписі. Тобто фактичного скорочення не відбулося.
Представник відповідача не навів жодних аргументів, що крім зміни найменування територіального підрозділу та збільшення кількості посад відбулися будь-які зміни в правовому статусі, обсягу завдань, функціональному призначенні, компетенції як відповідного територіального підрозділу, так і щодо посади з якої звільнено позивача.
Слід наголосити, що організаційно-штатні зміни відбулися в територіальних підрозділах в межах однієї юридичної особи - ГУНП у Львівській області, та не супроводжувалися ліквідацією юридичної особи, підрозділів і утворенням нових.
За таких обставин судом не встановлено жодних перешкод для поновлення позивача на новій посаді провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області, яка передбачена штатним розписом Червоноградського районного відділу поліції як територіального підрозділу ГУНП у Львівській області, та є аналогічною тій, яку обіймала позивач до проведення організаційно-штатних змін.
У цьому контексті слід зауважити, що вимогу ч. 1 ст. 235 КЗпП України про обов'язок поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати з обов'язком поновлення на попередній посаді. Адже за обставин, коли поновити позивача на посаді, з якої її звільнили і якої (фактично) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої його незаконно звільнили, і яка існує на дату поновлення.
Подібний правовий висновок Верховний Суд сформулював у постановах від 28.02.2018 у справі № 817/280/16, від 28.02.2019 у справі №817/860/16.
З позиції суду ефективний спосіб захисту повинний забезпечити поновлення порушеного права і має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Відповідно до підп. «ж» п. 1 Розділу І Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Згідно із абз. 3 п. 2 Розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом 3 п. 3 Розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з п. 5 Розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За змістом абз.1 п. 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом з'ясовано, що період з 02.03.2021 до 04.08.2021 є періодом вимушеного прогулу, за який слід виплатити позивачу середній заробіток, та який у підсумку становить 106 робочих днів.
Оскільки в лютому 2021 позивач перебувала в стані тимчасової непрацездатності, за основу розрахунку слід брати заробітну плату отриману позивачем у 2 повні місяці роботи, що передують звільненню.
Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 від 21.05.2021 №51/78, наданою до матеріалів справи відповідачем, заробітна плата позивача за два календарні місяці роботи, що передують дню звільненню становила 26679,55 грн., а саме: за грудень 2020 - 13223,89 грн., за січень 2021 року - 13455,66 грн. /арк.спр.90/ Отже, середньоденний заробіток складає - 650,72 грн. ((13223,89 грн. + 13455,66 грн.)/41 робочий день); середній заробіток за один місяць - 13339,78 (13223,89 грн. + 13455,66 грн. / 2).
Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 02.03.2021 до 04.08.2021 складає 68976,32 грн. (650,72 грн. х 106 робочих днів) з урахування податків та зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (п. 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (п. 3).
Таки чином, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.
З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7658,75 грн. слід зазначити, що з врахуванням рішення суду про поновлення позивача на роботі та присудження виплати їй середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з 02.03.2021 по 04.08.2021 (що охоплює період затримки розрахунку при звільненні), така позовна вимога є несвоєчасною, дослідженню судом і задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатила судовий збір за дві позовні вимоги в сумі до матеріалів справи долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 1816,00 грн. /арк.спр.18/, а позовні вимоги задоволено частково, судовий збір слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 908,00 грн. на користь позивача, який підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №104о/с від 01.03.2021 в частині звільнення через скорочення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
3. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 02.03.2021.
4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2021 по 04.08.2021 в сумі 68976 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 32 коп.
5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді провідного спеціаліста з режиму секретності Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах стягнення за один місяць в сумі 13339,78 грн. звернути до негайного виконання.
6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ 40108833) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2021.
Суддя Кравців О.Р.