про відмову в забезпеченні позову
17 серпня 2021 року 320/9691/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в місті Києві у заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору КП Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" та КП Білоцерківської міської ради "Світанок 2000", - про визнання протиправним та скасування рішення відповідача,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 1025-14-УІІІ від 24 червня 2021 року «Про визначення виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій гуртожитків, які перебувають у комунальній власності Білоцерківської міської територіальної громади, та безоплатну передачу їх з балансу комунального підприємства міської ради «Міська служба замовника» на баланс комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Світанок - 2000».
12.08.2021 Київським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі.
16.08.2021 канцелярією Київського окружного адміністративного суду було зареєстровано заяву позивача про забезпезпечення позову та 17.08.2021 передано судді Терлецький О.О. для розгляду.
В своїй заяві позивач просить вжити наступних заходів забезпечення позову до набрання чинності рішенням у даній справі:
- зупинити дію рішення Білоцерківської міської ради Київської області №1025-14-VIII від 24.06.2021 "Про визначення виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій гуртожитків, які перебувають у комунальній власності Білоцерківської міської територіальної громади, та безоплатну передачу їх з балансу комунального підприємства міської ради «Міська служба замовника» на баланс комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Світанок - 2000»;
- заборонити відповідачу та третім особам у справі вчиняти дії щодо передачі права виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій гуртожитків з комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» до комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Світанок - 2000».
Позивач мотивує свою заяву про забезпечення позову тим, що невжиття зазначених заходів на час вирішення справи в суді може суттєво ускладнити процес повернення надання послуг по обслуговуванню гуртожитків міста до першопочаткового стану, який існував до прийняття міською радою оскаржуваного рішення. Позивач вказує на те, що невжиття зазначених заходів ускладнить процес відновлення порушених прав мешканців гуртожитків щодо надання послуг з обслуговування, а саме: процедури розірвання укладених КП БМР «Світанок» договорів з постачальниками комунальних послуг та відновлення договорів з КП БМР «Міська служба замовника», процедури передачі (повернення) майна на баланс КП БМР «Міська служба замовника». Також позивач вказує на те, що невжиття зазначених заходів порушить права працівників, які обслуговують гуртожитки.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Зі змісту позовної заяви слідує, що, оскаржуючи рішення відповідача, вважаючи його протиправним, позивач прагне захистити своє право на участь у прийнятті рішення, яке стосується його прав та інтересів та гарантоване п.9 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, заявлені позивачем в заяві про забезпечення позову заходи забезпечення, направлені не на захист зазначененого вище права позивача в межах заявленого позову, - а на захист прав третіх осіб, які не є навіть учасниками справи. Тому такі заходи забезпечення не слугують задачам, визначеним ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України та не відповідають принципу диспозитивності судового розгляду, визначеного нормою ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності наведеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, і, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №320/9691/21 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору КП Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" та КП Білоцерківської міської ради "Світанок 2000", - про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.