11 серпня 2021 року
м. Черкаси
Справа № 707/1139/20
Провадження № 22-ц/821/1123/21
Категорія: 301030200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.
за участі секретаря: Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Черкаська районна державна адміністрація Черкаської області, Думанецька сільська рада Черкаського району, Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»
треті особи: Черкаська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Черненком В'ячеславом Анатолійовичем на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року (ухваленого в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області під головуванням судді Суходольського О.М., повний текст рішення виготовлений 16 квітня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області, Думанецької сільської ради Черкаського району, Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації ,-
Короткий зміст позовних вимог
09 червня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області із позовом до Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області, Думанецької сільської ради Черкаського району, КП «ЧОО БТІ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : Черкаська районна державна нотаріальна контора про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації, посилаючись в обгрунтування заявленого позову на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння належало померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_1 від 17 серпня 1993 року.
Позивачка вказує, що відповідно до довідки Виконавчого комітету Думанецької сільської ради народних депутатів №18 від 12 лютого 1993 року жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4
ОСОБА_3 зазначає, що як дочка ОСОБА_4 , в установлений законом шестимісячний строк подала до Черкаської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 , проте, в порядку оформлення спадкових прав їй стало відомо, що спадкове домоволодіння розташоване у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Черкаською районною державною адміністрацією 22 червня 1998 року на підставі розпорядження голови Черкаської РДА «Про оформлення права індивідуальної власності громадян на жилі будинки» №219 від 22 червня 1998 року.
ОСОБА_3 вказує, що свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_5 є незаконним, оскільки свідоцтво про право власності на домоволодіння у АДРЕСА_1 від 17 серпня 1993 року №144, видане на ім'я ОСОБА_4 ніким не скасоване і не визнано недійсним.
Позивачка вказує, що причини видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння у АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 , яка була невісткою ОСОБА_4 , їй невідомі.
Крім того, згідно відомостей, наданих на адвокатські запити представника позивачки, вбачається, що спірне домоволодіння згідно погосподарських книг Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області за 1996-2000 роки рахувалося за ОСОБА_4 та з 22 червня 1998 року обліковується за ОСОБА_5
ОСОБА_3 зазначає, що внаслідок неправомірного прийняття головою Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області розпорядження «Про оформлення права індивідуальної власності громадян на жилі будинки» №219 від 22 червня 1998 року, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 , суттєво порушуються її права на оформлення права власності на успадковане майно, оскільки вона є спадкоємицею першої черги після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та в передбаченому законом порядку подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та згідно закону вважається спадкоємцем, який прийняв спадщину.
З метою захисту своїх спадкових прав, ОСОБА_3 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області із даним позовом та просила суд постановити рішення, яким визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області «Про оформлення права індивідуальної власності громадян на жилі будинки» №219 від 22 червня 1998 року в частині надання доручення ЧООБТІ щодо видачі ОСОБА_5 свідоцтва на право індивідуальної власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказане домоволодіння на ім'я ОСОБА_5 , видане на підставі розпорядження голови Черкаської РДА №219 від 22.06.1998р. та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2020 року залучено ОСОБА_2 до участі по даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2021 року змінено позивача по справі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучивши правонаступника ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області «Про оформлення права індивідуальної власності громадян на жилі будинки» №219 від 22 червня 1998 року в частині надання доручення ЧООБТІ щодо видачі ОСОБА_5 свідоцтва на право індивідуальної власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 , видане на підставі розпорядження голови Черкаської РДА №219 від 22.06.1998р. та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто із Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області, Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області, КП «ЧОО БТІ» на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1680,00 грн., по 560,00 грн. з кожного.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є законними, обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами.
Зокрема встановлено, що свідоцтво про право особистої власності № НОМЕР_1 від 17 серпня 1993 року видане на ім'я ОСОБА_4 є дійсним та дані щодо його оспорення чи скасування відсутні. Відповідачами та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , не надано доказів законності підстав переходу права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та обґрунтованість прийняття головою Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області розпорядження «Про оформлення права індивідуальної власності громадян на жилі будинки» №219 від 22 червня 1998 року, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 .
За висновками суду першої інстанції, наявність оскаржуваного свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 позбавляє права ОСОБА_1 реалізувати свої права на спадкове майно після смерті спадкоємиці ОСОБА_3 , зокрема на домоволодіння що розташоване по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 05 травня 2021 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Черненко В.А., вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, постановленим із порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тими, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку посиланням ОСОБА_3 про те, що вона дізналась про перебування будинку по АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_5 лише з довідки від 16 березня 2020 року і вказані посилання не можуть рахуватися належним та достатнім доказом,оскільки ще за життя ОСОБА_5 розповідала про обізнаність ОСОБА_3 про даний факт. На думку особи, що подала апеляційну скаргу, позивачкою ОСОБА_1 пропущено строки позовної давності на звернення до суду.
Крім того, суд першої інстанції належним чином не дослідив посилання позивачки, що саме на підставі довідки № 135 від 1998 року, виданою Думанецькою сільською радою народних депутатів, головою Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області було видано розпорядження № 219 від 22 червня 1998 року. Проте, на думку ОСОБА_2 , позивачкою не надано жодного доказу, щоб підтвердити даний факт, а також не надано доказів, які спростували або підтвердили законність оскаржуваного розпорядження.
Відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу, якій надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 16 червня 2021 року, ОСОБА_1 , вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, просила залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Черненка В.А. без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року - залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 07 липня 1998 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . (а.с.7)
Відповідно до довідки Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 10 березня 2020 року №207, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була зареєстрована на день смерті у АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_1 від 17 серпня 1993 року. (а.с. 10)
Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 03 квітня 2020 року та свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_4 від 10 березня 1961 року, вбачається, що ОСОБА_3 є дочкою померлої ОСОБА_4 та відповідно є спадкоємцем першої черги за законом. (а.с. 8)
У визначений законом шестимісячний строк ОСОБА_3 звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 46)
З наявної в матеріалах справи копії спадкової справи №513/1998 вбачається, що ОСОБА_3 звернулася із заявою про прийняття спадщини, інші особи із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини не звертався, свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалося. (а.с. 46-47)
Згідно довідки Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №11480 о від 16 березня 2020 року, вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Черкаською районною державною адміністрацією 22 червня 1998 року. (а.с. 11)
Відповідно до свідоцтва про смерть, Серія НОМЕР_5 від 22 червня 2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а.с. 43) та на підставі заповіту від 12 червня 2020 року спадкоємцем після її смерті є позивачка ОСОБА_1 (а.с. 44)
Відповідно до довідки Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 10 березня 2020 року №207, ОСОБА_5 була зареєстрована на день смерті ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 та є невісткою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 10)
Згідно свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_6 від 18 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. (а.с. 50)
З наявної в матеріалах справи копії спадкової справи №212/2020, заведеної за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини на підставі заповіту ОСОБА_5 від 22 червня 2011 року вбачається, що інші особи із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не зверталися. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося. (а.с. 48-65)
Згідно листа №318 від 18 травня 2020 року Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» повідомило, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано з 1993 року по 1998 рік за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого Районною державною адміністрацією Черкаської області 17 серпня 1993 року. (а.с. 14)
Так, відповідно до листа №135/02-09 від 28 квітня 2020 року Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області вбачається, що згідно книг погосподарського обліку за 1996 - 2000 роки головою сім'ї в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 записана ОСОБА_4 .
Від 22 червня 1998 року на підставі розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області видано свідоцтво про право власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 .. Земельна ділянка, площею 0,3345 га приватизована. (а.с. 17)
Як вбачається з листа №337 від 26 травня 2020 року Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» надано копію довідки Виконавчого комітету Думанецької сільської ради народних депутатів №137 від 1998 року, відповідно до якої ОСОБА_5 має в користуванні будинок за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 20-22)
Крім того, з наявних матеріалів вбачається, що на підставі розпорядження Голови Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області «Про оформлення права індивідуальної власності громадян на жилі будинки» №219 від 22 червня 1998 року видано свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 24-26)
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Черненком В.А. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у статті 21 цього Кодексу.
Статтею 549 ЦК Української РСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, у визначений шестимісячний строк, 10 липня 1998 року ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_4 ) звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .
Також з наявних матеріалів вбачається, що право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано з 1993 року по 1998 рік за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого Районною державною адміністрацією Черкаської області 17 серпня 1993 року.
Крім того, на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до довідки Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 10 березня 2020 року №207, у АДРЕСА_1 , була зареєстрована ОСОБА_5 , яка є невісткою померлої ОСОБА_4 .
Також встановлено, що згідно довідки КП «ЧОО БТІ» №11480 о від 16 березня 2020 року домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Черкаською районною державною адміністрацією у відповідності до розпорядження Голови Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області «Про оформлення права індивідуальної власності громадян на жилі будинки» №219 від 22 червня 1998 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 та на підставі заповіту від 12 червня 2020 року спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_1
ОСОБА_2 на підставі заповіту від 22 червня 2011 року прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Сукупність наявних по справі доказів об'єктивно свідчить про те, що свідоцтво про право особистої власності № НОМЕР_1 від 17 серпня 1993 року, видане на ім'я ОСОБА_4 є дійсним та дані щодо його оспорення чи визнання недійсним в передбаченому законом порядку в матеріалах справи відсутні.
При цьому, в порушення вимог статті 81 ЦПК України, яка покладає обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з боку відповідачів та третьої особи ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , не було надано, як до суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції, доказів законності підстав переходу права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та обґрунтованості прийняття головою Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області розпорядження «Про оформлення права індивідуальної власності громадян на жилі будинки» №219 від 22 червня 1998 року, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 , у зв'язку із чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вказане розпорядження підлягає визнанню незаконним та скасуванню на підставі ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України.
Наявність оскаржуваного свідоцтва про право власності на спірне домоволодіння, виданого на ім'я ОСОБА_5 , позбавляє права ОСОБА_1 реалізувати свої права на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , зокрема на домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації.
Щодо посилань особи, яка подала апеляційну скаргу, про незастосування судом першої інстанції строків позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.
За роз'ясненнями, що містяться в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 234/13519/16-ц вказано, що «відповідно до частин другої-четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином, підставами для відмови в позові у зв'язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. Позовна давність застосовується до обґрунтованого позову».
Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічний правовий висновок викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц та у постанові від 31 жовтня 2018 в справі № 367/6105/16-ц.
Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивачкою було заявлене клопотання про поновлення строку, яке судом першої інстанції розглянуте та якому надане відповідне правове обгрунтування.
Крім того, з зазначених норм права вбачається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. (ст. 267 ЦК України), проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, сторонами таких заяв до суду першої інстанції надано не було.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Черненком В'ячеславом Анатолійовичем - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області, Думанецької сільської ради Черкаського району, Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.В. Нерушак
/повний текст постанови суду виготовлений 17 серпня 2021 року/