Справа № 366/1850/20
Провадження № 1-кп/366/197/21
17.08.2021 року Іванківський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Іванків Київської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021111060000022 від 21.06.2021 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, народився в с. Мар*янівка Поліського району Київської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , прож. по АДРЕСА_2 , освіта середня, не працює, є таким, що немає судимості згідно зі ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 267-1 КК України,
21.06.2021, приблизно о 06:00, ОСОБА_4 , з метою збору лісових грибів, прийшов до території Котовського лісництва ДСП «Північна пуща», що неподалік його місця фактичного проживання в с. Млачівка Поліського району Київської області. Перебуваючи у лісовому масиві, в обхід контрольно-перепускних пунктів поліції, встановлених по периметру зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення, ОСОБА_4 , достеменно знаючи, що проникає на територію зони радіаційного забруднення, свідомо бажаючи цього, проник на територію 53 лісового кварталу Котовського лісництва ДСП «Північна Пуща», який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991, відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме зони безумовного (обов'язкового) відселення. Там, у період часу з 06:00 до 10:45, назбирав 1,82 кг лісових грибів та почав їх переміщувати за межі зони безумовного (обов'язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу і без проведення дозиметричного контролю, для особистого вживання, чим порушив п.4 ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
21.06.2021 о 10:45 ОСОБА_4 під час переміщення зазначених грибів із зони безумовного (обов'язкового) відселення був виявлений працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на переміщення будь-яким способом за межі зони безумовного (обов'язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного походження, оскільки з причин, які не залежали від його волі, не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 267-1 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
Обвинувальний акт надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, за участі захисника ОСОБА_5 , в якій зазначено, що обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість і сторони узгодили покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обвинувачений згодний з видом і мірою покарання, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості, вислухавши з приводу цього пояснення обвинуваченого, міркування прокурора, захисника про її затвердження, перевіривши укладену угоду на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, роз'яснивши сторонам наслідки її затвердження, суд приходить до переконання, що вона може бути затверджена і призначене узгоджене покарання.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження угода про визнання ОСОБА_4 винуватості укладена з ініціативи прокурора щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 267-1 КК України, яке є нетяжким злочином.
При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме, ступінь сприяння обвинуваченим у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість обвинувачення.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого та міркувань прокурора в суді, змісту угоди про визнання винуватості, вона укладена на добровільних засадах, не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушує прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб, у матеріалах справи відсутні відомості, що вона укладена через застосування насильства, примусу, погроз, що підтвердив у суді і сам обвинувачений. У матеріалах провадження зафіксовані фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що дають об'єктивні підстави для визнання ним винуватості у скоєному.
Таким чином, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди про визнання винуватості та призначення узгодженого покарання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 468 - 476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 від 15.07.2021 року.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 267-1 КК Українита призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Речові докази, які зберігаються у кімнаті речових доказів ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області: гриби лісові в полімерному пакеті, знищити.
У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 267-1 КК України.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вироку шляхом подачі апеляційної скарги через Іванківський районний суд засудженим, його захисником, з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст. 394 КПК України, а прокурором виключно з підстав, передбачених п.2 ч.4 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1