Дата документу 13.08.2021
Справа № 501/916/21
2/501/771/21
05 серпня 2021 року м. Чорноморськ Одеської області
Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Смирнова В.В.,
при секретарі судового засідання - Кочкіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Чорноморськ цивільну справу № 501/916/21
за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1
до
відповідача: ОСОБА_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1
предмет та підстави позову: про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності,
сторони не з'явились,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
26.03.2021 року ОСОБА_1 (далі позивач), від імені якого діяла адвокат Латій О.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:
Визнати квартиру АДРЕСА_2 (надаі - спірна квартира) об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Поділити квартиру АДРЕСА_2 між колишнім подружжям шляхом визнання права власності на зазначене майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ ідеальній частці за кожним.
Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 05 січня 2004 року, виданого на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради № 798 від 30.10.2003 року, припинити.
Позовна заява мотивована тим, що вказана вище квартира набута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі і вона є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 19 червня 2017 року шлюб між сторонами розірвано, однак питання розподілу спільного сумісного майна не вирішено в позасудовому порядку, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом (а.с.1-3).
Відповідач ОСОБА_2 відзив не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
16.06.2021 р. позивач ОСОБА_1 , від імені якого діяла адвокат Латій О.В., надав до суду заяву про доручення додаткових доказів (а.с. 45-61).
05.08.2021 р. представник позивача ОСОБА_3 надала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача за наявними письмовими матеріалами (а.с. 76).
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
12.04.2021 року ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області відкрито провадження по справі (а.с. 32).
19.07.2021 року ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду (а.с. 73).
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних равовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.11.1996 року 19.06.2017 року включно. Факт розірвання шлюбу підтверджується рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19.06.2017 року у справі № 501/752/17 (а.с.12, 47).
У період шлюбу у спільну сумісну власність придбано нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_2 (а.с. 23).
На підставі договору № 41/2002 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла від 25 грудня 2002 року, змін до вказаного договору від 15.10.2003 р. та рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 798 від 30.10.2003 р., ОСОБА_2 05 січня 2004 року видано свідоцтво про право власності на 3 кімнатну квартиру АДРЕСА_2 . (а.с. 18-23).
Згідно висновку експерта № 976/2021 комплексного будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 11.05.2021 р. ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 1 388 000,00 грн. В результаті проведення дослідження встановлено, що розділити квартиру АДРЕСА_2 у відповідності до Ѕ і Ѕ частки не вбачається можливим.
V. Оцінка Суду.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із частиною першою Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (надалі - СК України) цей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Судом встановлено, що спірне майно придбано подружжям до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи підлягають застосуванню положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи те, що подружжям спірне майно було придбано в період шлюбу та до набрання чинності СК України, застосуванню підлягають статті 22, 24, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Згідно зі статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Нормами статті 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Відповідно до вимог статті 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України , в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Частина перша статті 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачає, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
У пункті 9 Постанови № 16 від 12 червня 1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (чинному на дату виникнення спірних правовідносин) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 Кодексу про шлюб та сім'ю України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).
Суд встановив, що спірна квартира набута ОСОБА_2 у власність на підставі договору № 41/2002 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла від 25.12.2002 р., укладеного під час перебування ОСОБА_2 в шлюбі з ОСОБА_1 і що така квартира не є особистою власністю ОСОБА_2 в контексті норм статті 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України .
Встановивши наведені обставини, враховуючи те, що спільна власність подружжя презумується, тягар доведення належності спірного майна на праві особистої власності лежить на відповідачеві, а ОСОБА_2 з відповідними вимогами до суду не зверталася, відповідних обставин належними і допустимими доказами не довела, суд дійшов висновків про те, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та кожному із подружжя належить по Ѕ його частині. Отже, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258, 259, 263 - 265, 352 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності- задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Поділити квартиру АДРЕСА_2 між колишнім подружжям шляхом визнання права власності на зазначене майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 ідеальній частці за кожним.
Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 05 січня 2004 року, виданого на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради № 798 від 30.10.2003 року, припинити.
Повний текст рішення складено та підписано 13 серпня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області В.В. Смирнов.