Справа №582/1190/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/87/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
Іменем України
10 серпня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 582/1190/20 за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 09.12.2020 щодо накладення арешту на майно,
установила:
В поданій апеляційній скарзі представник володільця майна ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в накладенні арешту на автомобіль ВАЗ 21043 д. н. з. НОМЕР_1 та зобов'язати слідчого повернути вказаний т/з володільцю ОСОБА_8 , оскільки клопотання подане прокурором з порушенням строку, передбаченого ст. 171 КПК, та не містить клопотання про його поновлення, а слідчий суддя не повернув його для усунення недоліків. Також вказує, що строки розгляду клопотання не були дотримані. Зазначає, що вказаний автомобіль вилучений 18.11.2020 в ході огляду місця події, проте жодного процесуального документу з приводу його вилучення володільцю не надано, а в рамках кримінального провадження вказаний т/з не вилучався та до 09.12.2020 відсутня ухвала слідчого судді про накладення арешту на вказане майно.
07.12.2020 до Недригайлівського районного суду Сумської області з клопотанням про арешт майна звернувся прокурор Недригайлівського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , яке обґрунтував тим, що у кримінальному провадженні № 42020201240000103 від 03.12.2020 здійснюється розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, згідно якого 18.11.2020 о 17:50 на автомобільній дорозі по вул. Вишневій в смт. Недригайлів Сумської області ОСОБА_8 , рухаючись в стані алкогольного сп'яніння на автомобілі ВАЗ 21043 д. н. з. НОМЕР_1 , не впорався з керуванням та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 , що рухалася на велосипеді в зустрічному напрямку переїжджаючи проїжджу частину вул. Вишневої. Внаслідок ДТП ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Роменської ЦРЛ для надання медичної допомоги.
Під час огляду місця події 18.11.2020 вилучено автомобіль марки ВАЗ 21043 д. н. з. НОМЕР_1 , 1997 р. в., власником якого є ОСОБА_11 , та велосипед жіночого типу синього кольору, який належить ОСОБА_10
03.12.2020 до ЄРДР за № 42020201240000103 Роменською місцевою прокуратурою внесені відомості про злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК, а 04.12.2020 вилучені в ході огляду місця події речі та предмети визнані речовими доказами, оскільки мають ознаки, передбачені ст. 98 КПК.
04.12.2020 призначена експертиза технічного стану транспортного засобу.
Ухвалою слідчої судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 09.12.2020 на зазначене у клопотанні слідчого майно накладено арешт. Своє рішення слідча суддя умотивувала тим, що надані прокурором докази дають достатні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення та майно, на яке просить накласти арешт прокурор зберегло сліди злочину, може мати силу речового доказу, а тому накладення на нього арешту є необхідним для з'ясування всіх обставин справи і запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Приймаючи до уваги те, що учасники процесу в судове засідання не з'явились, прокурор ОСОБА_12 та адвокат ОСОБА_13 надали суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі, колегія суддів вважає за необхідне провести апеляційний розгляд без участі учасників судового провадження та без фіксації судового засідання технічними засобами, що узгоджується з ч. 4 ст. 107 та ч. 4 ст. 405 КПК.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, згідно ч. 3 ст. 170 КПК, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 цього Кодексу (матеріальні об'єкти та документи, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).
Розглянувши клопотання прокурора та наклавши арешт на майно, слідча суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що прокурором доведено існування сукупності підстав та розумних підозр вважати, що зазначене у клопотанні майно є доказом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Однак такі висновки слідчої судді, на думку колегії суддів, не в повній мірі відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам КПК, оскільки наклавши арешт на зазначене у клопотанні майно слідчою суддею не було враховано обставин, за яких дане майно було отримано органом досудового розслідування, строки проведення відповідних слідчих дій.
Зокрема, при вирішенні зазначеного вище питання слідча суддя не в повній мірі дотрималася вимог ст. 170-173 КПК, не достатньо з'ясувала і дослідила всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, Недригайлівським ВП Роменського ВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03.12.2020 були внесені до ЄРДР за № 42020201240000103 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, за фактом ДТП, що мала місце 18.11.2020 о 17:50 на автомобільній дорозі по вул. Вишневій в смт. Недригайлів Сумської області за участю ОСОБА_8 , який рухаючись в стані алкогольного сп'яніння на автомобілі ВАЗ 21043 д. н. з. НОМЕР_1 не впорався з керуванням та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 , що рухалася на велосипеді в зустрічному напрямку переїжджаючи проїжджу частину вул. Вишневої. Внаслідок ДТП ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Роменської ЦРЛ для надання медичної допомоги.
В рамках даного кримінального провадження 04.12.2020 т. в. о. начальника СВ Недригайлівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_14 призначена експертиза технічного стану т/з.
Звертаючись 07.12.2020 з клопотанням про накладення арешту на автомобіль та велосипед, прокурор обґрунтував його тим, що дане майно має суттєве значення для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення і з метою невтручання та не знищення можливих речових доказів, запобігання приховування і знищення їх просив накласти на вказане майно арешт.
Зазначене в клопотанні прокурора майно 04.12.2020 постановою т. в. о. начальника СВ Недригайлівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_14 визнане речовим доказом.
Необхідно зазначити, що з моменту вилучення т/з і велосипеду 18.11.2020 і до моменту звернення з клопотанням про арешт майна до суду 07.12.2020 минуло більше двох тижнів.
Відповідно ч. 2 ст. 131 КПК, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, а згідно ч. 3 ст. 132 цього Кодексу застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Крім того, відповідно ч. 1 ст. 167 КПК, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом, а згідно ч. 2 цієї статті тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК). Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику (ч. 3 ст. 168 КПК).
Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку (ч. 1 ст. 169 КПК).
Відповідно ч. 5 ст. 171 КПК, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З огляду на викладене, вказане вище майно необхідно вважати тимчасово вилученим під час огляду місця події 18.11.2020, тому не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна 19.11.2020 слідчий або прокурор повинні були звернутись до суду з клопотанням про арешт цього майна (огляд здійснений не на підставі слідчого судді), інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Вказані обставини не були належним чином досліджені та перевірені слідчою суддею, що вплинуло на законність, обґрунтованість та вмотивованість прийнятого нею рішення.
Таким чином, не дотримавшись вимог ст. 131, 132, 170-173 КПК, не з'ясувавши і не дослідивши в достатньому обсязі всіх тих обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно особи, слідча суддя допустила істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого ухвала про арешт майна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга володільця майна задоволенню частково.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне після скасування ухвали слідчої судді постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні його клопотання про арешт майна.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 09.12.2020 про накладення арешту на майно скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору Недригайлівського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_9 у задоволенні клопотання про арешт майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4