Номер провадження: 11-сс/813/1153/21
Номер справи місцевого суду: 947/18016/21 1-кс/947/9254/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.08.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2021, якою по кримінальному провадженню №42020160000000389 внесеного до ЄРДР 01.04.2020 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Каменка, Республіка Молдова, громадянина України, українця, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволені клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на останнього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 07.09.2021 року, в межах строків досудового розслідування.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя, врахував, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні таких кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя прийшов до переконання щодо необґрунтованості доводів сторони обвинувачення в частині необхідності застосування відносно ОСОБА_7 виняткової міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування відносно ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на останнього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на думку слідчого судді, здатне запобігти настанню ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:
-слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого (ч. 4 ст. 190 КК України) кримінального правопорушення, територіальній громаді м. Одеси спричинено шкоду у розмірі 693 тис. 031 грн., за попередньою змовою з групою осіб, з метою встановлення яких проводяться слідчі дії, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 12 років;
- в разі не застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде мати можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати, або спотворити документи, вчинити інше кримінальне правопорушення;
- слідчим суддею не враховано можливість незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному правопорушенні, іншого потерпілого, спеціалістів, експерта, підтриманню зв'язку з іншими співучасниками, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- покладання слідчим суддею на підозрюваного особистих зобов'язань не можуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилаючись на наведені доводи, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави в розмірі 693 тис. 031 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною першою ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положення ст. 178 КПК України встановлюють, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (заява №38717/04) (п. 29-30), національні органи влади не надали належного обґрунтування для виправдання позбавлення заявника свободи, яке відповідно вважається свавільним, оскільки не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, таких як підписка про невиїзд або застава, які могли б забезпечити доступність заявника для розслідування та судового розгляду.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідча суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконала та врахувала їх при постановленні ухвали, дійшовши обґрунтованого висновку про можливість застосування відносно підозрюваний ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Досудовим розслідуванням установлено, що приблизно в грудні 2019 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб, які дізналися про смерть одинокого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме квартирою АДРЕСА_2 , загальною площею 44,9 кв.м., вартістю 693 тис. 031 грн., яка належала ОСОБА_10 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 05.01.1993 та яка є відумерлою спадщиною, та відповідно до ст.ст. 335, 1277 ЦК України повинна перейти у власності територіальної громади м. Одеси.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 з метою заволодіння шляхом обману чужим майном в грудні 2019 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у невстановленому місці, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими особами, надав невстановленій слідством особі свої анкетні данні та свій паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для підробки документів, які б стали підставою для реєстрації за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Надалі, невстановлена слідством особа, з метою подальшого використання завідомо підроблених офіційних документів ОСОБА_7 при реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , діючи умисно, використовуючи дані, які містились у переданих ОСОБА_7 документах - його паспорті та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, виготовила наступні підроблені офіційні документи:
- висновок технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна від 27.12.2019 за №01197 та технічний паспорт від 27.12.2019 від імені ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», до яких було внесені недостовірні данні про те, що ОСОБА_7 є нібито власником об'єкту нерухомого майна - одноповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , із зазначенням в підроблених офіційних документах технічного плану та характеристик квартири померлого ОСОБА_10 , розташованої на другому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
- висновок від 16.01.2020 № 01210 від імені ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» щодо можливості використання об'єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 у якості квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» не виготовляло зазначені документи, житловий будинок з адресою: АДРЕСА_2 не існує, ОСОБА_7 ніколи не був власником вказаного житлового будинку та квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначені підроблені документи невстановлена особа передала ОСОБА_7 для подальшого використання ним при реалізації злочинного плану щодо заволодіння квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі, у період з 16.01.2020 по 17.01.2020 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 на підставі наданих ОСОБА_7 через свого представника вищевказаних підроблених документів, перебуваючи в офісі за адресою: АДРЕСА_3 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, діючи всупереч вимог ст.ст. 10, 18, 23 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, із порушенням вищевказаних норм законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, за відсутності вичерпних правових підстав незаконно здійснила дії, пов'язані зі зміною інформації, яка обробляється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, направлені на незаконну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, підробивши та використавши офіційні документи від імені ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», незаконно заволодів шляхом обману квартирою АДРЕСА_2 , загальною площею 44,9 кв.м. та своїми діями заподіяв територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради майнову шкоду у розмірі 693 тис. 031 грн., що станом на 17.01.2020 є особливо великим розміром.
За результатами досудового розслідування 07.07.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 ч. 4 ст. 190 КК України.
Приймаючи до уваги те, що сторонами не оспорюється обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 ч. 4 ст. 190 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що така підозра знайшла своє підтвердження під час розгляду клопотання слідчого.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя в ухвалі зазначила, що в судовому засіданні прокурор довів наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Водночас,колегія суддів погоджується з тим, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання наявність ризиків впливу на свідків, знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, що мають значення для досудового розслідування та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Зокрема, ризик знищення, приховання або спотворення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування відсутній, оскільки з початку досудового розслідування всі необхідні докази були вилучені під час слідчих дій, при цьому, у підозрюваного був проведений обшук, а в судовому засіданні прокурор не довів, що підозрюваний здійснював будь-які дії, направлені на знищення, приховання або спотворення речей і документів.
Ризик щодо вчинення іншого кримінального правопорушення апеляційний суд вважає недоведеним, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Стороною обвинувачення не надано ніяких документів, які б підтверджували, що ОСОБА_7 вчиняв подібні дії у минулому, не надано показів свідків, щодо схильності останнього до протиправної поведінки. Доводи щодо відсутності у підозрюваного офіційного працевлаштування є необґрунтованими, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 є пенсіонером.
Враховуючи наведене, доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків впливу на свідків, знищення речей та документів, вчинення іншого кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Крім того, апеляційний суд зважає на те, що ОСОБА_7 самостійно прибув до суду апеляційної інстанції для розгляду, в тому числі, апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_6 підтвердив, що будь - яких порушень щодо покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків не встановлено.
Колегія суддів вважає, що доводи прокурора є такими, що не знайшли свого підтвердження, а вказані обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги свідчать про те, що застосований запобіжний захід в повній мірі забезпечує виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою недоцільно, а застосований запобіжний захід в повній мірі буде здатним запобігти підтверджених судом апеляційної інстанції ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 206, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2021, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком до 07.09.2021 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4