Справа № 606/1531/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/322/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
16 серпня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши 16 серпня 2021 р. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2021 р.,
Ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2021 року задоволено клопотання т. в. о. слідчого СВ ВП №3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , яке погоджено з прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Бушинка Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого тимчасово без реєстрації в с. Острівець Теребовлянської ОТГ Тернопільської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, такого, що не працює, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) грн. та покладенням на нього відповідних обов'язків у випадку її внесення.
Датою закінчення дії ухвали зазначено 22.09.2021 до 13:35 год.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, якою відмовити у задоволенні клопотання т. в. о. слідчого відділення поліції №3 ОСОБА_6 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
У свої апеляційній скарзі апелянт вказує, що позиція сторони обвинувачення щодо наявності ризиків поведінки підозрюваного ґрунтується виключно на тяжкості покарання та можливості впливу на свідків чи потерпілих.
На думку апелянта, доказів того, що наявність ризиків чимось підтверджується, в оскаржуваній ухвалі відображено не було.
Зазначає, що твердження про можливий вплив підозрюваного на потерпілих чи свідків, зокрема шляхом залякування з метою зміни ними своїх показань або відмови від дачі показань нічим не підтверджується, а є лише припущенням з огляду на вартість майна, яке було предметом посягань, повністю нівелює бажання підозрюваного впливу на останніх.
Крім цього, на переконання апелянта, місцевим судом не було надано належну оцінку фактичним обставинам у справі, відтак було помилково встановлені ризики, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою місцевий суд не надав належної оцінки ряду обставин, які можуть мати значення по справі, зокрема тим, які лягли в обґрунтування пред'явленої підозри ОСОБА_7 .
Вважає, що твердження про наявність обґрунтованої підозри безпідставне, оскільки в діяннях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення.
Апелянт підкреслює, що його підзахисний має постійне місце проживання, визнає вину та всіляко сприяє слідству, іншого запобіжного заходу в інших кримінальних провадженнях йому не обиралось, що, на його думку, нівелює заявлені стороною обвинувачення ризики.
Наголошує на тому, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не розглядалось належним чином питання недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, як того вимагає ст. 194 КПК України. Недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу обґрунтовано місцевим судом лише формальними фразами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, 25.07.2021 близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Остірвець Теребовлянської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, шляхом віджиму металопластикового вікна проник в приміщення магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” за адресою: АДРЕСА_2 , звідки викрав продукти харчування, тютюнові вироби, алкогольні напої та грошові кошти в сумі 550 грн., чим спричинив ОСОБА_11 та ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 15 000 грн.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_7 з 22 год. 00 хв. 24.07.2021 по 08 год. 00 хв., переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом віджиму металопластикового вікна проник у приміщення продуктового магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” за адресою АДРЕСА_2 .
Перебуваючи в середині підсобного приміщення продуктового магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов безпосередньо у приміщення, де продаються товари, звідки таємно з корисливих мотивів викрав: 2 упаковки “Сардельки апетитні”, у кожній з яких 4 шт. сардельок загальною вартістю 70 грн.; 3 палки ковбаси салямі королівської марки “М'ясна гільдія”, кожна з яких вагою 0,260 кг. загальною вартістю 189 грн.; 1 палку ковбаси “Баликової” першого сорту загальною вартістю 73 грн.; 1 палку ковбаси рубленої “Баликової” першого сорту загальною вартістю 75 грн.; грошові кошти в сумі 550 грн., а саме: 1 купюра номіналом 200 грн. серійний номер СВ6145876; 1 купюра номіналом 200 грн. серійний номер ГВ3381324; 1 купюра номіналом 50 грн. серійний номер УР0887695; сигарети марки “Strong” - 9 шт., загальною вартістю 231,12 грн.; сигарети марки “LM” - 5 шт. загальною вартістю 255, 6 грн.; сигарети марки “Bond” - 4 шт. загальною вартістю 225,84 грн.; сигарети марки “Rothmans” - 3 шт. загальною вартістю 150, 66 грн.; сигарети марки “Marlboro” - 8 шт. загальною вартістю 466, 08 грн.; сигарети марки “Davidoff” - 3 шт. загальною вартістю 146, 4 грн.; сигарети марки “Marvel” - 2 шт. загальною вартістю 109,8 грн.; сигарети марки “Parliament” - 3 шт. загальною вартістю 185, 58 грн.; сигарети марки “Kent” - 2 шт. загальною вартістю 120 грн.; сигарети марки “Київ” - 4 шт. загальною вартістю 152,4 грн.; сигарети марки “Compliment” - 2 шт. загальною вартістю 73,8 грн.; сигарети марки “Прилуки” - 2 шт. загальною вартістю 91,2 грн.; сигарети марки “Sobranie” - 2 шт. загальною вартістю 112 грн.; сигарети марки “Philip Morris” - 2шт. загальною вартістю 98,64 грн.; сигарети марки “Camel” - 2 упаковки загальною вартістю 109,8 грн.; сигарети марки “Прима” - 4 шт. загальною вартістю 174,24 грн.; сигарети марки “Winston” - 2 шт. загальною вартістю 105,48 грн.; коньяк марки “Коблево”, 3 пляшки об'ємом 0.5 л. загальною вартістю 409,14 грн.; коньяк марки “Потьомкін”, об'ємом 0.5 л. загальною вартістю 154,74 грн.; коньяк марки “Коблево”, 1 пляшка об'ємом 0.5 л. загальною вартістю 131 грн.; горілка “Green Day” об'ємом 0.5 л. - 1 шт. вартістю 70 грн.; коньяк “Коблево” об'ємом 0.25 л., 5 зірок - 1 шт. вартістю 68,22 грн.; коньяк “Коблево” об'ємом 0.25 л., 3 зірки - 1 шт. вартістю 54,36 грн.; вино “Fiorelli” Brut Rose об'ємом 0.75 л. - 1 шт. загальною вартістю 78,30 грн.; коньяк “Коблево” об'ємом 0.5 л., 5 зірок - 1 шт. вартістю 118,08 грн.; винний напій “Morengo” Lazzuro, об'ємом 0.75 л. - 1 шт. вартістю 80 грн.
Маючи реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_7 покинув приміщення продуктового магазину.
Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду ОСОБА_12 на загальну суму 3944,07 грн. та ОСОБА_11 на загальну суму 957 грн.
25.07.2021 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
26.07.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх вказаних вище обставин.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні «К. Г. проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому тлумачення поняття «обґрунтованість» буде залежати від усіх обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з необхідністю на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства».
Виходячи з наведеного і надаючи оцінку матеріалам провадження, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України, яка підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, проведеним у продуктовому магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” за адресою: АДРЕСА_2 , протоколом допиту потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , допитами свідків, протоколом затримання ОСОБА_7 , протоколом огляду предметів, які видав ОСОБА_13 , іншими доказами.
Колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Феррарі-Браво проти Італії» заява №9627/81 від 14 березня 1984 року, відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
При цьому колегія суддів зазначає, що на даній стадії провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою відповідно до ч. 2 даної статті є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Окрім наявної обґрунтованої підозри слідчий суддя правильно врахував, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, наведені слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доведені прокурором в судовому засіданні, а саме: підозрюваний може незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
При цьому ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Тому, враховуючи вищезазначене, твердження апеляційної скарги захисника підозрюваного, що слідчим не доведено можливість незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, є необґрунтованими.
Надаючи оцінку можливості підозрюваному ОСОБА_7 переховуватися від слідства та суду, колегія суддів погоджується із твердженням слідчого судді, що ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є доведеним, у зв'язку з тим, що останній усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а також відсутністю у нього міцних соціальних зв'язків, що свідчить про існування зазначеного ризику.
Задовольняючи вказане клопотання слідчого, слідчий суддя, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, врахувавши вагомість наданих доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 злочину, його вік, стан здоров'я, дійшов обґрунтованого висновку, що відносно підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки, саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливість запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому колегія суддів наголошує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування по даній конкретній справі з урахуванням особи підозрюваного та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який навіть з урахуванням презумпції невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, - підстав для застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає, в тому числі з огляду на ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому підозрюється ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Матеріали провадження не містять даних, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.
З огляду на викладене слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Доказів на спростування висновків слідчого судді в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла остаточного висновку про залишення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 309, 407 ч. 3 п. 1, ч.1 ст. 418, ст. ст. 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2021 р., якою до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) грн. та покладенням на нього відповідних обов'язків у випадку її внесення, - без змін.
Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді