Справа № 676/3560/21
Номер провадження 3/676/1579/21
16 серпня 2021 року м. Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Переросле Білогірського району Хмельницької області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №524074 від 05 червня 2021 року, складеного поліцейським СРПП ВП №1 Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Самбором І., 05.06.2021 року близько 16 год. 30 хв. з ОСОБА_2 виник конфлікт із сусідом ОСОБА_1 у громадському місці біля будинку АДРЕСА_2 висловлювався нецензурними словами, погрожував на адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винність у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно 05 червня 2021 року між ним та його сусідами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якими його сім'я перебуває у довготривалих неприязних відносинах, виник конфлікт з приводу межі та обрізки дерев, що виходили на їхню сторону. Категорично заперечив ту обставину, що під час конфлікту висловлювався на адресу ОСОБА_2 нецензурними словами та погрожував їй. Навпаки, саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 висловлювалися на його адресу нецензурними словами, а остання ще й нанесла йому вилами та шифером тілесні ушкодження на нозі.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, виходячи з наступних підстав.
Так, підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст., ст. 8, 9 цього Кодексу).
Положеннями ст.9 КУпАП регламентовано, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Санкція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у виді штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Тому, через суворість санкції цієї статті її слід відносити до фактично кримінальних правопорушень з усіма гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане підтверджується рішеннями ЄСПЛ «Гурепка проти України» та «Лучанінова проти України», які в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими до застосуванню судами України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд .
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Принцип «презумпції невинуватості» закріплений і в ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом п.3.2. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 передбачено, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, а тому виходячи з презумпції невинуватості, його вина має бути доведена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, одержаних (зібраних, складених) в порядку та спосіб, що установлений законами України, які в своєму системному взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ст. 173 КУпАП.
За ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються наконституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В даній конкретній справі обов'язок щодо збирання доказів був на поліцейському Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Самбору І., оскільки він порушив провадження в справі за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 524074 складеного 05 червня 2021 року поліцейським СРПП ВП №1 Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Самбором І., 05.06.2021 року близько 16 год. 30 хв. з ОСОБА_2 виник конфлікт із сусідом ОСОБА_1 у громадському місці біля будинку АДРЕСА_2 висловлювався нецензурними словами, погрожував на адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Поряд з цим, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським СРПП ВП №1 Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Самбором І., до провадження не долучено жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував ті обставини, що саме ОСОБА_1 05.06.2021 року близько 16 год. 30 хв. порушив громадський порядок та спокій громадян, а саме під час конфлікту із ОСОБА_2 , висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував їй.
Долучені до матеріалів справи письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 вчинив зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення дрібні хуліганські дії, оцінюються судом критично, оскільки вони не підтвердженні будь-якими належними та допустимими доказами. До того ж, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває зі своїми сусідами потерпілою ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 у тривалих неприязних відносинах. Таким чином, зазначена обставина свідчить про зацікавленість потерпілої та свідка у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Крім того, зазначенні письмові пояснення потерпілої та свідка суд не може взяти до уваги і через те, що суд, дотримуючись такої засади кримінального провадження як «Безпосередність дослідження показань, речей і документів» (ст.23 КПК України) зобов'язаний дослідити докази безпосередньо, в тому числі отримати безпосередньо показання учасників кримінального провадження.
А будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які з достатністю вказували б на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, у справі відсутні, судом такі докази не встановлені. До того ж, в рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
При цьому, як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, поліцейський Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Самбор І., на якого в даній конкретній справі був покладений обов'язок щодо збирання доказів, оскільки він порушив провадження в справі за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 , обмежився лише опитуванням потерпілої ОСОБА_2 та свідка - чоловіка потерпілої ОСОБА_3 . Проте, ним не встановлено та не опитано інших свідків - можливих очевидців події, та не використанні інші повноваження, які йому надані статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, застосовуючи закріплений вст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь, суддя дійшов переконання, що провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173КУпАП.
Керуючись п.1 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП,
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О