Справа №521/19415/20
Номер провадження 3/521/7303/21
10 серпня 2021 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Граніна В.Л.,
при секретарі Шкребтієнко Г.М.,
за участю:
представника Одеської митниці Кептене Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справи, що надійшли з Одеської митниці Держмитслужби за протоколом складеним відносно громадянина Китаю ОСОБА_1 , працюючого директором компанії «AYI WU JIAYU IMP.&EXP.CO.LTD» (Room 903 int.plzaz.chouzhou north road 999# Yiwu, Zhejiang. Post NO:32000, Сhina), за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, -
До Малиновського районного суду м. Одеси повернулись матеріали справи після проведення посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби додаткової перевірки, які були призначені постановами суду.
Так, з протоколу про порушення митних правил №0977/50000/20 вбачається, що 07.05.2020 року між ТОВ «ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН» (код ЄДРПОУ 36094643) та компанією «AYI WU JIAYU IMP.&EXP.CO.LTD» ((Room 903 int.plzaz.chouzhou north road 999# Yiwu, Zhejiang. Post NO:32000, Сhina) було укладено контракт №07-05 щодо поставки в Україну товарів. В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту 10.09.2020 року з порту «Ningbo» (Китай) до Одеського морського торговельного порту, в зону діяльності м/п «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби на т/х «CMA CGM URUGUAY» надійшов контейнер CSNU7423241 з товаром «триколісні велосипеди, самокати, іграшки», загальною вагою брутто 10800 кг.
15 вересня 2020 року для переміщення зазначеного контейнеру з товаром на митну територію України до Одеської митниці Держмитслужби від декларанта ТОВ «Термінал ПРО» гр. України ОСОБА_2 , який діє на підставі договору про декларуванню було подано та зареєстровано митну декларацію в режимі «ІМ 40 ЕЕ» (далі МД) № UA500490/2020/502398. Переміщення вантажу на адресу компанії-одержувача ТОВ «ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН» (08352, Україна, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Демидова, 2) здійснюється за інвойсами №GDE-3241 від 10.08.2020 року та №GDE-3241/2 від 15.09.2020 року. Відправником товарів зазначено компанію «BAXIN SHANG DA LIMITED» (Китай).
В подальшому, з метою переміщення вантажу через митний кордон України та направлення його для митного оформлення до місця призначення (ВМО №1 «Одеса-вантажний»), Одеській митниці Держмитслужби було надано наступні документи: МД № UA500490/2020/502398 від 15.09.2020 року, наряд №1293 від 10.09.2020 року, коносамент №FSRL-415090920 від 10.08.2020 року, інвойси №GDE-3241 від 10.08.2020 року та №GDE-3241/2 від 15.09.2020 року, акт зважування №WGT172899 від 10.09.2020 року.
Під час проведення митного огляду товарів із повним вивантаженням та перерахунком було виявлено невідповідність товару даним заявленим у МД та товаросупровідним документам, тобто фактично виявлено не задекларований товар, а саме: батареї для мобільних телефонів у кількості 8 місць, вага брутто 272 кг, 6200 шт. (торгівельних марок «APPLE», «XIAOMI», «HUAWEI», «ASUS», «MEIZU», «SAMSUNG», «LENOVO» ).
Відповідно до п. 2.1 договору поставки товару № 07-05 від 07.05.2020 року укладеного між компанією «Yi Wu Jiayu Imp. & Exp. Co., LTD» та ТОВ «ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН СХІД» передбачено, що кількість та асортимент товару визначається у інвойсі. Крім того, згідно з п. 3.1 продавець - компанія «Yi Wu Jiayu Imp. & Exp. Co., LTD», зобов'язується поставити товар зазначений у інвойсі.
Договір поставки товару № 07-05 від 07.05.2020 року від компанії «Yi Wu Jiayu Imp. & Exp. Co., LTD» підписано в особі директора Bill Huang, що діє на підставі Статуту.
Таким чином, на думку митного органу, директором компанії «AYI WU JIAYU IMP.&EXP.CO.LTD» (Китай) гр. ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, інвойсів №GDE-3241 від 10.08.2020 року та №GDE-3241/2 від 15.09.2020 року, які містять неправдиві дані стосовно наявності, найменування, кількості та ваги товарів, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.
На підставі вказаних обставин посадовими особами митного органу був складений протокол про порушення митних правил.
У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав.
Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні правопорушення зазначеного у протоколах про порушення митних правил, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України, та застосувати стягнення відповідно до санкції статті.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши в сукупності зібрані докази, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у порушені митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що 07.05.2020 року між ТОВ «ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН» (код ЄДРПОУ 36094643) та компанією «AYI WU JIAYU IMP.&EXP.CO.LTD» ((Room 903 int.plzaz.chouzhou north road 999# Yiwu, Zhejiang. Post NO:32000, Сhina) було укладено контракт №07-05 щодо поставки в Україну товарів. В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту 10.09.2020 року з порту «Ningbo» (Китай) до Одеського морського торговельного порту, в зону діяльності м/п «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби на т/х «CMA CGM URUGUAY» надійшов контейнер CSNU7423241 з товаром «триколісні велосипеди, самокати, іграшки», загальною вагою брутто 10800 кг.
15 вересня 2020 року для переміщення зазначеного контейнеру з товаром на митну територію України до Одеської митниці Держмитслужби від декларанта ТОВ «Термінал ПРО» гр. України ОСОБА_2 , який діє на підставі договору про декларуванню було подано та зареєстровано митну декларацію в режимі «ІМ 40 ЕЕ» (далі МД) № UA500490/2020/502398. Переміщення вантажу на адресу компанії-одержувача ТОВ «ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН» (08352, Україна, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Демидова, 2) здійснюється за інвойсами №GDE-3241 від 10.08.2020 року та №GDE-3241/2 від 15.09.2020 року. Відправником товарів зазначено компанію «BAXIN SHANG DA LIMITED» (Китай).
В подальшому, з метою переміщення вантажу через митний кордон України та направлення його для митного оформлення до місця призначення (ВМО №1 «Одеса-вантажний»), Одеській митниці Держмитслужби було надано наступні документи: МД № UA500490/2020/502398 від 15.09.2020 року, наряд №1293 від 10.09.2020 року, коносамент №FSRL-415090920 від 10.08.2020 року, інвойси №GDE-3241 від 10.08.2020 року та №GDE-3241/2 від 15.09.2020 року, акт зважування №WGT172899 від 10.09.2020 року.
Під час проведення митного огляду товарів із повним вивантаженням та перерахунком було виявлено невідповідність товару даним заявленим у МД та товаросупровідним документам, тобто фактично виявлено не задекларований товар, а саме: батареї для мобільних телефонів у кількості 8 місць, вага брутто 272 кг, 6200 шт. (торгівельних марок «APPLE», «XIAOMI», «HUAWEI», «ASUS», «MEIZU», «SAMSUNG», «LENOVO» ).
Відповідно до п. 2.1 договору поставки товару № 07-05 від 07.05.2020 року укладеного між компанією «Yi Wu Jiayu Imp. & Exp. Co., LTD» та ТОВ «ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН СХІД» передбачено, що кількість та асортимент товару визначається у інвойсі. Крім того, згідно з п. 3.1 продавець - компанія «Yi Wu Jiayu Imp. & Exp. Co., LTD», зобов'язується поставити товар зазначений у інвойсі.
Договір поставки товару № 07-05 від 07.05.2020 року від компанії «Yi Wu Jiayu Imp. & Exp. Co., LTD» підписано в особі директора Bill Huang, що діє на підставі Статуту.
Статтею 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей (тобто сукупності дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи) необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (стаття 4 МК України).
Відповідно до ст. 259 МК України, попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
Згідно з Класифікатором митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» (далі - наказ Мінфіну № 1011), митна декларація типу «ІМ 40 ЕЕ» - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення.
Тобто, у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.
В подальшому, з метою випуску вказаних товарів у вільний обіг на митну територію України до митного органу призначення у визначених ч. 13 ст. 259 МК України випадках, подається додаткова декларація до попередньої митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ», при цьому декларантом або уповноваженою ним особою перед подачею митної декларації можуть бути реалізовані права, передбачені ст. 266 МК України, у тому числі і на проведення фізичного огляду товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
Митна декларація типу «ІМ 40 ДЕ», це додаткова декларація до попередньої митної декларації (наказ Мінфіну №1011), яка подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня митна декларація.
Митна декларація типу «ІМ 40 ЕЕ» разом із митною декларацією типу «ІМ 40 ДЕ» становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.
Під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим (ч. 1 ст. 258 МК України).
Тобто, подані особою митні декларації типу «ЕЕ» в даному випадку є лише попереднім повідомленням, в розумінні ст. 194 МК України, і використовувались не для митного оформлення товарів в митному режимі «Імпорт» та сплати необхідних митних платежів, а для контролю доставки товару під час внутрішнього перевезення по митній території України.
Слід зазначити, що для випуску товарів у вільний обіг, до митного органу призначення декларант (уповноважена особа) повинен подати додаткову митну декларацію («ІМ 40 ДЕ»), без оформлення якої неможливо сплатити митні платежі, товар не вважається оформленим у вільне використання та не може бути виданий одержувачу. Саме на цьому етапі можливо проведення декларантом (уповноваженою особою) фізичного огляду товарів з метою перевірки їх відповідності опису, зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
Таким чином, попередня митна декларація використовується як документ контролю доставки товарів, по прибуттю товару до місця призначення, декларант (уповноважена особа) подає додаткову митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ», в якій товар декларується у повному обсязі, та за якою нараховуються і сплачуються митні платежі за ввезення товару. Тобто, визначений законодавством статус попередньої митної декларації (тип «ЕЕ») не тотожний митній декларації, заповненій у звичайному порядку (ч.ч. 13, 14 ст. 259 МК України) з достатнім обсягом відомостей для завершення митного оформлення у заявлений митний режим, а є лише повідомленням про намір ввезти товари на митну територію України.
Суд вважає, що працівниками митниці при застосуванні законодавчих актів, хибно зроблено висновок та надана не правильна кваліфікація діям особи, що встановлено під час розгляду справи.
Зокрема, посадовою особою митниці зазначено, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 259 МК України, при поданні попередньої митної декларації відповідальність декларанта або уповноваженої ним особи за достовірність відомостей, наведених в цій декларації, настає з моменту: «п.3 надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, інформації про проведення митного огляду пред'явлених товарів, транспортних засобів комерційного призначення».
Так, законодавством передбачений такий документ як «попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим», але згідно з наказом Мінфіну №1011 цей документ класифікується як декларація типу «ІМ ЕА». Однак, у випадку, за яким складено протоколи про порушення митних правил, товар переміщувався за попередньою декларацією «ІМ ЕЕ». За цією декларацією у будь - якому випадку митне оформлення в режимі імпорт (випуск у вільний обіг) не може бути проведено, оскільки необхідно подання додаткової декларації, тільки після митного оформлення якої одержувач вправі розпоряджатись/користуватись товаром згідно із заявленою метою.
Відповідно до вимог ст. 259 МК України, попередня митна декларація подається при ввезенні в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (в тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України. На підставі попередньої декларації не нараховуються митні платежі, не оплачується мито. Ці документи не є документами, на підставі яких митний орган приймає рішення про випуск товарів у вільний обіг на території України, на що є посилання в постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року №8.
Заповнення попередньої митної декларації не передбачає визначення митної вартості товарів, нарахування та сплати митних платежів. Такі дії передбачені при виконанні митних формальностей за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
Отже, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року №8, подача попередньої декларації типу «ІМ 40 ЕЕ» для переміщення вантажу, відсутня як така подія правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки на підставі цих документів митницею не приймається рішення про випуск товару у вільний обіг на територію України.
В даному випадку, попередня митна декларація використовується як документ контролю доставки товарів, по прибуттю товару до місця призначення, декларант, або уповноважена на то особа, подає додаткову митну декларацію типу «ДЕ», в якій товар декларується у повному обсязі, та за якою нараховуються і проводяться митні платежі за ввезення товару.
Також, слід зазначити, що відповідно до вимог пункту 7 статті 259 МК України, при поданні попередньої митної декларації відповідальність декларанта або уповноваженої ним особи за достовірність відомостей, наведених в цій декларації, настає з моменту: випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред'явлення їх органу доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація.
Отже, внесення даних в попередню митну декларацію не тягне за собою юридичних наслідків, оскільки попередня декларація не є митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (ч.ч. 13, 14 ст. 259 МК України), попередня митна декларація містить всі необхідні відомості щодо товару і до неї додано необхідні документи або їх копії, оскільки ця декларація прийнята до митного оформлення митним органом (ч. 8 ст. 259 МК України). Декларант несе відповідальність за неправдиві відомості тільки в митному органі, яким оформлена попередня митна декларація, тобто, лише після прибуття до митного органу (ч. 7 ст. 259 МК України).
Додатково слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 тричі поверталися судом до митного органу з метою проведення додаткової перевірки, зокрема, для встановлення особи правопорушника, оскільки митницею не надано жодного документу, що підтверджує дані особи, а тому у суду наявні сумніви щодо існування такої особи взагалі.
Також, у суду виникають сумніви, чи є дана особа суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил, якими можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Тобто, працівниками митниці не надано належних доказів віку особи та статі, що позбавляє суд можливості повно та всебічно розглянути дану справу.
Крім цього, посадовими особами митниці належним чином не обґрунтовано підстави кваліфікації дій гр. ОСОБА_1 , саме як суб'єкта даного правопорушення, оскільки він не є декларантом або уповноваженою ним особою.
Відповідно до п. 43 ст. 4 МК України, посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.
Митницею не надано даних стосовно облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності компанії ««Yi Wu Jiayu Imp. & Exp. Co., LTD» та не встановлено хто є її керівником, а тому неможливо встановити посадову особу даного підприємства, яка, в свою чергу, повинна бути відповідальною особою при інших відповідних обставинах.
Що стосується предметів правопорушення, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил, суд вважає зазначити наступне.
Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 283 КУпАП указано, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.
На підставі ст. 265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Суд не може застосувати до вилученого товару в установленому законом порядку жодного з заходів, передбачених ст. 265 КУпАП, так як:
- конфіскація, як вид адміністративного стягнення (ст. 461 МК України) не може бути накладена у зв'язку з закриттям провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення (ст. 247 КУпАП);
- законного володільця вилученого товару не встановлено, оскільки не було надано документів (чеки, квитанції, накладні тощо) щодо придбання даних товарів, як і немає даних про наявність спору про належність товару в порядку цивільного судочинства;
- для знищення товарів правових підстав немає, як і немає підстав для оплатного його вилучення (так як оплатне вилучення передбачається санкцією конкретної статті).
Також, необхідно зазначити, що Європейський суд вже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема і за порушення митних правил (див. рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).
Тому суд, враховуючи те, що власник товару матеріалами справи не встановлений, а провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, вважає за необхідне застосувати аналогію права, з урахуванням п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якій гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі виникнення спору про належність речей, що підлягають поверненню, такий спір вирішується в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку про необхідність звернення вилученого товару у власність держави України в установленому законом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 268, 460, 484, 527, 528, 529 МК України, ч.1 п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, звернути в дохід держави Україна у встановленому законом порядку.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Головуючий