Справа № 487/2751/20
Провадження № 2/487/323/21
(заочне)
04.08.2021 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Горта О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, -
19.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, в якому просив з відповідача на користь позивача стягнути грошові кошти в розмірі 17850 гривень, та судові витрати.
Свою позицію позивач мотивує тим, що Між ОСОБА_1 , як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР ПРОДАКШН" (код ЄДРПОУ 40953929), в особі Директора Ігнатенкова Олексія Миколайовича (Відповідач), як виконавцем 09 грудня 2019 року було укладено Договір № 1 на виготовлення меблів та Додаток № 1 від 20 грудня 2019 року до вказаного Договору.
Статтею 2 Договору встановлюється, що загальна сума Договору погоджена сторонами та становить 25500 грн. 00 коп.; сума в розмірі 17850 грн. 00 коп. вноситься перед початком робіт на картковий або розрахунковий рахунок Виконавця.
Статтею 13 Договору затверджуються реквізити сторін, в яких щодо Виконавця вказаний розрахунковий рахунок: № НОМЕР_1 , ПАТ "ПРИВАТБАНК", МФО 380775.
Однак Відповідач попросив перерахувати кошти на власну банківську карту № НОМЕР_2 , в результаті чого позивачем були здійснені два грошових перекази: Авансовий платіж № 1 -7000 грн. та Авансовий платіж №2 - 10850 грн.
Зарахування коштів на рахунок відмінний від того, який вказаний в реквізитах Виконавця в Договорі № 1 на виготовлення меблів від 09 грудня 2020 року призвело до того, що умова, визначена статтею 2 даного договору виявилась не виконаною з мого боку, що в свою чергу призводить до невиконання договору.
Враховуючи, що між Позивачем і особисто Відповідачем відсутні будь-які правовідносини, кошти в розмірі 17850 грн. набуті Відповідачем без правової на те підстави.
Ухвалою від 30.06.2020 року по вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду.
Ухвалою суду від 28.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов та розглянути справу без його участі.
Відповідач був сповіщений належним, чином, в судове засідання не з'явилися, не надав до суду відзив на позов.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 ЦПК), в судове засідання не з'явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.
Судом на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного.
Між ОСОБА_1 , як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР ПРОДАКШН" (код ЄДРПОУ 40953929), в особі Директора Ігнатенкова Олексія Миколайовича, як виконавцем 09 грудня 2019 року було укладено Договір № 1 на виготовлення меблів.
Статтею 2 Договору встановлюється, що загальна сума Договору погоджена сторонами та становить 25500 грн. 00 коп.; сума в розмірі 17850 грн. 00 коп. вноситься перед початком робіт на картковий або розрахунковий рахунок Виконавця.
Статтею 13 Договору затверджуються реквізити сторін, в яких щодо Виконавця вказаний розрахунковий рахунок: № НОМЕР_1 , ПАТ "ПРИВАТБАНК", МФО 380775.
Позивачем перераховано кошти на власну банківську карту відповідача № НОМЕР_2 , в результаті чого були здійснені два грошових перекази: на 7 000 грн. та 10850 грн.
Дана обставина підтверджується копіями квитанцій, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Враховуючи, що між Позивачем і особисто Відповідачем відсутні будь-які правовідносини, кошти в розмірі 17850 грн. набуті Відповідачем без правової на те підстави.
На підстав вище викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, які повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що отримані відповідачем кошти необхідно стягнути в примусовому порядку.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп..
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 281, 282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17850,00 гривень, як безпідставно набуті кошти.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.Г. Нікітін