Справа № 487/1440/20
Провадження № 2/487/240/21
12.08.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючий суддяНікітін Д.Г.,
при секретаріГорта О.М.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені по сплаті аліментів,
Позивач звернулась до суду з даним позовом 11.03.2020 року мотивуючи тим, що Центральним районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ у справі №490/2748/19 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та вищевказаної формули пеня за прострочення сплати аліментів становить: протягом: - за квітень-червень 2019 року - (2290 (заборгованість за квітень 2019) х 1% х 91)+ (2378 (заборгованість за травень 2019) х 1% х 61)) + (2589 (заборгованість за червень 2019) х 1% х 30) = 4311,18 грн.; - за серпень 2019 року - лютий 2020 року - (2477 (заборгованість за серпень 2019) х 1% х 213)+ (2548 (заборгованість за вересень 2019) х 1% х 182) + (2523 (заборгованість за жовтень 2019) х 1% х 152) + (2476 (заборгованість за листопад 2019) х 1% х 121) + (3208 (заборгованість за грудень 2019) х 1% х 91) + (2631 (заборгованість за січень 2020) х 1% х 60) + (2631 (заборгованість за лютий 2020) х 1% х 29) = 22005,16 грн. Сукупний розмір пені за прострочення зі сплати аліментів становить 26316,34 грн. Проте, враховуючи положення ст. 196 СК України щодо обмеження розміру пені не більш як 100 відсотків заборгованості, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по аліментах в розмірі 18564 грн. та пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 18564 грн..
27.04.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
16.06.2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Так, він зазначив, що за рішенням суду постійно сплачує аліменти, має нерегулярний дохід у зв'язку зі звільненням з роботи в період карантину, тому не мав можливості сплачувати аліменти позивачу в повному обсязі і дійсно мав заборгованість з приводу сплати аліментів, але повністю її погасив, та на теперішній час її не має.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила подала до суду заяву про слухання справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 19 січня 2018 року між позивачем та відповідачем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був укладений шлюб, який зареєстрований Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, про що в книзі реєстрації шлюбів складено актовий запис за № 23.
За час перебування в шлюбі, мають спільну дитину - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає та зареєстрована разом із позивачем.
03.04.2019 Центральним районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ у справі № 490/2748/19 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, він визначав охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері грунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини.
У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції застосував саме таке правило та реалізував своє право на зменшення розміру пені, дослідивши обставини справи, докази, надані сторонами, та здійснивши їх правову оцінку, відповідно до частини другої статті 196 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
Розрахунок пеню за несплату аліментів з квітня 2019 року по лютий 2020 року:
Квітень 2019 року: 2290 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 91 день прострочення сплати аліментів = 2083,90 грн. пені;
Травень 2019 року: 2378 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 61 день прострочення сплати аліментів = 1426,80 грн. пені;
Червень 2019 року: 2589 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 31 день прострочення сплати аліментів = 802,59 грн. пені;
Липень 2019 року: 69 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 211 днів прострочення сплати аліментів = 145,59 грн. пені;
Серпень 2019 року: 2477 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 180 днів прострочення сплати аліментів = 4458,60 грн. пені;
Вересень 2019 року: 2548 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 150 днів прострочення сплати аліментів = 3822 грн. пені;
Жовтень 2019 року: 2523 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 119 днів прострочення сплати аліментів = 3002,37 грн. пені;
Листопад 2019 року: 2476 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 89 днів прострочення сплати аліментів = 2203,64 грн. пені;
Грудень 2019 року: 3208 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 58 днів прострочення сплати аліментів = 1860,64 грн. пені;
Січень 2020 року: 2631 грн. розмір заборгованості за аліментами х 1% х 28 днів прострочення сплати аліментів = 736,68 грн. пені;
Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за період із квітня 2019 року по лютий 2020 року: 2083,90 грн. + 1426,80 грн. + 802,59 грн. + 145,59 грн. + 4458,60 грн. + 3822 грн. + 3002,37 грн. + 2203,64 грн. + 1860,64 грн. + 736,68 грн. = 20542,81 грн.
Оскільки ч. 1 ст. 196 СК України чітко і безальтернативно встановлено розмір стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 % заборгованості за аліментами, то сума пені за матеріалами цієї справи не може бути більшою за 18564 грн.
Отже , виходячи з наведеного суд вважає, що вимоги позивачки стосовно стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів підлягають задоволенню.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах, оскільки діюче сімейне законодавство можливість стягнення заборгованості по аліментам за рішенням суду передбачає лише для аліментів, які сплачуються в порядку, передбаченому ст.187 СК України, що врегульовує відносини, пов'язані із відрахуванням аліментів на дитину за добровільною ініціативою платника шляхом подачі ним заяви за місцем роботи.
Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначений ст.187-194 СК України, ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Спір щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів (а не про стягнення заборгованості) вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом зазначених норм законодавства розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернуте на майно боржника. При цьому звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.
Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії, та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; і інших передбачених, законом, випадках.
Таким чином, діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Повторне стягнення з боржника суми, яка має бути ним виплачена у порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме.
В даній справі аліменти на користь позивача вже стягнуті за рішенням суду і повторному стягненню не підлягають, а у випадку визначеної державним виконавцем заборгованості по аліментам, вона підлягає стягненню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а не шляхом повторного судового стягнення.
Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватним виконавцем під час виконання судового рішення, ухваленого відповідного до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так як позивача звільнено від сплати судового збору, а позов задоволено частково, отже судові частину судових витрат у сумі 840,80 слід стягнути з відповідача а інша частина витрат у розмірі 840,80 гривень компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 141, 150, 157, 180, 195, 196 СК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 76 - 82, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені по сплаті аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2019 року по березень 2020 року у сумі 18564 грн.. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Г. Нікітін