Справа № 487/4103/20
Провадження № 2/487/421/21
11.08.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючий суддяНікітін Д.Г.,
при секретаріГорта О.М.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування виконкому Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей Миколаївської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в якому просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом зобов'язання матері не створювати батьку перешкоди у разі відвідування батьком святкових заходів в навчальному закладі, де навчається дитина; спортивних змагань, а також шляхом надання батьку періодичних та систематичних побачень, можливості відвідування дитиною фактичного місця проживання батька із можливістю залишатися на ніч без участі матері та сторонніх осіб, з наданням можливості спільного відпочинку з попереднім узгодженням місця та часу такого відпочинку, встановивши наступний графік побачень батька з дитиною, не порушуючи при цьому поряду відвідування дитиною шкільних занять: кожні: середу місяця з 17:00 год. до 19:00 год., суботу місяця з 10:00 год. по 15-00 год. неділі - без присутності матері; під час дня народження сина, дня народження батька - ОСОБА_1 , його батьків (дідуся та бабусі хлопчика) з 10.00 години до 14.00 години, а також під час хвороби дитини; у період відпустки та канікул: - у період літніх канікул - с 1-го по 31 липня - без присутності матері, але з можливістю здійснення побачень дитини з матір'ю за попередньою домовленістю батьків; - у парні календарні роки - весняні канікулярні дні без присутності матері; - у непарні календарні роки - осінні канікулярні дні без присутності матері; - у непарні календарні роки - Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, Трійця, День Конституції, День Незалежності з 10:00 год. до 19:00 год.
В обґрунтування позову зазначає, що після припинення шлюбних відносин між сторонами почали періодично виникати конфлікти через неможливість узгодити час зустрічі сина ОСОБА_4 з батьком, й надалі, після реєстрації ОСОБА_3 шлюбу з іншим чоловіком відповідач почала створювати перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною.
Кожного разу відповідач ігнорує прохання ОСОБА_1 погодити порядок його участі у вихованні сина ОСОБА_4 , не дає можливості побачитись позивачу з дитиною, а також не відпускає дитину ночувати до батька на період канікул або у вихідні дні.
В кінці грудня 2019 року - на початку січня 2020 року відповідач почала повністю ігнорувати позивача. Таку поведінку ОСОБА_3 позивач розцінив як перешкоджання йому у здійсненні своїх батьківських обов'язків, а також як позбавлення його можливості реалізації батьківських прав, в тому числі права на спілкування із сином ОСОБА_4 .
Через зазначені обставини позивач був вимушений звернутися за допомогою до Служби у справах дітей із заявою про урегулювання зустрічей з дитиною.
Ухвалою суду від 20.06.2021 року було прийнято до свого провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позивач за зустрічною позовною заявою, просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини.
В обґрунтування позову зазначає, що з моменту фактичного припинення співмешкання, відповідачем перераховувались кошти на утримання дитини в довільному розмірі в середньому 1700 грн. на місяць. Їх син, ОСОБА_4 , з 01.09.2019 року відвідує групу альтернативного навчання «Вікна Росту», де вивчає загальноосвітні дисципліни, англійську мову, займається спортом, навчається в художній студії тощо. Графік навчання - з 09.00 год. до 18.00 год. з понеділка по п'ятницю. Вартість навчання становить 6000 грн. на місяць. Також, дитина двічі на тиждень відвідує заняття з логопедом. Крім того, дитині необхідно забезпечувати належне харчування та придбання одягу. Позивач не має постійного місця роботи і не може самостійно утримувати сина.
У той же час, з 2016 року відповідач постійно працює за кордоном водієм вантажного автомобілю, працевлаштований у Литовській Республіці в компанії Girteka Logistics Lietuva, у зв'язку із чим приїжджає до України декілька разів на рік. Розмір заробітної плати становить 64 євро на день або 1280 євро на місяць.
Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом, подав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.
Представник відповідач за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом подала заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримала та просила їх задовольнити, заперечила проти задоволення зустрічної позовної заяви.
Представник третьої особи, подав до суду заяву, в яякому просив справу розглянути за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 27 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, який зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис за № 198.
Від ОСОБА_1 у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_4 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2018 року у справі № 490/1318/18 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Щодо первісного позову, суд зазначає наступне:
Згідно ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Статтею 159 СК України визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи справу на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Тому з метою вирішення зазначеного спору суд вважає за необхідне визначити способи участі позивача у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.
Висновком органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановити наступний порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити порядок його участі, а саме: кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 15.00 год. неділі, кожного четверга з 17.00 до 19.00, дні народження сина з 10.00 до 14.00, два тижні літнього відпочинку, а також святкові, канікулярні дні за домовленістю між батьками.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386(ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 141 СК України на батьків покладені рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом, закріплено положеннями ст. 153 СК України.
При цьому, у відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства"контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Так, за її змістом орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).
В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.
Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Тому при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.
А встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов'язком.
Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.
Більш того, позивач, який є батьком дитини, піклується про сина та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.
Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином у спосіб, визначений висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановлено, а тому враховуючи інтереси дитини, вік дитини, стан дитини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Більш того, суд роз'яснює сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.
Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Зазначене підтверджується п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і він може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд, враховує матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Відповідно до ст. 191 цього Кодексу, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оцінюючи всі зібрані у справі докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 3000 гривень, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Щодо стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ч.1,3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( ч.1 ст. 141 ЦПК).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача ( п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК).
Позовні вимоги задоволено частково, а отже, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840,80 гривень.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування виконкому Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей Миколаївської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та - задовольнити частково.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Визначити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 15.00 год. неділі, кожного четверга з 17.00 до 19.00, дні народження сина з 10.00 до 14.00, два тижні літнього відпочинку, а також святкові, канікулярні дні за домовленістю між батьками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28.09.2021 року і до повноліття дитини.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ підпис Д.Г. Нікітін
(згідно з оригіналом)
Суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва Д.Г. Нікітін
Суддя Д.Г. Нікітін