Справа № 487/2170/20
Провадження № 2/487/279/21
11.08.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючий суддяНікітін Д.Г.,
при секретаріГорта О.М.
за участю:
представник позивача -ОСОБА_1
представник відповідача -Коваленко О.Л.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Альфа-банк" про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекадержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки,
17 квітня 2020 року представник ОСОБА_2 звернувся до Заводського районного суду м. Одеси з позовом до АТ "АЛЬФА-БАНК" про визнання протипрваним та скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 30 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено іпотечний договір №2673. В подальшому Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було реорганізовано в АТ «УКРСОЦБАНК». 10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «АЛЬФА-БАНК». Отже, саме АТ «АЛЬФА-БАНК» є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та, відповідно, належним відповідачем у цій справі. Це доводиться також інформаційною довідкою 206817270 від 14.04.2020р., в якій АТ «АЛЬФА-БАНК» вказаний іпотекодержателем за вказаним договором.
Позивач разом з родиною, проживає за адресою АДРЕСА_1 . Саме ця квартира АДРЕСА_2 є предметом іпотеки за вказаним договорам іпотеки.
14.04.2020р. позивач дізналась, що 29.10.2019 року державним реєстратором комунального підприємства «ЕНЕРГО» Нубійською Оленою Миколаївною було проведено реєстраційну дію щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 . В якості нового власника квартири зазначено Відповідача. В інформаційній довідці зазначено наступні підстави виникнення права власності: «рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400045568476, виданий 04.09.2019, видавник: УКРПОШТА; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 1016, виданий 23.08.2019, видавник: АТ "УКРСОЦБАНК"; договір відновлювальної кредитної лінії, серія та номер: 640/3-153, виданий 30.08.2007, видавник: сторони договору; іпотечний договір, серія та номер: 2673, виданий 30.08.2007, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Сірякова О.В». Підставою внесення запису зазначено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49416670 від 30.10.2019 08:22:03, Лубінська Олена Миколаївна, Комунальне підприємство "ЕНЕРГО", Миколаївська обл.. Вочевидь, відповідач застосував процедуру, передбачену ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та ініціював проведення реєстраційних дій зі зміни власника спірної квартири. Рішення про реєстрацію права власності відповідача на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (спірну квартиру) є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.
24 квітня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.
22 січня 2021 р. до суду від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову в якій представник Позивача за змістом заяви про зміну підстав позову просив суд:
- скасувати запис № 33904313 в Державному реєстрі речових прав про проведену державну реєстрацію права власності іпотекодержателя - Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_3 .
02 березня 2021 року протокольною ухвалою суду заява Позивача про зміну підстав позову прийнята до розгляду.
Крім того, 02 березня 2021 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача, позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 30 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено іпотечний договір №2673. В подальшому Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було реорганізовано в АТ «УКРСОЦБАНК». 10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «АЛЬФА-БАНК». Вказана інформація знаходиться в публічному доступі на офіційній веб- сторінці АТ «УКРСОЦБАНК» (режим доступу станом на 15.04.2020 року https://www.ukrsotsbank.com/news/view/1585A). Отже, саме АТ «АЛЬФА-БАНК» є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та, відповідно, належним відповідачем у цій справі. Це доводиться також інформаційною довідкою 206817270 від 14.04.2020р., в якій АТ «АЛЬФА-БАНК» вказаний іпотекодержателем за вказаним договором.
29.10.2019 року державним реєстратором комунального підприємства «ЕНЕРГО» Нубійською Оленою Миколаївною було проведено реєстраційну дію щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 . В якості нового власника квартири зазначено Відповідача.
В інформаційній довідці зазначено наступні підстави виникнення права власності: «рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400045568476, виданий 04.09.2019, видавник: УКРПОШТА; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 1016, виданий 23.08.2019, видавник: АТ "УКРСОЦБАНК"; договір відновлювальної кредитної лінії, серія та номер: 640/3-153, виданий 30.08.2007, видавник: сторони договору; іпотечний договір, серія та номер: 2673, виданий 30.08.2007, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Сірякова О.В». Підставою внесення запису зазначено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49416670 від 30.10.2019 08:22:03, Лубінська Олена Миколаївна, Комунальне підприємство "ЕНЕРГО", Миколаївська обл..
Згідно інформаційної довідки з реєстру речових прав, що додається до позовної заяви, відповідачем було надано реєстратору:
- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400045568476, виданий 04.09.2019, видавник: УКРПОШТА;
- повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія/та номер: 1016, виданий 23.08.2019, видавник: АТ "УКРСОЦБАНК";
- договір відновлювальної кредитної лінії, серія та номер: 640/3-153, виданий 30.08.2007, видавник: сторони договору;
- іпотечний договір, серія та номер: 2673, виданий 30.08.2007, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Сірякова О.В.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 54 постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) сформулювала висновок за яким належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (надалі - Правила).
Згідно пункту 114 Правил одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи.
У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 116 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором за зворотною адресою.
Згідно пункту 116 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Судом встановлено, що 23.08.2019 на адреси Позичальника та Іпотекодавця були направлені повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням, які повернулись до відправника із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Як вбачається, з матеріалів справи та відзиву на позовну заяву, позивач не отримав за адресою реєстрації письмове Повідомлення Банка про усунення порушень Кредитного договору, що вказує на неналежне виконання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» своїх зобов'язань за Іпотечним договором.
Частиною 1 статті 35 Закону «України «Про іпотеку» (надалі також - Закон № 898-IV) передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Частинами 1, 4 статті 37 Закону «України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 3 статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 цього Порядку (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Щодо обраного Позивачем способу захисту шляхом скасування запису № 33904313 в Державному реєстрі речових прав про проведену державну реєстрацію права власності іпотекодержателя суд зазначає наступне.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.
За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За змістом наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому доводи Позивача про належність застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права судом відхиляються.
У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №756/13679/16-ц (провадження №61-9961св20), 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, №922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).
З урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року і на час розгляду судом справи матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частин 1-2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Альфа-банк" про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекадержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки - відмовити.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Альфа-банк", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16 серпня 2021 року.
Суддя Д.Г. Нікітін