Справа № 127/21430/21
Провадження № 2-о/127/363/21
16 серпня 2021 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
11 червня 2019 року заявниця звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України її бабусі ( матері її батька) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький). Заявниця зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Макіївка Донецької області померла її бабуся ОСОБА_2 , мати її батька. Заявниця зазначає, що позбавлена можливості реалізувати свої права на спадщину, адже наявні документи з тимчасово окупованої території є неприйнятним для здійснення реєстрації смерті. Просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України.
Заявниця в судове засідання не з'явилась, натомість подала заяву, відповідно до якої просила розгляд справи провести в її відсутність.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Судом установлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження сер. НОМЕР_1 від 07 січня 1987 року. Останній в свою чергу є сином ОСОБА_2 (відповідь Лиманського міського ВДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 15 липня 2021 року №387/20.37/21/113).
Заявник зареєстрована на тимчасово окупованій території в м.Макіївка Донецької області, проте є внутрішньо переміщеною особою з місцем перебування в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 31 жовтня 2014 року №509-620460.
Смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Макіївка Донецької області 17 березня 2021 року в віці 84 роки підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №3/3 від 19 березня 2021 року та копією Свідоцтва про смерть сер. НОМЕР_3 від 19 березня 2021 року.
Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15квітня 2014року №1207-VII (з наступними змінами та доповненнями) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/ або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже вказані вище свідоцтва не створюють правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихde factoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 встановленим.
Керуючись ст. ст. 81,263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Макіївки Донецької області, у віці 84 роки, в м. Макіївка Донецької області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Кіровським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 11 грудня 2003 року, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), 21009, м. Вінниця, вул. Замостянська, 26, код ЄДРПОУ 25497415.
Суддя: