Справа № 127/27133/20
провадження № 2/136/151/21
(заочне)
"02" серпня 2021 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), із вищевказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09.02.2017 у розмірі 10518,22 грн, а також судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що відповідач виявив намір на отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 09.02.2017 підписав заяву № б/н, відповідно до якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі, що зазначено у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому відповідач отримав кредитну картку із строком дії, що зазначено у довідці, а розмір ліміту було збільшено до 500 грн.
Банк свої зобов'язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, утім відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, чим порушив умови кредитного договору, у зв'язку із чим станом на 12.10.2020 має заборгованість 10518,22 грн, яка складається з наступного: 684,27 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 684,27 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 246,24 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 9587,71 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії, яку у добровільному порядку не погашає, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Ухвалою суду від 22.04.2021 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, будучи повідомлений про день та час розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання.
Судом встановлено, що поштові відправлення спрямовані на адресу відповідача про день та час розгляду справи було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою».
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, ч.2, 4, 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Ухвалою суду від 02.08.2021 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
За змістом ст. 275 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи наведене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому здійснює його в даному судовому засіданні, на підставі зібраних у справі доказів, за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив, що згідно із Статутом АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов'язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Із оглянутої судом анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 09.02.2017 судом встановлено, що ОСОБА_1 , ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами АТ КБ «Приватбанк» виявив намір на укладення кредиту. В анкеті-заяві зазначено, що підписавши її відповідач надав свою згоду, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
На підтвердження обставин щодо видачі кредитної картки № НОМЕР_1 (дата відкриття 07.12.2016, термін дії 12/20) на ім'я ОСОБА_1 та встановлення кредитного ліміту на картку у розмірі 500 грн. (дата встановлення ліміту 07.09.2018) свідчать довідки видані позивачем за підписом представника банку без ідентифікуючих його відомостей (а.с.11, 12).
Водночас, з копії виписки АТ КБ "ПриватБанк" за договором (а.с.6-9), вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором наданим позивачем на підтвердження обставин зазначених у позові, станом на 12.10.2020 відповідач має заборгованість в розмірі 10518,22 грн, яка складається з наступного: 684,27 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 684,27 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 246,24 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; нарахована пеня - 9587,71 грн; 0,00 грн - нараховано комісії (а.с. 8-9).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві від 09.02.2017 процентна ставка, розмір неустойки та інше не визначено (а. с. 13).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також нараховану пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.02.2017, посилався на умови та правила надання банківських послуг, тарифи банку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ Б "ПриватБанк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Позивачем додано до позову було клопотання про огляд веб-сайту, обґрунтоване посиланням на ч.1 ст.85 ЦПК України та необхідністю встановлення ідентичності витягу з Умов та правил надання банківських послуг, який додано до позову із оригіналом Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» та які діяли, були оприлюднені на момент укладення кредитного договору.
У той же час ухвалою суду від 22.04.2021 при відкритті провадження у справі воно було залишено без розгляду.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15).
Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин (09.02.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.12.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19).
При цьому, згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки порядок їх сплати.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі Закон N 1023-XII).
Згідно з п. 22 частини першої статті 1 Закону N 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі N 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19) дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Таким чином, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованою пенею слід відмовити.
Разом з тим, вирішуючи вимоги щодо стягнення тіла кредиту та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд виходить з такого.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 09.02.2017 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Факт здійснення відповідачем витратних операцій підтверджується наданими позивачем виписками з особового карткового рахунку (а. с. 6-7), які за формою та змістом відповідають вимогам п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75, оскільки відомості, які містить виписка з особового карткового рахунку відповідача, узгоджуються з інформацією, наявною у наданому позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 8-9).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ "ПриватБанк" вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У зв'язку з цим кошти, отримані відповідачем у кредит (тіло кредиту) підлягають стягненню.
Разом з тим, банк, пред'являючи вимоги щодо погашення кредиту, окрім заборгованості за тілом кредиту, також просив стягнути з відповідача заборгованість за пенею в розмірі 9587,71 грн та відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 246,24 грн,.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання сторонами доказів на підтвердження наведених вище обставин чи їх заперечень є обов'язковим.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами обставини щодо узгодження розміру та нарахування пені, оскільки як було встановлено такі умови не прописано в Анкеті - заяві, а інші додані до позову позивачем докази не містять підпису відповідача.
Разом з цим, банк обґрунтовує вимогу щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно зі ст.625 ЦК України тим, що із 01 березня 2019 року впроваджені зміни умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки "Універсальна", 84,0 % - для картки "Універсальна голд".
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими за простроченим кредит, згідно ст. 625 ЦК України посилався на зміни внесені 01 березня 2019 року до п. 2.1.1.2.12. умов та правил надання банківських послуг.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомився зі змінами до п. 2.1.1.2.12. умов та правил надання банківських послуг від 01 березня 2019 року щодо нарахування відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі: 86,4 % - для картки "Універсальна", 84,0 % - для картки "Універсальна голд" та що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для висновку про те, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, у той же час позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, як визначено в ч. 2 ст. 625 ЦК України, утім такі вимоги на вирішення суду позивач не ставить та в обґрунтування вказаних вимог суду не надано жодних доказів та розрахунків, отож суд, дотримуючись принципу диспозитивності, відповідно до ст.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, задовольняє позов частково лише в частині щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, в решті позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то суд виходить з положень статті 141 ЦПК України.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір при пред'явленні позову в розмірі 2102,00 грн, на підтвердження чого в матеріалах наявне платіжне доручення (а.с.1), беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, тому на користь позивача з відповідача слід стягнути 150, 00 грн. (684,27 грн х 2102,00 / 10518,22 грн) сплаченого судового збору, а решту віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ - 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за наданим кредитом № б/н від 09.02.2017, станом на 12.10.2020 у розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) гривня 27 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 684,27 гривень.
Відмовити у задоволені іншої частини позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 150, 00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Шпортун