Справа №639/8467/19
Провадження №2/639/100/21
04 серпня 2021 року
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Рубіжного С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
представника позивачів - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справуза позовною заявоюОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва, -
29 листопада 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова позивачі в особі представника адвоката Булавінової Ю.В., звернулись з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_3 гаражем літ «Р» та ОСОБА_4 магістраллю низького тиску шляхом знесення кухні-бані-сараю літ «Н», розташованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1
В обґрунтовування позову представник посилається на те, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185958411 від 23.10.2019 року та земельна ділянка площею 0, 0989 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0029, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6304444362017 від 12.06.2017 року, Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.02.2018 року та графічними матеріалами з публічної кадастрової карти за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «Б-2» із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185959006 від 23.10.2019 року. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0, 0986 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0030, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6306952292019 від 08.01.2019 року та графічними матеріалами з публічної кадастрової карти.
54/100 частин сусіднього житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_5 , що підтверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно №169030561 від 03.06.2019 року Також, ОСОБА_5 фактично користується частиною земельної ділянки за цією ж адресою, яка межує із земельними ділянками позивачів.
На земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 , розташований гараж-сарай, 1992 року побудови, позначений літ. «Р», який за замовленням позивача у жовтні 2019 року був обстежений працівниками ТОВ «Будматеріали постач» та складено Технічний звіт відповідно до якого встановлено, що «будівлю розташовано на межі ділянки по лінії забудови відповідно до п.5.10 РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP»
Гараж літ. «Р» розташований на місці гаража літ «Ж», збудованого у 1975 р. Під частиною гаражу нижче умовної відм. о.ооо розташовано потреб літ. «Г» .
Відповідно до розділу 4 «Результати технічного обстеження» спеціалістом встановлено, що «...Покрівля виконана з азбестоцементних листів. Внаслідок того, що на сусідній ділянці до гаража виконана прибудова без розриву та скат покрівлі сусідньої будівлі орієнтовано по напрямку до гаражу- виникає сніговий «мішок», що призводить протічок стикового вузла та до прискореного зносу покрівлі та прилеглих конструкцій обох будівель .
Покрівля з азбестоцементних листів має пошкодження та протікання та може бути віднесена до 3 категорії, стан якої характеризується як незадовільний».
«Також відмічено, що на даний момент магістраль газу низького тиску, що змонтовано по стіні гаражу до якої прибудовано будівлю на сусідній ділянці - недоступна для обслуговування та експлуатації, для встановлення або заміни інженерного обладнання, проведення технічних чи профілактичних оглядів, а також для ліквідації та відвернення можливих аварій (див. Фото 5)».
«Прибудова сусідньої будівлі виконана з порушенням вимог до протипожежного розриву відповідно до п. 15.2.2 ДБН Б. 2. 2-12:2019 «Планування та забудова територій», а також з порушенням вимог до мінімальної відстані 1 м від межі ділянки відповідно до п. 6.1.41 ДБН 5.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», що ускладнює догляд та здійснення поточного ремонту існуючого гаража літ. «Р».
Відповідач порушив правила забудови населених пунктів, а саме ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в редакції від 18.07.2001
Розташована будівля - літня кухня-баня-сарай літ. «Н». примикає до гаражу літ. «Р», що належить ОСОБА_3 .
Відповідачем ОСОБА_5 не додержана встановлена абзацем з п. 3.25* ДБН 360-92 відстань не менше 1,о м від його кухні-бані сараю літ. «Н», 2005 року побудови, до гаражу літ. «Р», 1992 року побудови, який належить ОСОБА_3 .
Зазначає, що згідно листа Департаменту ДАБІ у Харківській області від 05.07.2019 року за вих.№1020-5434 в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вищевказаною адресою.
Аналогічна інформація була надана Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради у листі від 21.08.2019 року за вих. №2053/0/250-19.
Окрім того, Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно №169030561 від 03.06.2019 року містить додаткові відомості про те, що за адресою АДРЕСА_1 самочинно побудовано літ. «а5» (приміщення №3-7, 3-8, 3-9) - прибудова; літ. «Н» - літня кухня-баня-сарай.
Таким чином, кухня-баня-сарай літ. «Н» збудована ОСОБА_5 самочинно, без отримання відповідних дозвільних документів, отже є незаконною.
Майно, що належить ОСОБА_3 - гараж літ. «Р» руйнується внаслідок занадто щільної прибудови до нього кухні-бані-сараю літ. «Н», яка збудована відповідачем. Для підтримання гараж літ. «Р» в задовільному технічному стані потрібні додаткові заходи, які потребують фінансових витрат.
Окрім того, внаслідок вказаної вище щільної прибудови кухні-бані-сараю літ. «Н», інший позивач ОСОБА_4 позбавлений доступу до частини своєї газової магістралі, яка проходить вздовж гаражу літ. «Р». Одночасно, ОСОБА_4 не може надати доступ обслуговуючій організації для здійснення технічного обстеження або, при необхідності, ремонту газопроводу.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Призначено підготовче судове засідання.
08 січня 2020 року відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні вимог, посилаючись на те, що Дійсно, відповідно до Технічного паспорта на будинок АДРЕСА_3 від 18.02.1987 року гараж літер «Ж» побудований у 1975 році, його розміри складають 3,35 на 6,75 метри, він носить форму розвернутої в бік межі з земельною ділянкою АДРЕСА_4 , межа між земельними ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є рівною.
Відповідно до доданого Позивачами до позову Технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_3 гараж -сарай літер «Р» побудований у 1992 році, його розміри складають 3,07 на 13,85 метри, він носить форму нерівного прямокутника, сторона якого довжиною 13, 85 метри знаходиться на межі з земельною ділянкою № НОМЕР_1 , межа між земельними ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , де знаходиться будівля літер «Р», викривлена в бік домоволодіння АДРЕСА_4 .
Отже, гараж- сарай літер «Р», побудований у 1992 році до того, як він став власником частини будинку АДРЕСА_4 , а частина цього гаражу на той час вже була побудована на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_4 внаслідок самовільного зайняття того ж року частини земельної ділянки АДРЕСА_4 . По цій причині змінена конфігурація межі між цими земельними ділянками з прямої лінії на викривлену в бік домоволодіння АДРЕСА_4 .
Підтвердженням факту самовільного зайняття частини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_4 по пп. Ново - Баварський є Висновок №04 судової будівельно-технічної експертизи від 17.04.2012року з якого йому стало відомо, шо позивачі самовільно зайняли 131 кв.м. земельної ділянки. яка відноситься до домоволоління АДРЕСА_4 .
У 2014 поні йому стало відомо, то рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 квітня 2007 року по сппаві № 2-3045/07 задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності, між ними перерозполілено ідеальні частини: за ОСОБА_4 - 78/100, за ОСОБА_7 - 22/100 частин домоволоління.
Рішенням апеляційного суду Хапківської області віл 18 червня 2014 року за його апеляційною скаргою рішення суду скасовано, та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні, зазначив, що сарай літній літ. «Ч», навіс літ. «У», гараж літ. «Р» і гараж літ. «С» є самочинно збудованими на земельній ділянці 131 кв.м., яка відноситься до домоволодіння АДРЕСА_4 по правій межі, і тому визнання за позивачем права власності на них суперечить вимогам ст.376 ЦК України.
Відповідно до висновків судово - будівельної технічної експертизи №4 від 17.04.2012 року переуступка частини площі земельної ділянки АДРЕСА_4 суміжному землекористувачу по АДРЕСА_3 (по правій межі) складає 131 кв.м. Таким чином, враховуючи, що рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 04.02.1992 року №18-16, було закріплено переуступку земельної ділянки площею 107,2 кв.м. за рахунок домоволодіння АДРЕСА_4 , то не маючи на це відповідних дозволів та згоди на це ОСОБА_5 , позивач користується земельною ділянкою площею 23,8 кв.м., а самочинно збудовані ним об'єкти нерухомості збудовані на межі з суміжними земельними ділянками».
На підставі чого. Він звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до позивачів поновлення порушеного права користування земельною ділянкою та про зобов'язання вчинити дії.
Ця справа до цього часу судом по суті не розглянута та знаходиться на стадії підготовчого засідання призначення судової земельно - технічної експертизи (справа № 639/7283/16-ц).
Заперечуючи проти позову зазначає, що спроба Позивачів звинуватити його в порушенні їх прав в той час, коли він не був власником частини домоволодіння та після будівництва ними гаражу літер «Н», надумані і не відповідають об'єктивним обставинам.
Більш того, є незрозумілою позиція Позивачів відповідно до якої ОСОБА_4 збудував гараж літер «Р» у 1992 році точно на межі з земельною ділянкою № НОМЕР_1 , не залишивши місця для обслуговування цієї будівлі з боку домоволодіння АДРЕСА_4 .
Надуманою є і позиція Позивачів щодо неможливості обслуговувати магістраль, яка проходить на стіні гаража літер «Н». Адже при влаштуванні газової магістралі фахівцями відповідної служби враховані всі обставини технічного характеру з урахуванням побажань ОСОБА_4 . Позовна заява не містить посилань на те, що фахівці ПАТ «Харківміськгаз» ставили під сумнів зроблену ними роботу і подальшу експлуатацію магістралі. Як вбачається з позовної заяви, договір про надання населенню послуг з газопостачання між ОСОБА_4 і ПАТ «Харківміськгаз» укладений 03.01.2013 року коли обидві будівлі були вже побудовані в притик між собою.
У 2005 році він дійсно на місці старої будівлі літер «Н» побудував ідентичну нову, не змінюючи її розташування з боку до межі земельної ділянки № НОМЕР_2 . При цьому позивачі не заперечували проти такого будівництва, воно їх влаштовувало, оскільки будівля була розташована на місці знесеної. Вони разом влаштовували місце між будівлями, куди попадала дощова та тала після снігу вода. Оскільки така будівля була збудована на замість старої та на її місці, будь яких претензій в подальшому по цьому будівництву до мене з боку працівників КП «ХМБТІ» і ОСОБА_4 не було, тобто вона не вважалася самочинно збудованою, як це мало місце з збудованим ним у 1992 році гаражем літер «Р».
Таким чином, зазначені вимоги та підстави позову є необгрунтованими, оскільки він не є порушником майнового права та інтересу позивачів.
22 січня 2020 року представником позивачів ОСОБА_8 подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не навів обґрунтованості своїх заперечень. Зазначає, що будівля літ «Н» є самочинним та незаконним будівництвом, яка була збудована в 2005 році на місці споруди літ. «Б», «В», «Г» без дозрілих на те документів та з порушенням норм будівництва. Вважає посилання відповідача на те,що гараж літ. «Р» є самочинним будівництвом та також збудований з порушенням норм є помилковим, оскільки від збудований в 1992 році відповідно до РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP». У відповідача відсутні право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовано його будинок та прибудинкові споруди. Щодо посилань відповідача на висновки суду апеляційної інстанції у рішенні від 18 червня 2014 року у справі № 2-3045/07 зазначає, що закінчення розгляду даної справи, позивачі повторно звернулись до суду з позовом щодо захисту прав власності та по справі № 639/9780/15-ц прийнято рішення, яке набрало законної сили. Остаточні висновки по справі викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова віл 04 лютого 2020 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про об'єднання в одне провадження даної справи зі справою № 639/7283/16-ц.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова віл 04 серпня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування документації на газифікацію домоволодіння АДРЕСА_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова віл 23 лютого 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
03 червня 2021 року новим представником позивачів - адвокатом Рябініною К.О надані письмові пояснення з викладенням обставин, аналогічним обставинам в заявах по суті.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладенні в заявах по суті.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на обставини, викладенні у відзиві.
Під час розгляду справи по суті, судом відмовлено в задоволенні клопотанні представника позивача про зупинення провадження по справі та доручення доказів до справи, шляхом постановлення ухвал не виходячи до нарадчьої кімнати.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце повідомлені належним чином.
Суд заслухавши, представників сторін, дослідивши матеріали справи судом зроблено наступний висновок.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.4,5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набріало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ст. 15 ч. 1 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтями 317, 321, 391 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами та земельна ділянка площею 0, 0989 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0029, що підтверджується що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185958411 від 23.10.2019 року, витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6304444362017 від 12.06.2017 року, Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.02.2018 року та графічними матеріалами з публічної кадастрової карти за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.7-10,15).
ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «Б-2» з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185959006 від 23.10.2019 року.
Зазначене домоволодіння ОСОБА_4 розташоване на земельній ділянці площею 0, 0986 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0030, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6306952292019 від 08.01.2019 року та графічними матеріалами з публічної кадастрової карти (т.1 а.с.11-14)
На земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 , розташований гараж-сарай, літ. «Р», який збудований в 1992 році на межі із земельною ділянкою, якою користується відповідач.
54/100 частин сусіднього житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_5 , на підставі укладеного договору дарування між ним та ОСОБА_9 від 21 липня 1995 року, що підтверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно №169030561 від 03.06.2019 року.
Згідно копії договору дарування, будинок з надвірними будівлями знаходиться на земельній ділянці 1820 кв.м., складається з будинку літ. «А-1» з прибудовою та надвірні будівлі 4 сараї літ. «Б,Г,Д,В», 2 льохи літ. «З,И», огорожа №1-6, водопровід №3 (а.с.27-30,69,70)
Як зазначено представником відповідача в судовому засіданні, сараї літ. «Б,В,Г» були знесені відповідачем, оскільки потребували капітального ремонту та в 2005 році зі згоди ОСОБА_4 було на цьому ж місці побудовано споруду - літню кухню-баню-сарай літ. «Н».
Сторонами зазначено, що споруди гараж-сарай, літ. «Р» який належить позивачу ОСОБА_3 та літня кухню-баню-сарай літ. «Н», яка збудована ОСОБА_5 знаходяться впритул один до одного на межі земельних ділянок, внаслідок чого виник спір між сторонами щодо законності забудов та реалізації прав власності.
Також, як зазначено ОСОБА_4 по межі земельних ділянок проходить газопровід, доступ до якого неможливий внаслідок порушення відповідачем норм забудови.
На підтвердження своїх доводів щодо порушення відповідачем їх прав та норм забудови, позивачем надано Технічний звіт про обстеження стану будівельних конструкцій гараж-сарай, літ. «Р». складений в 2019 році ТОВ «Будматеріали постач» (т.1 а.с.19-26)
В звіті в розділі технічної характеристики зазначено, що споруду літ. «Р» розташовано на межі ділянки по лінії забудови відповідно до п.5.10 РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP.
Згідно результату обстеження, встановлено - «покрівля виконана з азбестоцементних листів Внаслідок того, що на сусідній ділянці до гаража виконана прибудова без розриву та скат покрівлі сусідньої будівлі орієнтовано по напрямку до гаражу- виникає сніговий «мішок», що призводить протічок стикового вузла та до прискореного зносу покрівлі та прилеглих конструкцій обох будівель».
«Покрівля з азбестоцементних листів має пошкодження та протікання та може бути віднесена до 3 категорії, стан якої характеризується як незадовільний».
«Також необхідно відмітити, що на даний момент магістраль газу низького тиску, що змонтовано по стіні гаражу до якої прибудовано будівлю на сусідній ділянці - недоступна для обслуговування та експлуатації, для встановлення або заміни інжереного обладнання, проведення технічних чи профілактичних оглядів, а також для ліквідації та відвернення можливих аварій (див. Фото 5)» (арк. 9-10 Технічного звіту).
«Прибудова сусідньої будівлі виконана з порушенням вимог до протипожежного розриву відповідно до п. 15.2.2 ДБН Б. 2. 2-12:2019 «Планування та забудова територій», а також з порушенням вимог до мінімальної відстані 1 м від межі ділянки відповідно до п. 6.1.41 ДБН 5.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»,, що ускладнює догляд та здійснення поточного ремонту існуючого гаража літ. «Р»
Також, у розділі 5 «Технічні висновки» експерт зазначив наступне:
«...За наведеними вище результатами технічного обстеження технічний стан несучих і огороджувальних конструкцій нежитлової будівлі літера «Р» за адресою АДРЕСА_1 загалом можна віднести до 2 категорії і характеризувати, як задовільний, за умови виконання наведених нижче рекомендацій.
Для приведення будівлі до нормального експлуатаційного стану слід виконати наступні роботи:
Виконати заміну покриття покрівлі для усунення протікань.
Виконати зміни вузла примикання з влаштуванням водозбірного лотка та виконання організованого водовідведення з даної ділянки покрівлі.
Рекомендується розглянути можливість влаштування електропрогріву водозбірного лотка для запобігання виникнення снігового мішка та покращення експлуатаційних якостей будівлі.
Виконати розшивку тріщини та зачеканку її ремонтними розчинами.
Виконати ремонт зовнішнього оздоблення фасаду.
Виконати ремонт відмостки та влаштування ухилу від будівлі не менше 2%.
Рекомендується розглянути можливість перенесення магістралі газу низького тиску для забезпечення її безперешкодного обслуговування (відновлення антикорозійного покриття та т.і.)»..
Також, як зазначено сторонами, в судах перебували та перебувають справи щодо захисту прав власності.
Так, в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала справа № 2-3045/07 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , Харківської міської ради про визнання права власності.
За наслідком розгляду справи, рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2014 року в задоволені позову відмовлено.
Як встановлено рішенням суду, технічний паспорт на вказане домоволодіння , виданий 06.11.2006 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації » за період після 1990 року на земельній ділянці за вказаною адресою було побудовано : до домоволодіння літ. А-1 : прибудову літ. а2, ганок літ. а3 та а4; , а також житловий будинок літ . Б-2 площею 166, 6 кв.м. з тамбуром б площею 3, 5 кв.м., балконами б1 та б2 загальною площею 5 кв.м. ; гараж - сарай літ. Р; гараж літ. С, сарай літ. Ш ; більярд літ. Т; тамбур літ. О; душ з вбиральнею літ. П; вбиральню літ. Н; навіс літ.У; сарай літ.Ч; басейн літ. Щ ; зливні ями № 7 та 8 .
Згідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 04.02.1992 року № 18-16, було прийнято в експлуатацію житловий будинок літ. Б-2 житловою площею 100, 5 кв.м., загальною площею 139, 5 кв.м., сарай-гараж літ. Л розміром 13,85 х 5,5 кв.м. та закріплено переуступку земельної ділянки площею 107, 2 кв.м. за рахунок домоволодіння АДРЕСА_4 .
Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що при зверненні позивача у суд з зазначеним позовом зазначеним рішенням виконкому Жовтневої районної ради м. Харкова було прийнято в експлуатацію тільки літ. Б-2 житловою площею 100, 5 кв.м., загальною площею 139, 5 кв.м., сарай-гараж літ. Л розміром 13,85 х 5,5 кв.м. , тоді як позивач просив визнати за ним право власності житловий будинок літ. Б-2 житловою площею 139, 5 кв.м., загальною площею 266,8 кв.м. , яка перевищує площу житлового будинку, який було прийнято в експлуатацію, а також сарай літ. Ч, гараж літ. С , більярдну літ.Т, тамбур літ. О, та в порядку перерозподілу ідеальних часток визнати за ним право власності на 78/100 частин , а за відповідачем ОСОБА_3 на 22\100 части , як вказаних будівель, так і прибудову літ. а2, ганок літ. а3 та а4 ; гараж - сарай літ. Р; гараж літ. С, сарай літ Ш ; більярд літ. Т; тамбур літ. О; душ з вбиральнею літ. П; вбиральню літ. Н; навіс літ. У; сарай літ.Ч; басейн літ. Щ ; зливні ями № 7 та 8, при цьому не надавши доказів того, що вказані об'єкти як новостворене майно у встановленому законом порядку було прийнято в експлуатацію, як і доказів того ,що ці об'єкти будівництва були побудовані ним за наявності відповідних дозволів, проектів, а також відповідають санітарним та будівельним нормам і правилам та не порушують прав інших осіб.
Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.
Також в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала справа № 639/9780/15-ц..
За наслідком розгляду справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 серпня 2016 року, в якому ухвалами Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 грудня 2016 року виправлено описки, позов ОСОБА_4 - задоволено;
припинено право спільної часткової власності на домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_3 ;
виділено в натурі ОСОБА_4 відповідно до 78/100 частин та визнано право власності на: житловий будинок літ. «Б-2», що складається з приміщень: коридор № 3-1 площею 3,3 кв. м, коридор № 3-2 площею 23,9 кв. м, житлова кімната № 3-3 площею 15,9 кв. м, житлова кімната № 3-4 площею 30,0 кв. м, ванна № 3-5 площею 6,3 кв. м, вбиральня № 3-6 площею 2,0 кв. м, котельня № 3-7 площею 9,7 кв. м, коридор № 3-8 площею 21,3 кв. м, кухня № 3-9 площею 15,6 кв. м. - по 1-му поверху площею 128,0 кв. м, житловою площею 45,9 кв. м; коридор № 3-10 площею 25,8 кв. м, житлова кімната № 3-11 площею 35,4 кв. м, житлова кімната № 3-12 площею 20,1 кв. м, санвузол № 3-13 площею 4,6 кв. м, комора № 3-14 площею 12,0 кв. м, житлова кімната № 3-15 площею 17,6 кв. м, житлова кімната № 3-16 площею 20,5 кв. м, тамбур № 1 площею 2,8 кв. м, - по 2-му поверху 138,8 кв. м, житловою площею 93,6 кв. м, всього по літ. «Б-2» загальною площею 266,8 кв. м, житловою площею 139,5 кв. м. та господарських будівель і споруд: літ. «Щ» - басейн, № 8 - зливна яма, № 1- огорожа, № 2 - ворота, які розташовані на земельній ділянці, площею 910 кв. м, виділено в окреме домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 ;
визначено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до фактичного користування у рівних частинах від загальної площі земельної ділянки по 910,00 кв. м.;
зустрічний позов ОСОБА_3 - задоволено;
виділено в натурі ОСОБА_3 відповідно до 22/100 частин та визнано право власності на: житловий будинок літ. «А-1», що складається з приміщень: тамбуру № ІІ площею 2,0 кв. м, комора № ІІІ площею 0,9 кв. м, коридор № 1-1 площею 10,9 кв. м, кухні № 1-2 площею 12,7 кв. м, житлової кімнати № 1-3 площею 7,5 кв. м, санвузол № 1-4 площею 5,7 кв. м, житлова кімната № 1-5 площею 13,7 кв. м, житлова кімната № 1-7 площею 8,6 кв. м, житлова кімната № 1-8 площею 8,8 кв. м, коридор № 1 площею 4,7 кв. м, коридор № 2-1 площею 7,7 кв. м, кухня № 2-2 площею 8,1 кв. м, кухня № 2-2 площею 8,1 кв. м, ванна № 2-3 площею 3,1 кв. м, житлової кімнати № 2-5 площею 13,5 кв. м, вбиральня № 2-7 площею 1,8 кв. м, коридор № 2-8 площею 3,5 кв. м, житлова кімната № 2-9 площею 9,9 кв. м, загальною площею 123,1 кв. м, житловою площею 62,0 кв. м, та господарських будівель і споруд, а саме: літ. «О» - тамбур, літ. «Г» та «Л» - погріб, літ. «Р» та «С» - гараж, літ. «К» - літня кухня, літ. «к» - вхід в літню кухню, літ. «Ш» та «Ч» - сараї, літ. «Т» - більярдна, літ. «П» - душ-вбиральня, літ. «Н» - вбиральня, літ. «У» - навіс, № 4 - дворовий водопровід, № 5-6 - огорожа, № 7 - зливна яма, І - вимощення, які розташовані на земельній ділянці, площею 910,00 кв. м, залишено за адресою: АДРЕСА_3 .
На підставі рішення суду було зареєстровано право власності на домоволодіння за позивачами (т.1 а.с.7,11)
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.
Остаточно за наслідком розгляду справи, постановою Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 серпня 2016 року, ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 грудня 2016 року, ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: Харківська міська рада про виділення в натурі частки нерухомого майна із спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Харківська міська рада про виділення в натурі частки нерухомого майна із спільної часткової власності - закрито.
Як встановлено постановою суду, надані ОСОБА_5 копії податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2018 року, 28 травня 2016 року, 24 червня 2014 року, 08 травня 2013 року про сплату земельного податку також не є належними та достатніми доказами наявності у нього права користування земельною ділянкою, яке було б порушено оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо того, що саме за рахунок належної йому частини земельної ділянки площею 107,0 кв. м. зроблена переуступка на користь домоволодіння АДРЕСА_3 , однак до участі у справі він залучений не був, чим порушено його права, позбавлено можливості заявити зустрічний позов про поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів у Харківській області від 21 січня 1992 року №7-38, яким закріплено переуступку земельної ділянки площею 107 кв. м. за рахунок домоволодіння АДРЕСА_5 , на користь домоволодіння АДРЕСА_3 , прийнято за згодою попереднього власника домоволодіння, та ОСОБА_5 не є суб'єктом цих правовідносин, оскільки набув право власності на 54/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 , лише у 1995 році.
Вказане рішення виконкому оскаржувалось ОСОБА_5 до суду, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2015 року у справі №639/1871/13-а за позовом ОСОБА_5 до Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування провадження у справі закрито.
Тобто, зазначене рішення на час розгляду справи є чинним, крім того, вичерпало свою дію після його прийняття, та інших доказів, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_5 рішенням суду про визначення порядку користування земельною ділянкою, яка обслуговує домоволодіння позивача та відповідача, та виділ в натурі частин з такого домоволодіння, не надано.
При цьому зазначено, що в провадженні суду першої інстанції знаходиться позов ОСОБА_5 до позивача та відповідача про поновлення порушеного права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, про визнання рішення Харківської міської ради щодо приватизації земельної ділянки відповідачем незаконним та його скасування та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, які, як зазначила, в своїх письмових запереченнях представник ОСОБА_5 , не розглянуто.
Твердження ОСОБА_5 щодо того, що переуступка частини земельної ділянки фактично складає 131 кв. м, тоді як рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 04 лютого 1992 року закріплено переуступку ділянки площею 107,2 кв. м, тобто ОСОБА_4 користується належними йому 23,8 кв. м земельної ділянки без його дозволу, не підтверджуються належними доказами, як і не надано доказів наявності у апелянта права користування земельною ділянкою відповідного розміру та його порушення сторонами. Не вбачається і цього із висновку судової будівельно - технічної експертизи від 17 квітня 2012 року, яку проведено в іншій справі, та на яку посилається ОСОБА_5 ..
Постанова суду набрала законної сили.
Таким чином, встановлено, що гараж літ. «Р» був побудований в 1992 році, як зазначено позивачем на місця гаража літ. «Ж» побудованого в 1975 році. Проте як по даній справі так і по справі № 2-3045/07 позивачами не доведено, що об'єкт як новостворене майно у встановленому законом порядку було прийнято в експлуатацію, як і доказів того, що ці об'єкти будівництва були побудовані за наявності відповідних дозволів, проектів, а також відповідають санітарним та будівельним нормам і правилам та не порушують прав інших осіб.
Як на дотримання забудови гаражу літ. «Р» позивач посилається на те, що він збудований відповідно до п.5.10 РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP», відповідно до якого у містах і селищах міського типу на присадибних гараж може бути прибудований до сараю або будинку, або у вигляді окремої будівлі розміщений по лінії забудови, а також винесено за межі садиби. При цьому згідно п.5.13 РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP» розміщення житлових будинків, господарських дворів і будівель, дворових убиралень та інших приміщень, а також садів на сусідніх ділянках обов'язково повинно відповідати санітарним і протипожежним вимогам.
При цьому також встановлено, у ОСОБА_3 виникло право власності на гараж літ. «Р» на підставі рішення суду, як власник майна має право на його захист.
Як встановлено відповідач збудував споруду літ. «Н» - літню кухню-баню-сарай в 2005 році, на місці знесення старої будівлі. Сторонами визнається, що споруди збудовані впритул на межі земельних ділянок. Заперечуючи проти позову, відповідачем також не доведено, що об'єкт як новостворене майно у встановленому законом порядку було прийнято в експлуатацію, як і доказів того, що ці об'єкти будівництва були побудовані за наявності відповідних дозволів, проектів, а також відповідають санітарним та будівельним нормам і правилам та не порушують прав інших осіб.
На час забудови споруду літ. «Н» - літню кухню-баню-сарай в 2005 році діяли ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в редакції від 18.07.2001 року .
Пунктом 3.25 ДБН 360-92 визначено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Пунктом 3.25а* визначено. Що відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.
Таким чином споруду літ. «Н» - літню кухню-баню-сарай є самочинним та на час забудови, відповідачем не дотримано будівельних норм.
Гараж літ «Р», що належить позивачу на час забудови
Згідно з частиною першою статті 376ЦК України самочинно збудованим вважається об'єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц (провадження № 61-12893св18).
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
У постанові Верховного Суді від 31 травня 2021 року по справі № 320/1889/17-цвисловлено правовий висновок:
-за змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19(провадження № 61-18648св20).
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об'єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Згідно з Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", основним завданням орган державного архітектурно-будівельного контролю є виконання дозвільних реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Крім того, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації та приймання в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти.
В обґрунтовування позову позивачі посилаються лише на Технічний звіт, при цьому не надано доказів, що до звернення до суду вживались всі заходи передбачені законодавством для усунення порушень. Твердження позивачів що перебудова споруди відповідача неможлива також не підтверджено жодним доказом.
Щодо доводів позивача ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва з підстав перешкод у доступі до газопроводу для його обслуговування та недопущення аварій, суд зазначає наступне.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за N 1379/27824, дія якого поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління
Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів.
У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов'язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи - пункт 4 глави 1 розділу III Кодексу
На підставу вимог позивач посилається на договір з газопостачання від 03.01.2013 року. При цьому як зазначено ним, газопровід проходить вздовж гаражу «Р», до якого на суміжній ділянці збудовано споруду «Н».
При цьому на надано будь-яких доказів звернення до газопостачальної організації щодо виявлених порушень, здійснення обстеження газопроводу, встановлення порушень та осіб, внаслідок дій яких виникли порушення, вжиття заходів для їх усунення.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачами не наведено достатніх підстав для задоволення позову про знесення самочинного будівництва, тому не вбачає підстав для задоволення позову.
В силу ст.. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,12,13,76,81,82,259,263,263-265 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 .
Позивач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 .
Відповідач - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 .
Повне рішення складено 16.08.2021.
Суддя С.О. Рубіжний