Справа № 191/1259/21
Провадження № 2/191/437/21
09 серпня 2021 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Костеленко Я.Ю.
за участю секретаря - Куцевол Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування майном,-
Представник позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування майном, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , що підтверджується Договором Дарування квартири від 30 жовтня 2018 року.
В квартирі зареєстровані але фактично там не проживають: ОСОБА_3 та її діти: син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 на початку 2020 року виїхала з дітьми до РФ де проживає її мати та повертатися не збирається, оформлює громадянство РФ. Здійснити зняття з реєстрації місця проживання відповідач не може так як не збирається сюди повертатись.
В свою чергу відповідач, який не проживає за вищевказаною адресою втратив право на користування квартирою, внаслідок його відсутності понад один рік.
Оскільки, за адресою: АДРЕСА_1 відповідач не проживає, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них, чим об'єктивно порушуються права позивача.
Просить визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Представником позивача ОСОБА_2 при зверненні до суду із даним позовом зазначено, що позовні вимоги остання підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
До початку судового розгляду відповідач надала суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, та надавши їм належну оцінку, встановив наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі Договору дарування квартири, посвідченого державнимнотаріусом Першої синельниківської державної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д., 30.10.2018 року зареєстрованим в реєстрі за №1097, належить квартира АДРЕСА_1 .
З фотокопій посвідок на постійне проживання вбачається, що відповідач ОСОБА_3 та її діти: ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , з 18.06.2020.
У відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст.17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно з ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Оскільки договір найму житлового приміщення між сторонами не укладався, суд при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, застосовує норми цивільного законодавства.
Згідно зі ст.386 ЦК України власник який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщенім, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим таку вимогу, як позбавлення права користування житловим приміщенням.
Суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вони не проживають у даній квартирі більше одного року.
Крім того, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_1 , документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. Ю. Костеленко