Справа № 214/1558/21
2/214/1893/21
Іменем України
09 серпня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Джемерчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 8700 грн., відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн., витрати на виготовлення висновку будівельно-технічного дослідження у розмірі 3000 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач проживає та є власником квартини АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище за квартиру позивача. 24.02.2020 року належну позивачеві квартиру АДРЕСА_1 було затоплено. Звернувшись до відповідача з приводу відшкодування завданої затопленням шкоди, позивач отримала відмову. 02.03.2020 року комісією ТОВ «Житлосервіс-КР» було складено Акт обстеження, яким встановлено, що причиною затоплення квартири №38 було проведення ремонтних робіт на трубопроводі системи каналізації та холодного водопостачання мешканцями квартири №42 . Згідно вказаного акта позивачеві завдано шкоди: залито стіни і стелю коридору, деформований гіпсокартон. Так, згідно висновку будівельно-технічного дослідження №40-20, вартість проведення ремонту приміщення №38 складає 8700 грн. Відповідач добровільно відшкодовувати завдану залиттям шкоду не бажає, тому позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.
Позивач та її представник до судового засідання не з'явились, представник позивача надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання також не з'явилась, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила про розгляд справи за її відсутності. Також у поданому відзиві заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. Так, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження належності їй на праві власності нежитлових приміщень №№38, 39, 40, які в подальшому було об'єднано в одне приміщення №66. Також, складений представниками ТОВ «Житлосервіс-КР» Акт про залиття від 02.03.2020 року не відповідає Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, оскільки він складений не комісійно, без участі причетних до залиття осіб або очевидців, не містить конкретного факту (фактів) залиття квартири, її причин, обсяг ушкоджень, винних осіб у заподіяній шкоди, висновків та рекомендацій щодо усунення причини. Відтак даний Акт не може бути належним та допустимим доказом. Крім того, в Акті зазначається про обстеження квартири №42 , тобто квартири відповідача, проте це не відповідає дійсності, оскільки в цей період часу відповідач перебувала за кордоном, в квартирі ніхто не зареєстрований та не мешкає, тому жодних ремонтних робіт в ній не проводилось. Також, відповідач зазначає, що Висновок будівельно-технічного дослідження №40-20 від 22.06.2020 року не містить ніяких вимірів темних плям на стелі та стіні, які виявила експерт, ніяких розмірів (довжини, ширини) їх дислокації, тому невідомо яким чином експерт проводила розрахунок ремонтно-відновлювальних робіт та які розміри виявлених пошкоджень брала за основу, оскільки в таблиці вона чітко зазначила скільки квадратних метрів необхідно витратити конкретного будівельного матеріалу. Крім того, в Акті залиття від 02.03.2020 року, який надано експерту на дослідження зазначено, що пошкодження виявлені в одному демонстративному залі (одна стеля, одна стінка, підлога у воді), однак висновком встановлено, що пошкодження мають приміщення №13 - торгівельна зала (13,1 м.кв.) та приміщення №14 - торгівельна зала (13,1 м.кв.), при чому пошкодження ідентичні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно копії технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 , долученого позивачем до матеріалів справи, власником вказаної квартири зазначено ОСОБА_3 (а.с.6).
Рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №271 від 30.07.2020 року, нежитловому приміщенню, утвореному шляхом реконструкції квартир АДРЕСА_7 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_7 (а.с.9).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить приміщення АДРЕСА_8 (а.с.10).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 (а.с.11-12).
02.03.2020 року комісією представників ТОВ «Житлосервіс-КР» складено акт, яким при обстеженні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 встановлено, що на момент перевірки 02.03.2020 року демонстративний зал: стеля зашита гіпсокартоном, наявні сліди затікання жовтого кольору, стіна зашита гіпсокартоном, наявні сліди затікання жовтого кольору, гіпсокартон демонтований, підлога залита водою. При обстеженні квартири №42 , яка розташована поверхом вище встановлено, що мешканцями даної квартири самостійно проводились ремонтні роботи на трубопроводі системи каналізації та холодного водопостачання. Мешканці квартири №42 до ТОВ «Житлосервіс-КР» не звертались, ремонтні роботи проводили власними силами, без узгодження з ТОВ «Житлосервіс-КР» (а.с.8).
Згідно Висновку будівельно-технічного дослідження №40-20, проведеного судовим експертом Бихно М.В. на замовлення позивача, за проведення якого вона сплатила 3000 грн., вартість проведення відновлювальних ремонтно-будівельних робіт у приміщенні АДРЕСА_7 , що необхідні для усунення пошкоджень внаслідок залиття приміщень квартири становить 8700 грн. в т.ч. ПДВ (а.с.12,13,14-34).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах 1 та 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відтак під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням належного їй майна, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Так, судом установлено, що відповідач є власницею квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й дизпозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.
Так, на підтвердження факту завдання позивачу матеріальної шкоди внаслідок залиття, нею було надано Акт про залиття від 02.03.2020 року. Посилання відповідача на недоліки в оформленні Акта про залиття від 02.03.2020 року суд вважає недостатніми для визнання цього письмового доказу недопустимим. Недоліки вказаного Акту самі по собі не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, факт залиття підтверджується Висновком будівельно-технічного дослідження №40-20, складеним судовим експертом, оскільки об'єктом дослідження були нежитлові приміщення АДРЕСА_7 та експертом у вказаних приміщеннях було встановлено наслідки залиття.
Отже, оцінивши докази, які позивач надала на підтвердження факту залиття нежитлового приміщення та завдання матеріальної шкоди та її розміру, суд визнає належними, допустимими та достатніми для висновку про заподіяння з вини відповідача матеріальної шкоди.
При цьому, надаючи оцінку аргументам відповідача, які нею викладені у відзиві на позов, суд звертає увагу на те, що останньою не спростовується сам факт залиття нежитлового приміщення, а фактично надається оцінка доказам, якими ОСОБА_1 підтверджує наявність обставин на які вона посилається в обґрунтування позову. Між тим, оцінка доказів є прерогативою суду, а їх подання обов'язком сторони у справі.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність її вини у залитті вищевказаного нежитлового приміщення, що завдало його власникові матеріальної шкоди.
Разом з тим, позивачем не доведено перебування у її власності нежитлового приміщення АДРЕСА_7 , оскільки такий факт не доводиться наявними в матеріалах справи доказами.
Так, згідно рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №271 від 30.07.2020 року нежитловому приміщенню, утвореному шляхом реконструкції квартир АДРЕСА_7 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_7 .
Між тим, позивачем надано до матеріалів справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого ОСОБА_1 є власницею приміщення АДРЕСА_8 .
Згідно наданої відповідачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за об'єктами нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_7 , відомості щодо власника відсутні.
При цьому, наявний в матеріалах Висновку будівельно-технічного дослідження №40-20 технічний паспорт на групу нежитлових приміщень АДРЕСА_7 , замовником на виготовлення якого була ОСОБА_1 не підтверджує право власності цієї особи на об'єкти нерухомості.
Таким чином, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження перебування у її власності нежитлового приміщення АДРЕСА_7 або доказів користування вказаним приміщенням на законних підставах, у зв'язку з чим недоведеним є право позивача на звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, у разі відсутності у позивача доказів на підтвердження вищезазначених обставин, остання не скористалась правом подати до суду клопотання про витребування таких доказів, оскільки в силу приписів ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування завданої матеріальної шкоди належить відмовити.
Позовна вимога щодо стягнення відшкодування витрат на виготовлення висновку будівельно-технічного дослідження також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
Питання розподілу судових витрат по справі суд вирішує відповідно до положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України, та у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог витрати на правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору залишає за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 319, 386, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.