справа №176/753/21
провадження №2/176/449/21
09 серпня 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Крамар О.М.,
з участю секретаря судових засідань Яценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в м. Жовті Води, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (юридична адреса: Дніпропетровська область м. Жовті Води Горького, буд. 2) про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання,-
з участю представника позивача - адвоката Повалій О.В.,
13 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "Східного гірничо - збагачувального комбінату" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 21 квітня 2005 року він працював на шахті «Інгульська» Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - відповідач) на посаді підземного гірничого робочого з повним робочим днем на підземних роботах по 4 розряду.
Починаючи з 17 серпня 2005 року його було переведено на тому ж підприємстві на посаду підземним гірником з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем на підземних роботах по п'ятому розряду.
З 10 лютого 2006 року переведено на тому ж підприємстві на посаду підземним гірником з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем на підземних роботах по сьомому розряду.
26 листопада 2020 року його звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.
П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05 березня 2021 року, затвердженого начальником управління Держпраці у Кіровоградській області, у нього встановлено наявність професійних захворювань:
- вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях;
-радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і мязово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня);
-хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група А. Легенева недостатність першого ступеня;
-нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
П. 15 даного акту передбачає, що раніше у нього не було хронічних та супутніх захворювань.
П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (15 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК», недосконалість роботи технологічного обладнання. Механізмів інструментів: перфоратор YT-25, що призводить до перевищення ГДК локальної вібрації, фізичного навантаження, шуму та пилу при виконанні функціональних обов'язків в умовах несприятливогоо мікроклімату. Незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» та Комунального некомерційного підприємства «Поліклінічне об'єднання» Міської ради м. Кропивницького своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК».
Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: рівень вібрації: локальна до 114 дБ при нормі 112 дБ. Рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній позі складає 41,4% при нормі до 25%, кількість вимушених (більше 30°) нахилів корпусу за зміну становить до 188 при нормі 51-100 відносяться до III класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну III клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксину кристалічний (SI02) від 10 до 70%. III клас небезпеки до 2,3 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м'. Рівень виробничого шуму до 88 дБА при нормі 80 дБА. Мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,0° С при нормі +17+26°С. Відносна вологість 92% при нормі не більше 75%.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 17 березня 2021 року серії 12ААА №085427 визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% у зв'язку з професійним захворювання, зазначено про потребу амбулаторного та стаціонарного лікування, санлікування 1 раз на 3 роки.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 17 березня 2021 року серії 12ААБ № 574159 йому протипоказана робота в умовах вібрації, пилу, шуму.
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обгрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою і працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Відповідач мав створити йому і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У пункті 13 Постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Зважаючи на всю глибину моральних страждань, які він зазнав внаслідок отриманих професійних захворювань та втрати працездатності, моральна шкода оцінюється ним у 600 000,00 грн., яку він просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14.05.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 09 год. 00 хв. 07 червня 2021 року.
31 травня 2021 року до суду, від ДП "Схід ГЗК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП "СхідГЗК" позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими нормами трудового законодавства і такими, що не підлягають задоволенню./а.с.28-32/
В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що дійсно, ОСОБА_1 в період з 21 квітня 2005 року по 26 листопада 2020 року працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» за професіями «підземний гірник по четвертому розряду», «підземний гірник з ремонту гірничих виробок по п'ятому розряду».
Наказом від 26.11.2020 року № 424 о/с ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України.
ДП «СхідГЗК» заперечує проти доводів позивача, що саме відповідачем позивачу завдано моральну шкоду та вважає що позивачем не доведено вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу, наявність протиправних дій відповідача, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача.
ДП «СхідГЗК» створено відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 24.07.1951р. № 2659-1287 «Про розвиток видобування фосфорних руд на Першотравневому та Жовторічанському родовищах у Кривому Розі та про організацію на базі цих родовищ Комбінату № 9 Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР» та наказу Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР від 01.08.1951р. № 3 «Про створення комбінату № 9» і підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (Уповноважений орган).
Інгульська шахта є відокремленим структурним підрозділом ДП «СхідГЗК» та підпорядковується генеральному директору підприємства і діє відповідно до Статуту підприємства. Згідно КВЕД 07.21 основним видом діяльності Інгульської шахти є добування уранових і торієвих руд.
Свою діяльність з видобутку уранової руди підприємство здійснює на підставі відповідних ліцензій, дозволів, свідоцтв, які надаються за умови дотримання встановлених законодавчих вимог з охорони праці при виконанні робіт даного виду.
Наявні шкідливі фактори на робочому місці Позивача зумовлені відповідним видом діяльності підприємства і можуть лише певним чином змінені та пристосовані до людини, або зменшено їхній негативний вплив шляхом дотримання законодавчо встановлених вимог з охорони праці таких як, робота в індивідуальних засобах захисту, зменшений робочий час, надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки 27 календарних днів, підвищена оплата праці, забезпечення лікувально - профілактичним харчуванням.
З метою мінімізації впливу шкідливих факторів на здоров'я працівника законодавчо встановлені обов'язкові до виконання Відповідачем вимоги щодо безпеки та захисту здоров'я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2018 року № 943, та зареєстровані в МЮУ 27.07.2018 року за № 872/32324. Зазначені вимоги Відповідачем виконуються у повному обсязі, що підтверджується довідкою в.о. директора Інгульської шахти від 24.05.2021 року № 01-03/278; Позивачем докази невиконання Відповідачем зазначених вимог не надані.
Також звертають увагу суду на те, що невиконання зазначених вимог є підставою позбавлення підприємства ліцензії на основний вид діяльності.
Під час оформлення трудових відносини з позивачем, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 Закону України «Про охорону праці» позивачу були роз'яснені його права і обов'язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Зазначене підтверджується власноруч написаною заявою про прийняття на роботу, карткою ознайомлення з умовам праці з підписом позивача, приймальною і перевідними записками, копії яких додаються. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я.
Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів, а за час роботи Позивача у шкідливих умовах Відповідач виконав законодавчі вимоги з мінімізації наявних на робочому місці шкідливих факторів, які іншими засобами неможливо уникнути.
05.03.2021 року проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у Позивача та згідно п. 20 відповідного Акту комісія прийшла до висновку, що осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено.
Позивач мотивує виникнення профзахворювання наявністю обставин, визначених в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05.03.2021 року зокрема: тривалий стаж роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», недосконалість роботи технологічного обладнання, механізмів, інструментів що призводить до перевищення ГДК локальної вібрації, фізичного навантаження, шуму та пилу та виконанні функціональних обов'язків в умовах несприятливого мікроклімату.
Позивач зазначає, про обов'язок Відповідача «організувати технологічний процес таким чином, щоб забезпечити його такими умовами та нормами праці, які відповідають нормативно - правовим актам».
При цьому, не зазначає яким на його думку нормативно - правовим актам не відповідають умови та норми праці.
Основним завданням підприємства є добування уранових руд і виробництво уранового концентрату.
Наявність на робочому місці Позивача шкідливих та небезпечних факторів зумовлене специфікою діяльності підприємства та можуть бути лише мінімізовані, у томі числі, шляхом запровадження модернізованої технології виробництва. Роботодавець має право встановлювати більш жорсткі вимоги до безпеки та захисту здоров'я працівників, якщо це не суперечить чинному законодавству. Однак, це не означає, що діючі технологічні процеси не відповідають діючим технологічним нормам.
Підприємство здійснює видобуток уранової руди на підставі спеціальних дозволів. Якщо технологічний процес не буде відповідати технологічним вимогам, то діяльність підприємства буде зупинена.
Оскільки підприємство діюче, то технологічний процес відповідає технологічним нормам. Однак, у порівнянні з новітніми технологіями, на сьогоднішній день є менш ефективним.
Крім того, звертають увагу суду на те, що професійне захворювання у Позивача виникло у зв'язку з незабезпеченням з боку ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» та Комунального некомерційного підприємства «Поліклінічне об'єднання Міської ради м. Кропивницький своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи ОСОБА_1 в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК».
Доданий до позовної заяви Акт розслідування хронічного професійного захворювання не містить висновків щодо наявності вини ДП «СхідГЗК» у отримані Позивачем професійного захворювання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» наявність вини є основною умовою для покладання на особу відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди.
Однак, встановлення причинного зв'язку роботи з захворюванням ще не є підставою наявності протиправних дій Відповідача.
Згідно ст. 237 - 1 КЗпПУ і з урахуванням приписів постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню судом підлягають такі юридичні факти, як наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням роботодавця та вини останнього в 'її заподіянні, а саме: у зв'язку з якими неправомірними діями або бездіяльністю з боку відповідача заподіяна втрата працездатності позивачу, ступінь вини відповідача, чи мали місце порушення правил охорони праці, правил безпеки, інструкцій і паспортів з експлуатації механізмів і машин підприємством.
Жодними доказами вина Відповідача в заподіянні професійного захворювання Позивачем не підтверджена та не доведена.
Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства та на забезпечення права працівника на здорові й безпечні умови праці при наявності на його робочому місці несприятливих факторів виробничого середовища відповідачем компенсувалося наданням щорічної додаткової оплачуваної відпустки, було встановлено підвищений рівень оплати праці за роботу у важких та шкідливих умовах, скороченою тривалістю робочого часу, забезпеченням засобами індивідуального захисту, спецодягом, забезпеченням безплатним лікувально- профілактичним харчуванням, що підтверджується довідкою в.о.директора Інгульської шахти від 24.05.2021 № 01-03/2078, а збоку державних гарантій - призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджено Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці № 72 від 29.11.2013.
Крім того, відповідальність за заподіяння шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Позивачем не надано жодних доказів порушення Відповідачем вимог щодо безпеки та захисту здоров'я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування.
Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів, а за час роботи Позивача у шкідливих умовах Відповідач виконав законодавчі вимоги з мінімізації наявних на робочому місці шкідливих факторів, які іншими засобами неможливо уникнути.
При прийомі на роботу, при переведенні на інше робоче місце і за час виконання трудових обов'язків Позивач проходив первинні та періодичні медичні огляди за рахунок Відповідача, що підтверджується витягом з Акту визначення категорій працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам по Інгульській шахті у 2020 році та витягом зі списку працівників Інгульської шахти, які підлягали періодичному медичному огляду у 2020 році. Відповідно до медичної довідки про проходження періодичного медичного огляду працівника № 0828, виданої 22.07.2019 та дійсної до 22.07.2020 року ОСОБА_1 був придатним для роботи за професією «гірник» (довідка додається).
Позивач посилаючись на виписку із медичної картки зазначає, що хворіє вже давно ще з 2018 року, неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно.
Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію Інгульської шахти ДП «СхідГЗК», яка є структурним підрозділом Відповідача, про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я.
Крім того, позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 15 років 07 місяців 05 днів, внаслідок чого і набув професійне захворювання.
Однак за весь період роботи на шахті позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку виконував позивач, відповідала його функціональним можливостям організму згідно висновків періодичних медичних оглядів, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача.
А тому, факт вини Відповідача в порушенні законних прав Позивача, визначених ст. 43 Конституції України, ст. 153, ст. 158 КЗпП України, є недоведеним.
Таким чином, відсутня умова, за наявності якої наступає відповідальність Відповідача.
ДП «СхідГЗК» звертає увагу суду на те, що у отриманні професійного захворювання не можна виключати і вину самого Позивача, адже із виписки № 592/132 із медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що у позивача ОСОБА_1 перші ознаки погіршення самопочуття були виявлені ще в 2018 році.
Позивач, при прийомі на роботу, при переведенні на інше робоче місце проходив первинні та періодичні медичні огляди за рахунок Відповідача, згідно наказу МОЗ від 21.05.2007 р. № 246 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок).
На підставі Картки працівника Комісією видається працівнику медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника за формою, наведеною у додатку 8 до Порядку № 246.
Така довідка є підставою допущення працівника до роботи.
Позивач щорічно проходив медичний огляд і за висновком комісії був придатним працювати за професією «гірник», а також Заключні акти за результатами періодичного медичного огляду працівників Інгульської шахти, зокрема у 2019 році не містили інформацію про позивача ОСОБА_1 та рекомендацій щодо лікування виявлених у нього діагнозів.
Позивач на власний розсуд продовжував працювати в умовах шкідливих факторів, погіршуючи стан свого здоров'я.
За таких обставин, у Відповідача були відсутні підстави розірвання трудового договору з Позивачем, а Позивач усвідомлюючи вплив шкідливих факторів на його організм та погіршення стану здоров'я за власною ініціативою продовжував працювати.
А тому, вважають, що власні дії Позивача і стали наслідком погіршення стану його здоров'я, що призвели до втрати професійної працездатності та інвалідності.
Також звертають увагу суду, що позивачу після визначення йому ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 60 % та встановлення третьої групи інвалідності з 12.03.2021 року терміном на 1 рік, на підставі Постанови КМУ «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда» від 23 травня 2007 р. N 757, медико- соціальною експертною комісією (МСЕК) була розроблена Індивідуальна програма реабілітації інваліда.
Позивач не надав суду Індивідуальну програму реабілітації інваліда та документи, які б підтверджували виконання позивачем Індивідуальної програми реабілітації інваліда, а саме виписки з амбулаторної картки про стаціонарне, амбулаторне, медикаментозне та санаторно-курортне лікування за його вказаним діагнозом. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що змушений постійно лікуватися та обстежуватися, при цьому жодним доказом не підтверджує зазначене. Тому не має жодних підтверджень та доказів, що позивач постійно перебуває у моральних переживаннях у зв'язку з погіршенням здоров'я.
Окрім того, зазначили, що основою для встановлення групи інвалідності є медичні показники стану здоров'я.
Відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ № 1317 від 3.12.2009 р., підставою для встановлення III групи інвалідності є помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту; інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності. Отже, позивач маючи 60 % втрати професійної працездатності та зі встановленою групою інвалідності не позбавлений права продовжувати працювати в умовах, які йому не заборонені висновком МСЕК. Позивач не позбавлений можливості реалізовувати свої бажання та звички. Як вбачається з довідки висновку ЛКК від 12.11.2020 року № 324 позивачу ОСОБА_1 за станом здоров'я працювати «гірником з ремонту гірничих виробок» протипоказано на термін 1 рік. Підприємство має квоту щодо робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач не скористався своїм правом та не звертався до роботодавця з питання щодо працевлаштування його на робоче місце, яке не має тих шкідливих факторів, які протипоказані йому за станом здоров'я.
Позивач за період роботи на Інгульській шахті взагалі не користався своїм правом та не звертався до Східної об'єднаної організації профспілки щодо отримання путівок на санаторно-курортне лікування та загальне оздоровлення або відпочинок, що підтверджується довідкою Східної об'єднаної організації профспілки від 26.05.2021 № 62.
Позивач зазначає про «неможливість відновити своє здоров'я, про те, що «хвороба не може бути в повній мірі вилікувана». Зазначене не може бути прийняте до уваги, оскільки група інвалідності - ступінь постійної чи продовжуваної втрати працездатності. А відповідно до Довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 574159 від 17.03.2021 року Позивачу встановлено III групу інвалідності та 60% втрати працездатності строком до 17 березня 2022. Тобто, даний факт спростовує зазначені доводи.
ДП «СхідГЗК» заперечує та вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості.
Позивач просить стягнути з ДП «СхідГЗК» на його користь 600 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, при цьому не наводить жодних законних обгрунтувань розміру моральної шкоди і не наводить норму яка б визначала розмір моральної шкоди.
Вважають, що при визначені розміру позовних вимог у даній справі Позивач мав навести обґрунтування розміру і суми моральної шкоди виходячи з роз'яснень, наданих в абзаці 1 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та положень ст. 237-1 КЗпПУ.
Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав.
Позивачем в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнятий акт розслідування хронічного професійного захворювання від 05.03.2021 та висновок МСЕК від 17.03.2021 року про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 60% по профзахворюванню. Однак, висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.
В матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесеним позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.
Ті обставини, що позивач тривалий час перебував під наглядом лікарів, про що він зазначив у позовній заяві, підтверджують, що позивач знав про погіршення стану свого здоров'я, однак при цьому продовжував працювати в умовах впливу шкідливих факторів до дня звільнення, тобто навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди для свого здоров'я, у зв'язку з чим допустив порушення ст. 14 Закону України «Про охорону праці».
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
На підставі вищевикладеного вважаємо, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено законодавчо обгрунтованого, правомірного розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.
У постанові від 12.09.2018 у справі № 335/11779/16-ц ВС вказав, що сама лише, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
Протиправних дій у відношенні позивача, які б знаходилися у причинному зв'язку із профзахворюванням, відповідач не вчиняв і Позивачем ці дії не доведені.
Також просить суд прийняти до уваги, що згідно із висновком МСЕК позивачеві встановлено 3 групу інвалідності, у відповідності до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.09р., є робочою. Інваліди 3 групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тобто позивач права на працю не позбавлений.
Таким чином, ДП «Схід ГЗК» вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 600 000,00 грн. враховуючи обставини отримання професійного захворювання та ступінь втрати працездатності (60%) є намаганням безпідставно збагатитися, не відповідає вимогам розумності і справедливості та практиці, що склалася в судах.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року, справа № 752/17832/14-ц).
Також звертають увагу суду на те, що у зв'язку з фінансово-економічною кризою, нестабільним державним (бюджетним) фінансуванням та затримками у взаєморозрахунках, що проходять через банківські структури, підприємство не має можливості сплачувати моральну шкоду у розмірі, яку заявив позивач.
Станом на 31.12.2020 р. на ДП „СхідГЗК" рахується кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 613 475 тис.грн.
На сьогоднішній день Відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, в наслідок нестабільної фінансової ситуації на підприємстві, в період з листопада до середини грудня 2020 року, окремі підрозділи ДП «СхідГЗК» перебували в режимі простою.
В той же час, незважаючи на всі складнощі, завдяки значним зусиллям, підприємству вдалося вийти з режиму простою та поступово відновлювати повноцінну роботу підприємства.
Однак, докладені зусилля можуть виявитися марними, так як сума заявлена до стягнення за даним позовом, є досить великою і стягнення такої суми одразу може призвести до повної зупинки діяльності відповідача.
Запровадження заходів примусового стягнення вищезазначеної суми, яка для ДП „СхідГЗК" є дуже суттєвою, призведе до тривалого блокування рахунків підприємства, що у свою чергу стане причиною затримки виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов'язкових платежів, неможливості сплати комунальних платежів, закупки виробничо- господарської продукції та зупинення виробництва, а також до неможливості виконання підприємством своїх договірних зобов'язань та у свою чергу, накладання штрафних санкцій.
Арешт рахунків підприємства унеможливить розрахунки за енергоносії, що, в свою чергу, тягне припинення енергопостачання підрозділів підприємства, які в цьому випадку можуть загрожувати екологічній безпеці міста Жовті Води, у зв'язку з специфікою своєї діяльності.
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України.
Крім того, ДП "СхідГЗК" віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №83.
З урахуванням викладеного ДП «СхідГЗК» вважає, що позивачем не надано жодного доказу того, що йому завдано моральну шкоду діями ДП «СхідГЗК», зокрема, не підтверджено факту порушення його прав, завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю ДП «СхідГЗК», не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності ДП «СхідГЗК», не встановлено причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.
Просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання у розмірі 600 000 грн. - відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2021 року у задоволенні заяви представника відповідача ДП «Східний гірничо - збагачувальний комбінат» адвоката Левченко І.А. про призначення судової психологічної експертизи відмовлено.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2021 року було закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Справу призначено до розгляду по суті, суддею одноособово на 18 червня 2021 року о 09 год. 30 хв.
18 червня 2021 року у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, розгляд цивільної справи було відкладено на 10 год. 00 хв. 09 липня 2021 року.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09.07.2021 року, за клопотанням представника відповідача розгляд цивільної справи було відкладено на 09 серпня 2021 року на 13 год. 30 хв.
09.08.2021 року о 13 год. 30 хв. позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився.
09.08.2021 року о 13 год. 30 хв. представник відповідача ДП «Схід ГЗК» - адвокат Левченко І.А., належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою про отримання кореспонденції від 16.07.2021 року, у судове засідання не з'явилась. На адресу суду від представника ДП «Схід ГЗК» - Левченко І.А. надійшло клопотання, в якому вона просила, у зв'язку з її відпусткою, відкласти розгляд справи на іншу дату.
09.08.2021 року представник позивача - адвокат Повалій О.В. у судовому засіданні заперечувала проти відкладення розгляду справи та суду пояснила, що суд йшов на поступки відповідача і двічі поспіль відкладав розгляд справи по причині неприбуття представника відповідача. Вважає, третя неявка представника відповідача - це вже зловживання своїми процесуальними права та затягування розгляду справи. Зазначила, що відповідач це юридична особа, яка повинна направити іншого представника. Неявка представника відповідача не є поважною, крім того представник відповідача - адвокат Левченко І.А. не надала докази, що вона є працівником ДП «Схід ГЗК». А надала лише документ, що вона є адвокатом, тому не відомо, чи відноситься розпорядження про відпустку саме до неї. Просила розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Окрім того, представник позивача зазначила, що позивач був працівником з 2009 року на шахті Інгульська ДП «Схід ГЗК». Через 15 років праці у позивача було виявлено професійні захворювання. Про що було складено акт П4 і зазначено, що дійсно дане захворювання пов'язане з виробництвом, а також, що у позивача встановлено 60% втрати працездатності. Відповідно до цього акту про розслідування причин виникнення професійного захворювання зазначено, що дане професійне захворювання виникло з обставин того, що особа пропрацювала 15 років в шкідливих та небезпечних умовах праці на шахті та недосконалість роботи технологічного обладнання, механізмів, інструментів, що призвело до перевищення локальної вібрації, фізичного навантаження в несприятливих умовах, мікроклімату, несвоєчасне виявлення захворювання, не надання роботодавцем відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих умовах праці на шахті Інгульська. Всі умови праці були з порушенням. З вини відповідача позивач в 41 рік був визнаний інвалідом і у зв'язку з цим, він змушений був звільнитися з роботи.
Також вказала, що ті докази, які надавались відповідачем до відзиву не доводять те, що особа не зазнала страждань, вони вказують на те, що позивач самостійно обирав для себе роботу і взяв на себе обов'язок працювати в таких умовах. Але особа, яка іде на такі умови праці сподівається, що умови праці хоч і шкідливі, але не будуть перевищувати норми. На даний час позивач не може нормально зігнути спину, втратив слух, у нього трусяться руки, має задишку, кашель. Норми праці позивача дійсно були перевищені і в таких умовах захисні засоби, які видавались, не захищали.
Враховуючи вищевикладене просила суд позовні вимоги позивача задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із ушкодженням здоров'я 600000 грн., без урахування податків та зборів.
Суд, вислухавши думку представника позивача адвоката Повалій О.В., дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про проведення розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача ДП «Східний гірничо - збагачувальний комбінат» Левченко І.А. відповідно до ст. 223 ЦПК України за таких обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Судом встановлено, що представник відповідача Левченко І.А. тричі поспіль зверталася до суду з письмовим клопотанням про відкладення судового розгляду цивільної справи.
Зокрема, за клопотання представника ДП «Схід ГЗК» Левченко І.А. про відкладення судового розгляду цивільної справи призначеного на 18.06.2021 року на 09 год. 30 хв., у зв'язку з її перебуванням у службовому відрядженні /а.с.76-77/, суд відклав розгляд справи на 09.07.2021 року на 10 год. 00 хв.; за клопотанням представника ДП «Схід ГЗК» Левченко І.А. про відкладення судового розгляду цивільної справи призначеного на 09.07.2021 року на 10 год. 00 хв., у зв'язку з її перебуванням на лікарняному /а.с.86-87/, суд відклав розгляд справи на 09.08.2021 року на 13 год. 30 хв., копії листка непрацездатності суду не надано; 09.08.2021 року, тобто в день розгляду справи, від представника відповідача - адвоката Левченко І.А. знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з її перебуванням у щорічній відпустці /а.с.101-102/
Суд зазначає наступне.
Відповідачем у справі є юридична особа, яка зобов'язана і має можливість забезпечити прибуття у судове засідання іншого адвоката або іншого фахівця у галузі права.
Суд розцінює дії відповідача у даній справі, як зловживання своїми процесуальними правами, що є наслідком розгляду даної справи з порушенням строків.
За таких обставин, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача ДП «Східний гірничо - збагачувальний комбінат», визнавши причини його неприбуття у судове засідання неповажними, відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.
09.08.2021 року суд, в порядку ч. 2 ст.222 ЦПК України залишив без розгляду заяву ДП "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" про призначення комісійної судово - медичної експертизи, оскільки заява подана після закриття підготовчого провадження, а представником відповідача не обгрунтовано поважні причини незаявлення такого клопотання в підготовчому судовому засіданні /заява про призначення відповідної експертизи а.с.75, подана 16.06.2021 року/. Підготовче провадження закрито 09.06.2021 року.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами докази, на підтвердження обставин, на які посилаються, матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім'я позивача - ОСОБА_1 , останній дійсно працював: в період з 21.04.2005 року по 26.11.2020 року - на посаді підземного гірника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем на підземних роботах по 7 розряду ш. «Інгульська» «Інгульський» рудник «СхідГЗК./а.с.7-9/
Актом розслідування причин виникнення професійного захворювання від 05 березня 2021 року було встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (15 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК», недосконалість роботи технологічного обладнання, механізмів інструментів: перфоратор YT-25, що призводить до перевищення ГДК локальної вібрації, фізичного навантаження, шуму та пилу при виконанні функціональних обов'язків в умовах несприятливого мікроклімату.
Незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ №19 МОЗ України» та Комунального некомерційного підприємства «Поліклінічне обєднання» Міської ради м. Кропивницького» своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК»./а.с.10-11/
Відповідно до п.18 акту Форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання позивача є:
- рівень вібрації: локальна до 114 дБ при нормі 112дБ;
- рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 41,4% при нормі до 25%, кількість вимушених (більше 30) нахилів корпусу за зміну становить до 188 при нормі 51-100 відносяться до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу.
- За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу.
- Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксиду кристалічний (SiO2) від 10 до 70%
- ІІІ клас небезпеки до 2,3 мг/м3;
- Рівень виробничого шуму до 88 дБА при нормі 80 дБА;
- Мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,0 С при нормі +17 +26С; відносна вологість 92% при нормі не більше 75%. /а.с.11/
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ №085427 від 17.03.2021 року ОСОБА_1 було визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% з 12.03.2021 року. /а.с.12/
Згідно довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №574159 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 12.03.2021 року через професійне захворювання./а.с.13/
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №592/132 ОСОБА_1 слідує, що в період з 11.02.2021 року по 19.02.2021 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: вібраційна хвороба другої стадії від дій вібрації з синдромом вегетативно - сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях. Радикулопатія попереко - крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і мязово - тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група А. Легенева недостатність першого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні 18.02.2021 року./а.с.14-15/
У зв'язку з вказаним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває больові відчуття, а саме: обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, швидку втомлюваність, сухий кашель, біль за грудиною, запаморочення, втому, біль в шийному відділі хребта, з іррадіацією в праву ногу, зниження слуху, шум у вухах.
Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.
Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як слідує з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) (далі - Постанова) роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У пункті 13 Постанови роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
За таких обставин, з огляду на вище зазначені норми Законів, в судовому засіданні доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч.4 ст.10 Цивільного процесуального Кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
На думку позивача, йому спричинена моральна шкода, яка не може бути компенсована тільки констатацією факту отримання хронічного професійного захворювання, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.
На думку суду, у даній справі підлягає застосуванню вище вказане рішення Європейського суду з прав людини, оскільки суд застосовує принцип визначення розміру моральної шкоди, а не сам факт спричинення моральної шкоди. Європейський суд з прав людини визначив заявнику Ромашову моральну шкоду в розмірі 3000 Євро, при цьому вважаючи цей розмір не є надмірним.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2021 року та оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60% професійної працездатності, строкове призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості ступінь моральної шкоди в 36 місячних розмірів мінімальної заробітної плати:
36*6000 грн (місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року встановлений ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») = 216 000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень.
Аналогічна правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди також висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 5 грудня 2018 року по Справі №210/5258/16-ц.
Зазначені вище обставини узкоджуються також з правовим висновком Верховного суду від 14.11.2019 року за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі №522/3388/18, в якому визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з роботодавця на користь позивача за умови втрати позивачем 75% працездатності.
Тому посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу. Окрім того, суд вважає, що позивачем обґрунтовано розмір грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди. Доводи відповідача ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо не вчинення підприємством протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з професійним захворювання позивача є необґрунтованими, оскільки в цьому конкретному випадку моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала. Адже відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров'я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що 26 листопада 2020 року позивача звільнено з підприємства у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яка перешкоджає продовженню даної роботи, а тому позивач позбавлений можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов'язану з фізичним навантаженням.
Доводи відповідача про те, що у отриманні професійного захворювання не можна виключати і вину самого позивача також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач зобов'язаний забезпечити працівника належними умовами праці. І вина працівника в даному випадку не може бути покладена на останнього.
За вище вказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, проте частково, в межах 36 мінімальних заробітних плат, що становить 216000 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Згідно ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір /фізичною особою/ в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 216000 грн. Таким чином, 1 % ціни позову становить 2160 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», », ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо - збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область м. Жовті Води вул. Горького, буд. 12, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням грошові кошти у розмірі 216 000 (двісті шістнадцять тисяч) грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область м. Жовті Води вул. Горького, буд. 12, на користь держави судовий збір в розмірі 2160 грн.00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо - збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область м. Жовті Води вул. Горького, буд. 12.
Повний текст рішення складено 17 серпня 2021 року.
Суддя