Справа № 991/5561/21
Провадження 1-кс/991/5644/21
16 серпня 2021 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого (детектива) щодо невнесення відомостей за заявою про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
13.08.2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_2 (скаржниці) від 12.08.2021 року на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ, Національне бюро), що полягає у невнесенні відомостей за заявою про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).
Скаржниця зазначає, що 02.08.2021 року вона звернулася до Національного бюро із заявою про злочин, який міг бути вчинений, зокрема, суддями Дніпровського районного суду міста Києва та суддями Київського апеляційного суду. Заява була отримана Національним бюро 04.08.2021 року. На момент звернення зі скаргою детективи Національного бюро не виконали свого посадового обов'язку щодо здійснення процесуального реагування на її заяву. Тому, вона просить зобов'язати уповноважених осіб Національного бюро внести в ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (КК України), за її заявою від 02.08.2021 року.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідча суддя дійшла такого висновку.
Суть вимог скаржниці зводиться до усунення бездіяльності, пов'язаної із невнесенням відомостей до ЄРДР за її заявою від 02.08.2021 року. Скаржниця зазначає, що вона надіслала її поштою - цінним листом із номером відправлення № 0209800824210.
У ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) міститься вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування (ч. 1 ст. 303 КПК України). Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 1 ст. 214 КПК України).
Проте, слідча суддя встановила, що у її провадженні перебуває скарга цієї ж скаржниці (тільки вона надійшла раніше - 09.08.2021 року), у якій та зазначає про ідентичні обставини стверджуваної бездіяльності (зокрема, зазначає про факт невнесення відомостей за тією ж заявою про вчинення кримінального правопорушення, та обґрунтовує свої доводи ідентичною аргументацією, зокрема, із повним збігом текстів скарг). Скарги є аналогічними за суб'єктом звернення, предметом звернення, а також проханнями. Єдиною відмінністю є додання цього разу до матеріалів скарги самої заяви про вчинення кримінального правопорушення. 10.08.2021 року ця слідча суддя відкрила провадження за попередньою скаргою у справі № 991/5399/21, провадження 1-кс/991/5481/21. Ухвала про відкриття провадження не підлягала оскарженню, а тому одразу набрала законної сили з моменту її постановлення.
Зазначені у попередньому параграфі обставини вказують на таке: 1) скаржниця повторно подала аналогічну скаргу, додавши один новий додаток, проте залишивши повністю ідентичною її суть; 2) вона повторно подала скаргу до Вищого антикорупційного суду з тих самих підстав, хоча на той момент з 10.08.2021 року вже було відкрито провадження за її скаргою; 3) за ідентичною цій скарзі скаржниці було постановлено судове рішення про відкриття провадження (тобто, прийняття її до розгляду по суті), яке набрало законної сили з моменту постановлення, тобто яке є остаточним та не підлягає оскарженню. Варто зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню (ч. 2 ст. 534 КПК України). Єдиною відмінністю цієї скарги від попередньої від 07.08.2021 року (надійшла 09.08.2021 року) є надання копії заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення від 02.08.2021 року; проте, така заява не створює нових обставин чи підстав для оскарження, тобто не впливає на суть самої скарги. Дослідження заяви про кримінальне правопорушення здійснюється на етапі розгляду скарги по суті.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду.
З метою дотримання належної правової процедури та поваги до принципу res judicata, який нерозривно пов'язаний із верховенством права, у цьому контексті необхідно зауважити, що рішення щодо подальшої долі скарги скаржниці від 07.08.2021 року (надійшла 09.08.2021 року) та прийняття її до розгляду було постановлено, що встановлює вимогу юридичної визначеності правовідносин. Необхідно також врахувати, що при застосуванні процедурних правил, суди повинні уникати, серед іншого, надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури (Рішення у справі Walchli проти Франції від 26 липня 2007 року, заява № 35787/03, параграф 29).
Слідча суддя зазначає, що попри те, що кримінальний процес не передбачає преюдиціальності судових рішень (окрім передбачених статтею 90 КПК України), розгляд скарг на бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора має відбуватися з урахуванням того, що особа мала можливість звернутися зі скаргою на бездіяльність до суду та мати можливість оскаржити таке рішення. Надання такої можливості є основою дотримання органами держави положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий суд.
Повторний розгляд питання про відкриття провадження за скаргою та розгляд такої ж скарги по суті міг би бути виправданим лише у випадку якщо, користаючись можливістю, наданою у силу принципу диспозитивності, стороні кримінального провадження бути вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, ця сторона, не отримавши позитивного рішення для себе, маючи право знову звернутися зі скаргою чи клопотанням, надала інші докази на підтвердження своєї та побудувала іншу структуру доводів. Втім, у цьому випадку можна стверджувати не лише про абсолютну ідентичність скарги, але й остаточність прийняття рішення про відкриття провадження за скаргою, а також і про можливе зловживання скаржницею своїм правом на звернення зі скаргою. КПК України не передбачає загального положення про заборону зловживання процесуальними правами; проте, така заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала ККС ВС від 30.05.2018 у справі № 676/7346/15-к, провадження № 51-1512ск18). Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09.04.2019 у справі № 306/1602/16-к, провадження № 51-1925км18). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 5 ст. 13 цього ж Закону).
Слідча суддя дійшла висновку, що відсутні підстави для подальшого розгляду скарги скаржниці по суті, та, відповідно, для відкриття провадження з цією метою із зазначених вище підстав. Тому, необхідно прийняти рішення про відмову у відкритті провадження. Це рішення узгоджується з нормами ч. 6 ст. 9 КПК України. Враховуючи те, що прийняття рішення з таких підстав прямо не передбачено КПК України, проте апеляційне оскарження рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою прямо передбачено ч. 6 ст. 304, 309 КПК України, слідча суддя доходить висновку, що таке рішення може бути оскаржене (це підтверджується практикою Верховного Суду України у справі 5-142кс(15)17 від 12 жовтня 2017 року та практикою Великої Палати Верховного Суду у справі № 243/6674/17-к від 23 травня 2018 року).
Керуючись статтями 303-308 КПК України, слідча суддя
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 від 12.08.2021 року (надійшла 13.08.2021 року) на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей за заявою від 02.08.2021 року про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідча суддя ОСОБА_1