Справа № 760/11060/20
Провадження № 4-с/760/13/21
04 серпня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Омельченко Ю.М., Федоренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», -
Заявник ОСОБА_1 18.05.2020 р. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», у якій заявник просить:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо не надіслання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження № 57976754 від 26.12.2018 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. щодо не надіслання ОСОБА_1 постанови про арешт майна боржника від 27.12.2018 р.;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. щодо відкриття виконавчого провадження № 57976754 з примусового виконання виконавчого листа № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 р. № 03-08-Ип/41 у сумі 1 003 894,01 грн.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. про відкриття виконавчого провадження № 57976754 з примусового виконання виконавчого листа № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 р. № 03-08-Ип/41 у сумі 1 003 894,01 грн.;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. щодо винесення постанов про арешт майна боржника від 27.12.2018 р.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. про арешт майна боржника від 27.12.2018 р.;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. щодо винесення постанов про арешт коштів боржника від 27.12.2018 р.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. про арешт коштів боржника від 27.12.2018 р.;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , який було накладено постановою від 27.12.2018 р. про арешт майна боржника;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 , який було накладено постановою від 27.12.2018 р. про арешт коштів боржника.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 26.12.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 57976754 з примусового виконання виконавчого листа № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 р. № 03-08-Ип/41 у сумі 1 003 894,01 грн. на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу 19.12.2013 р.
Заявник посилається на те, що стягувачем пропущено строк для пред'явлення виконавчого документа для виконання, встановлений ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (який діяв станом на день винесення рішення та видачі виконавчого листа).
Як вказує заявник, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04.07.2011 р. стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фінанси та Кредит» заборгованість у сумі 1 003 894,01 грн., яке набрало законної сили 19.12.2013 р., і саме з цієї дати необхідно рахувати строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, який становив один рік.
Проте, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. в порушення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (який діяв станом на день винесення рішення та видачі виконавчого листа) було відкрито виконавче провадження ВП № 57976754 на підставі заяви стягувача 26.12.2018 р., тобто через п'ять років після набрання рішенням законної сили.
Таким чином, як вказує скаржник, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 р. ВП № 57976754, постанову про арешт коштів боржника від 27.12.2018 р., постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 27.12.2018 р., постанову про арешт майна боржника від 27.12.2018 р. після закінчення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, навіть трирічний строк, встановлений чинним Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р.
Враховуючи наведене, заявник звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця, яку просить задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.05.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 19.05.2020 р. відкрито провадження за скаргою.
09.06.2021 р. до канцелярії суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. надійшов відзив на скаргу про скасування постанов приватного виконавця, відповідного до якого приватний виконавець просить в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що постановою державного виконавця від 19.01.2017 р., виконавчий лист повернуто стягувачу, в постанові зазначено, що повторно виконавчий лист може бути пред'явлено до виконання в строк до 19.01.2020. Виконавчий лист пред'явлений для примусового виконання приватному виконавцю 26.12.2018 р., а тому трьохрічний строк відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» не пропущений, таким чином підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні. Постанова про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна та коштів направлялись боржнику на адресу зазначену у виконавчому листі та отримані боржником особисто 31.01.2019, що підтверджується відміткою рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, приватним виконавцем були надані копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 57976754.
02.08.2021 р. до канцелярії суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. надійшли додаткові пояснення по скарзі.
02.08.2021 р. до канцелярії суду від представника скаржника адвоката Яресько І.Ю. надійшли додаткові пояснення по скарзі.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи скарги підтримав, просив скаргу задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у ній, та надані докази.
Представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М., просила відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на скаргу та додаткових поясненнях. Також зазначила, що стягувачем у виконавчому провадженні є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», заміна сторони у виконавчяому провадженні не проводилась.
Представник стягувача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення учасників процесу, врахувавши їх доводи, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Судом встановлено, що 19.03.2014 року на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва було видано виконавчий лист № 2-291/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 03-08-Ип/41 від 20.08.2008 в сумі 1003894,01 грн.
У виконавчому листі зазначено, що рішення набрало законної сили 19.12.2013 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 19.12.2014 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.04.2014 виправлено описку у виконавчому листі , а саме зазначено боржника " ОСОБА_1 ".
26.12.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. постановою ВП № 57976754 на підставі заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю.П. від 19.12.2018 р. (отримана приватним виконавцем 26.12.2018 р.) було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 03-08-Ип/41 від 20.08.2008 р у сумі 1003894,01 грн.
27.12.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. винесена постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 57976754 у межах суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди виконавця.
27.12.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. винесена постанова про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 57976754 у межах суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди виконавця.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник вважає, що зазначені постанови є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ, строк пред'явлення якого до виконання сплив, в зв'язку з чим всі прийняті постанови приватного виконавця підлягають скасуванню як такі, що прийнятті з порушенням ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Із зазначеного вище вбачається, що при виконанні своїх обов'язків з примусового виконання рішень суду органи державної виконавчої служби мають діяти в межах повноважень та у спосіб який передбачений законом, а саме Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Стаття 124 Конституції України, ст. 18 ЦПК України гарантують обов'язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Згідно з ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 р.), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 р.), строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 р.), у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 2-291/11, виданий 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 р. № 03-08-Ип/41 у сумі 1003894,01 грн. неодноразово пред'являвся до виконання, проте виконання за ним так і не відбулось.
Так, встановлено, що виконавчий лист № 2-291/11, виданий 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва на звороті містить 2 (дві) відмітки державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу:
1) 12.12.2014 р. - виконавчий лист повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (в редакції закону станом на 12.12.2014 р.));
2) 19.01.2017 р. - повернуто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (в редакції закону станом на 19.01.2017 р.)).
Пунктом 22 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/), встановлено, що при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий лист № 2-291/11, виданий 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва, вперше був пред'явлений до виконання в строки передбачені законом та повернутий стягувачу до закінчення строків на його пред'явлення, що підтверджується копією виконавчого листа з відповідними відмітками.
05.10.2016 р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку із неможливістю виконання рішення строк пред'явлення такого документу до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Постановою державного виконавця Соломянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 19.01.2017 повернуто виконавчий лист № 2-291/11, виданий 19.03.2014 р. В постанові зазначено строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання до 19.01.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2018 р. (отримана приватним виконавцем 26.12.2018 р.) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. надійшла заява стягувача заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю.П. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 19.03.2014 р. за № 2-291/11 про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 р. № 03-08-Ип/41 у сумі 1003894,01 грн.
Встановлено, що на підставі заяви стягувача уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 р. ВП № 57976754 з примусового виконання виконавчого листа виконавчого листа № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 р. № 03-08-Ип/41 у сумі 1003894,01 грн.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В судовому засіданні встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 , постанова про арешт майна від 27.12.2018, постанова про арешт коштів від 27.12.2018 направлялись боржнику ОСОБА_1 на адресу зазначену у виконавчому листі, що підтверджується відміткою рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 5, 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених норм Закону дає підстави дійти висновку про те, що виконавчий лист, виданий судом до набрання чинності цим законом, може бути повторно пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з дня його повернення.
Таким чином, з моменту останнього повернення виконавчого документу № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва стягувачу 19.01.2017 р. він може бути пред'явлений до виконання до 19.01.2020 р.
За таких обставин, враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також те, що строк пред'явлення виконавчого листа № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва до виконання переривався, а тому перебіг трирічного строку пред'явлення до виконання виконавчого листа розпочався заново з 19.01.2017 р., тобто стягувач, пред'являючи лист до виконання приватному виконавцю, не пропустив строк пред'явлення цього листа до виконання.
При цьому, приватним виконавцем Щербаковим І.М. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва, відкрито 26.12.2018 р., тобто до закінчення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який передбачений діючим нині Законом України «Про виконавче провадження».
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік дій, які виконавець має право та зобов'язаний вчиняти.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Судом встановлено, що 27.12.2018 р., приватним виконавцем Щербаковим І.М. винесено постанову ВП № 57976754 про арешт майна боржника в розмірі суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.
Судом встановлено, що 27.12.2018 р., приватним виконавцем Щербаковим І.М. винесено постанову ВП № 57976754 про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
У постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику».
Тобто, державний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати чи пенсії.
Постанову про арешт майна та постанову про арешт коштів боржника винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Крім того, заявник просить поновити строк для звернення до суду зі скаргою посилаючись на те, що строк пропущено з поважних причин.
Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постановою державного виконавця від 19.01.2017 р., повернуто виконавчий документ стягувачу, виконавчий лист повторно пред'явлений стягувачем для примусового виконання приватному виконавцю 26.12.2018 р., тобто в межах трирічного строку відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних постанов приватного виконавця.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що приватний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57976754 від 26.12.2018 р., діяв в межах діючого Закону України «Про виконавче провадження», оскаржувана постанова та дії приватного виконавця, вчинені в межах примусового виконання виконавчого листа № 2-291/11, виданого 19.03.2014 р. Солом'янським районним судом м. Києва, є правомірними, оскільки строк пред'явлення до виконання виконавчого листа стягувачем не пропущено.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип обов'язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що подана скарга є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 18, 76-81, 258-260, 268, 273, 353, 447-453 ЦПК України, суд -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суд через районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кушнір С.І.