СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9195/20
пр. № 2/759/995/21
20 квітня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Кириленко Т.В.;
за участю секретаря судових засідань: Істоміної О.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 ), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, прт. Перемоги, 65) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування в розмірі 86 848,80грн. та судові витрати по справі, з ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 84 000грн. та судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.10.2019 року з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, у результаті якої автомобіль «Hyundai Sonata» під керуванням позивача зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до висновку № 7105 від 16.12.2019 року вартість відновлювального ремонту КТЗ, з урахуванням ціни запчастин та вартості робіт складає 86 848,80 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», однак страховик виплати не здійснив, оскільки державна реєстрація автомобіля «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач припинена у Литві, а участь цього автомобіля у дорожньому русі - заборонена.
Крім цього позивач просить стягнути із ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 84 000 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_2 своїми діями завдав йому сильних душевних хвилювань та страждань, оскільки позивач в умовах карантину не мав змоги користуватися власним автомобілем, що спричиняє суттєві незручності та хвилювання, як для нього, так і для членів його сім'ї.
Ухвалою від 09.06.2020 року відкрито провадження у вказаній вище справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 48).
15.07.2020 року представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - Ніколаєв В.В. подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що транспортний засіб відповідача «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 не був у встановленому законом порядку зареєстрований на території України, а реєстрація на території Литви - припинена. Таким чином представник відповідача стверджує, що участь даного автомобіля у дорожньому русі на момент скоєння ДТП була заборонена, а тому саму подію ДТП неможливо визнати страховим випадком. Крім того зазначає, що вимога про стягнення матеріальних збитків у сумі 84848,80 є безпідставною, оскільки страховик відшкодовує витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу та без врахування ПДВ на змінні складові та матеріали, що відповідно до звіту становить 49548,57 грн. Також зазначає, що позивачем було безпідставно включено до суми страхового відшкодування франшизу у розмірі 2500 грн., що має бути компенсована страхувальником чи відповідальною за завдані збитки особою.
Ухвалю Святошинського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.73-74).
Представник відповідача подала до суду клопотання у якому просить провести судовий розгляд без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідачі та їх представники до суду не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2019 року приблизно о 12:05 год. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по бул. В. Гавела в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався попереду, чим порушив п.п. 2.3.Б., 13.1. ПДР України. У результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва № 760/28716/19 від 29.11.2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальністі за ст. 124 КУпАП (а.с. 82-83).
Транспорний засіб «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивыльно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5167944 (а.с. 34).
Чинність зазначеного полісу станом на 07.10.2019 року підтверджується даними із офіційного веб-порталу МТСБУ (http://policy-web.mtsbu.ua) (а.с. 36).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
За змістом п.п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та або майну потерпілого.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Страховик відповідальної особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 227/2996/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на той факт, що автомобіль особи, винної у ДТП, хоч і був застрахований, однак не був зареєстрований у визначений законом спосіб, а тому його експлуатація була заборонена, а ДТП за його участю, на думку представника відповідача, не є страховим випадком у розумінні чинного законодавства (а.с. 32-33).
Суд не може погодитися із такою позицією відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.4. статті 1 Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
При цьому, за змістом пункту 1.6. статті 1 вказаного Закону власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Крім того, за змістом частин першої, третьої статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною першою статті 380 Митного кодексу України встановлено тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
При цьому, за змістом частини п'ятої статті 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
За змістом частини 5 статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним поки не буде доведено протилежне.
При цьому, щодо посилань представника відповідача на те, що транспортний засіб не був належним чином зареєстрований на території України, суд вважає за необхідне зазначити, що зазначені обставини можуть бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка керувала таким транспортнии засобом, проте вказані обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Відповідно до Звіту № 90/12/19 від 27.12.2019 про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ складеного ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу та без врахування ПДВ на замінні складові та матеріали становить 49548,57 грн. (а.с. 17-20).
Крім цього відповідно до п. 12.1. ст. 12Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5167944 франшиза становить 2500 грн. (а.с. 34).
Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення матеріальних збитків із Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу та без врахування ПДВ на замінні складові та матеріали, за виключенням суми франшизи (49548,57 грн. - 2500 грн. = 47048,57грн.).
Сума франишизи та різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу відповідно до ст. 1194 ЦК України відшкодовуються особою, яка завдала збитків, однак відповідних вимог позивачем заявлено не було, а тому суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору
Також, відповідно до п. 9 зазначеної вище Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Врахувавши усі обставини справи, зокрема факт того, що позивач зазнав душевних страждань у зв'язку з пошкодженням належного йому майна, приймаючи до уваги характер та обсяг моральних страждань, їх тривалість, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та виходячи при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди в 25 000грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 979, 1167, 1188, 1194 ЦК України, 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 25 000 грн., судовий збір у розмірі 840,80 грн., а всього підлягає стягненню 25 840грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) страхове відшкодування в розмірі 47048,57грн., судовий збір у розмірі 840,80грн., а всього підлягає стягненню 47 889, 37грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 30.04.2021р.
Суддя Т.В. Кириленко