Справа № 755/10477/21
"17" серпня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Заявники звернулись до суду зі спільною заявою про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що з 08 серпня 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу подружжя має малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюбні відносини між подружжям припинене, спільного господарства не ведуть, переконані, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить їх спільним інтересам, як окремих осіб, що має для них істотне значення.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву про розірвання шлюбу підтримав та просив задовольнити.
Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заяву про розірвання шлюбу підтримала та просила задовольнити заяву про розірвання шлюбу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як визначено статтею 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст.55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Як роз'яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Як убачається з матеріалів справи, підтверджується наявними у справі доказами, з 08 серпня 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу подружжя має малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюбні відносини між подружжям припинене, спільного господарства не ведуть, переконані, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить їх спільним інтересам, як окремих осіб, що має для них істотне значення.
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
Стаття 109 Сімейного кодексу України встановлює, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Як убачається з матеріалів справи, 24 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір між батьками про місце проживання та участь у вихованні дитини, а також Договір про участь в утриманні дитини (про розмір аліментів на дитину) (а.с. 13-14, 15).
Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що рішення заявників про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких подружжя наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, та відповідає їх дійсній волі, не зачіпає та не порушує їх особисті та майнові права, та права їх малолітньої дитини, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливими, останній час подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, досягли спільної згоди щодо участі у виховані дитини, умов проживання та розміру матеріальної допомоги на утримання дитини, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України,
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що спільна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 56, 105, 109, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4-5, 76-81, 263-265, 293, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 08 серпня 2009 року, Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (актовий запис №1324) - розірвати.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17.08.2021 року.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Заявник - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя -