Справа № 565/850/21
Провадження № 2/565/516/21
13 серпня 2021 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.
з участю: секретаря судового засідання Панчук Г.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області про відшкодування моральної шкоди,
16 червня 2021 року позивач звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказує, що вона звернулась до Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області із запитом про надання публічної інформації, а саме щодо наявності на території м.Вараш вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Проте відповідачем не було надано відповіді на відповідний запит. Вказує, що Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №460/1239/21 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вараської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 публічної інформації за запитом від 16.01.2021 у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць завданої шкоди. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата в січні 2021 році складає 6000 грн. Враховуючи те, що відповідач повинен був надати відповідь на запит у січні 2021 року та станом на червень 2021 року такої інформації не надав, позивачем здійснено розрахунок моральної шкоди за період з січня 2021 року по червень 2021 року в розмірі 36000 грн (6000 грн *6). Також вказує, що розмір моральної шкоди підтверджується, зокрема тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи та побоювання про майбутній стан здоров'я.
15 липня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач вказує на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заподіяної їй моральної шкоди, вини відповідача в її заподіянні та причинно-наслідкового зв'язку між ними. У зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує повністю та просила провести розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомляв, заяви про відкладення судового засідання не подавав.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у відповідності із ч.2 ст.247 ЦПК.
Дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.При визначенні розміру відшкодування враховуються принципи розумності і справедливості.
Враховуючи роз'яснення п. 3, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій чи бездіяльності, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Вараської міської ради із запитом про надання публічної інформації, а саме щодо наявності на території м.Вараш вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Проте відповідачем не було надано відповіді на відповідний запит.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №460/1239/21 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вараської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 16.01.2021 у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк.
Згідно ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з зазначених обставин, протиправна бездіяльність відповідача встановлена рішенням суду, а тому вказаний факт не підлягає доказуванню.
Вказана бездіяльність відповідача завдана позивачу моральної шкоди, оскільки викликала в неї хвилювання, переживання, а також необхідність пошуків шляхів для відновлення порушеного права в судовому порядку.
Стаття 1172 ЦК України вказує, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
З огляду на викладене, вирішуючи цей спір, суд виходить із необхідності встановлення наявності трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Позивачем доведено факт порушення органом місцевого самоврядування - Виконавчим комітетом Вараської міської ради, строків надання відповіді на його запит.
Відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про інформацію», ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при порушенні передбачених вказаними законами прав громадянина останній має право на відшкодування моральної шкоди (моральних збитків).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що позивачу неправомірно було відмовлено у наданні повної інформації на її запит від 16.01.2021 року про надання публічної інформації і така протиправність вставлена рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року.
А тому, враховуючи вищевикладене, обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість її моральних страждань внаслідок порушення її права на отримання публічної інформації, що призвело до необхідності звернення позивача до суду за захистом її прав в судовому порядку, а також із врахуванням засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2500 гривень.
Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи та підготовкою її розгляду, а саме надіслання кореспонденції відповідачу в сумі 32 гривні.
Частиною 2 ст.190 ЦПК передбачено обов'язок суду одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслати учасникам справи також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Норми ЦПК не містять такого обов'язку позивача.
З огляду на вказане, відсутні підстави відносити витрати позивача на відправку відповідачу позовної заяви з додатками до витрат, що пов'язані із розглядом справи у розумінні ч.3 ст.133, ст.140 ЦПК України.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 32 гривень задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,190,258,259,264,265,268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (34403, м.Вараш, м-н Незалежності, 1, код 03315879) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень моральної шкоди.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 32 гривень витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кузнецовський міський суд або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Головуючий
Повне рішення суду виготовлене та підписане головуючим 17.08.2021 року