03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 33/824/2777/2021
Справа № 760/7844/21
09 серпня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , перекладача - Стрижака Є.М., захисника ОСОБА_1 - адвоката Гарницького П.П., представника Київської митниці Держмитслужби - Ніконова Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Гарницького Павла Петровича
на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 471 Митного кодексу громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року визнано винним громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 471 Митного Кодексу України.
Застосовано до громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Безпосередні предмети порушення митних правил, а саме: 12900 доларів США, що за курсом НБУ на день вчинення правопорушення становить 360544,68 гривень, які вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил №0321/10000/21 від 25.02.2021 року та передані у касу Київської митниці Державної митної служби України за адресою: м. Київ, бульвар В. Гавела, 8-а, - конфісковано в дохід держави.
Стягнуто з громадянина громадянина Туреччини ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Згідно з оскаржуваною постановою, відповідно до протоколу №0321/10000/21 про порушення митних правил від 25.02.2021 року, вбачається, що 25.02.2021 р. о 08 год. 55 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», громадянин Туреччини ОСОБА_1 , який прилетів до України з Туреччини м. Стамбул, літаком а/к «Турецькі авіалінії» рейсом №457, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого (передбачених) статтею 471 Митного кодексу України.
При усному опитуванні було встановлено, що пасажир ОСОБА_1 переміщує готівку, зі слів пасажира, в межах дозволеного. Зазначений громадянин був запрошений до оглядової кімнати, під час митного огляду сумки (ручна поклажа), було виявлено 25038 доларів США. Пропущено через митний кордон 12138 доларів США, що по курсу НБУ становить еквівалент 9999 євро.
Суд зазначив, що пасажир - гр. Туреччини ОСОБА_1 митної декларації не заповнював, з приводу декларування валютних цінностей до інспекторів митниці не звертався, самостійно обрав форму проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор», чим засвідчив про відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, або підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження. Будь-які документи на переміщення валютних цінностей через митний кордон України у пасажира при перетині зони митного контролю були відсутні. Згідно пояснень гр. Туреччини ОСОБА_1 , кошти його особисті. Про те, що сума перевищує дозволену не знав, митної декларації не заповнював, з приводу декларування валютних цінностей до інспекторів митниці не звертався .
Оскільки гр. Туреччини ОСОБА_1 своїми діями обрав порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де не передбачено наявність у пасажира предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження, то, таким чином, громадянин Туреччини ОСОБА_1 , переміщуючи через зону спрощеного митного контролю суму, що перевищує 10000 Євро, вчинив дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст. 471 МК України. Закон не містить застережень щодо можливості іншого порядку переміщення предметів, щодо яких встановлено заборону чи обмеження.
Гр. Туреччини ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Заперечення проти викладеного в протоколі про порушення митних правил не подавав та викладених у ньому обставин не спростував.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина гр. Туреччини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, повністю підтверджується дослідженими у судовому засідання доказами, зокрема, даними протоколу про порушення митних правил №0321/10000/21 від 25.02.2021 року та іншими документами в їх сукупності.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, постановленим без з'ясування всіх обставин справи та з порушенням норм законодавства, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гарницький П.П. просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року та провернути справу до суду першої інстанції для нового розгляду у іншому складі суду.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час затримання апелянта, після проходження «зеленого коридору», працівники митної служби почали фіксувати всі події, складаючи протокол про порушення митних правил українською мовою. Однак, враховуючи те, що апелянт є громадянином Туреччини, єдиною мовою, яку повністю розуміє, є турецька мова, тому не розуміючи української та російської мови, апелянт вимагав у працівників митної служби забезпечити його перекладачем, який розуміє турецьку мову. Проте, не знайшовши перекладача з турецької мови, працівники митної служби надали апелянту перекладача з англійської мови. Враховуючи те, що апелянт розуміє англійську мову на дуже низькому рівні, він не міг в повній мірі зрозуміти та усвідомити всі події, що відбувались. Однак, в протоколі опитування в справі про порушення митних правил від 25.02.2021р. вказано про те, що апелянт володіє вільно турецькою та англійською мовою, тобто вказали в протоколі недостовірну інформацію. Зважаючи на те, що апелянт самостійно не зміг прочитати протокол, який написано українською мовою, йому не повідомили всіх деталей, що зазначені у вказаному протоколі.
Зазначає, що єдине, що зрозумів апелянт, це те, що працівники митниці забирають в нього більшу частину особистих коштів, які були привезені ним з Туреччини. Коли працівники митниці запитували про походження коштів, апелянт зазначив, що це його особисті кошти, які зароблені на підприємстві, на якому він працює. Працівники митниці вказували на те, що апелянту потрібно було в письмовій формі задекларувати перевезені кошти та зазначити їх походження. Вважає, що працівниками митної служби у порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАПбез всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин було складено протокол про порушення митних правил №0321/10000/21 від 25.02.2021 р.
Крім того, в порушення вимог вищезазначеної ст. 256 КпАП України протокол від 25.02.2021р. складався працівниками митниці за відсутністю свідків та понятих.
Стверджує, що розгляд справи про накладення адміністративного стягнення відносно громадянина іншої країни, якому не забезпечено перекладача під час складення протоколу за № 0321/10000/21 від 25.02.2021р., є неприпустимим.
Звертає увагу суду, що під час складення протоколу про порушення митних правил працівниками митної служби, апелянт вимагав забезпечити його належним захисником, оскільки останньому потрібна була правова допомога. Працівники митної служби відмовили апелянту в такому праві, вказуючи на те, що це не відповідає вимогам закону, тому вони не зобов'язані надавати адвоката на вимогу кожної особи, на яку складається протокол про адміністративне правопорушення. Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Така правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 524/9827/16-а.
Вказує, що апелянту стало відомо, що в матеріалах судової справи знаходиться ордер про надання правової допомоги, виписаний адвокатом Гавлодським Назарієм Вікторовичем та заява про повідомлення учасника справи про дату засідання суду по справі від 02.04.2021р. Однак, апелянт не уповноважував адвоката Гавлодського Н.В. на представлення його інтересів у суді, з цим адвокатом жодного договору про надання правової допомоги укладено не було.
Одночасно в апеляційній скарзі поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року, з огляду на те, що апелянт не отримував жодної повістки про виклик до суду, про існування оскаржуваної постанови суду стало відомо лише 19.05.2021 року. Вказує, що розгляд справи в суді першої інстанції, призначений на 02.04.2021 року, відбувся без участі апелянта та його захисника.
Вислухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , через перекладача Стрижака Є.М., та його захисника - адвоката Гарницького П.П., які підтримали клопотання про поновлення строку, представника Київської митниці Держмитслужби - Ніконова Г.В., який заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до положень ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову Солом'янського районного суду м. Києва було винесено судом 02 квітня 2021 року за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
В матеріалах справи міститься заява захисника ОСОБА_1 - адвоката Гавлодського Н.В., яка надійшла до суду 02.04.2021 року, в якій він просить повідомити його про дату, час і місце проведення судового засідання.
Копію постанови від 02 квітня 2021 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Гарницький П.П. отримав 19 травня 2021 року, що підтверджується його розпискою, вчиненою на заяві про надання справи для ознайомлення.
Отже, докази на спростовування доводів, викладених в апеляційній скарзі, щодо дати отримання копії постанови суду та пропуску у зв'язку з цим строку на апеляційне оскарження, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, з метою забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на апеляційне оскарження судового рішення, вважаю за можливе клопотання про поновлення строку задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 02 серпня 2021 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , через перекладача Стрижака Є.М., та його захисник - адвокат Гарницький П.П. підтримали доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в скарзі, просили постанову суду скасувати.
Представник Київської митниці Держмитслужби Ніконов Г.В. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Після оголошення у справі перерви, у дане судове засідання 09 серпня 2021 року з'явився адвокат Гарницький П.П., не з'явились ОСОБА_1 та представник Київської митниці Держмитслужби, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в судовому засіданні 02 серпня 2021 року, під розписку.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Гарницького П.П. представника Київської митниці Держмитслужби Ніконова Г.В., дослідивши матеріали справи за протоколом про порушення митних правил, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України, ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням закону.
Згідно ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з приписами ст.489 МК України та ст.289 КУпАП, при розгляді справи підлягають з'ясуванню: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують її відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 471 МК України визначено, що відповідальність настає за порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Об'єктивна сторона правопорушення, за ст. 471 МК України полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в зеленому коридорі, тобто в зоні спрощеного митного контролю.
Як вбачається з протоколу від 25.02.2021 року № 0321/10000/21 про порушення митних правил, 25.02.2021 р. о 08 год. 55 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», громадянин Туреччини ОСОБА_1 , який прилетів до України з Туреччини м. Стамбул, літаком а/к «Турецькі авіалінії» рейсом №457, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених статтею 471 Митного кодексу України.
З висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів, що становить 1700 грн., суд апеляційної інстанції погоджується, вважає їх законними та обґрунтованими, враховуючи наступне.
За змістом ст. 366 МК України, митний контроль товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами здійснюється за двоканальною системою.
Частиною 1 ст. 366 МК України, визначено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.
Згідно з ч.2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Відповідно до п. 4, п. 5 ст. 366 Митного кодексу України громадянин самостійно обирає «зелений коридор» або «червоний коридор» для проходження митного контролю.
Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Після перетину пасажиром «білої лінії», яка відповідно до п.1.10 «Правил застосування спрощеного порядку здійснення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним транспортом», затверджених наказом Державної митної служби України від 18.02.2006 № 137, позначає закінчення «зеленого коридору», настає відповідальність за порушення митних правил.
Частиною 3 ст. 197 МК України та Постановою Правління Національного банку України №148 від 27 травня 2008 року, якою затверджено «Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» встановлено порядок переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню.
Так, розділом 2 «Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», затвердженої Постановою правління Національного банку України №148 від 27 травня 2008 року встановлено, що фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу, а готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 полягало у переміщенні через митний кордон України незадекларованих митному органу коштів, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для нерезидентів України, відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 року. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.
Діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну не обмежене, обмежена лише сума, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, яка може бути ввезена без письмового декларування.
Таким чином, юридичне регулювання питань транскордонного переміщення валютних цінностей в Україні визначає, що власне переміщення через митний кордон України валютних цінностей у сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, не зумовлює потреби в сплаті митних зборів або будь-яких інших платежів на користь держави, а лише вимагає дотримання встановлених законодавцем додаткових вимог щодо письмового декларування зазначених цінностей, після виконання яких заборони чи обмеження не застосовуються до такого переміщення і воно не характеризується відповідно до законодавства України якнезаконне.
Отже, недотримання ОСОБА_1 зазначених вимог не завдає жодної матеріальної шкоди або інших збитків державі, а також не спричиняє суттєвих негативних наслідків для суспільних або державних інтересів.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.
Відповідальність за порушення митних правил настає для громадянина, який обрав форму проходження митного контролю "зелений коридор", - з моменту перетину останнім "білої лінії", що позначає закінчення зони спрощеного митного оформлення «зелений коридор».
Згідно зі ст. 471 МК України за дане правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.
Отже, оскільки ОСОБА_1 митної декларації не заповнював, з приводу декларування готівкових коштів до інспекторів митниці не звертався, самостійно обрав форму проходження митного контролю через «зелений коридор», чим засвідчив про відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, або таких, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження, і при цьому ввіз на територію України готівку понад вказану суму без декларування та без наявності відповідних документів, а тому в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбачені ст. 471 МК України, що правильно встановлено судом.
Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 користуватися послугами перекладача при складанні адміністративного протоколу щодо нього не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що при складенні протоколу про порушення митних правил був залучений перекладач - головний державний інспектор ВМР №3 митного поста «Бориспіль» Київської митниці Держмитслужби Парахіна А.Ю., а сам ОСОБА_1 , ознайомившись зі змістом протоколу в графі «пояснення, зауваження особи, що притягується до відповідальності» англійською мовою власноручно написав: «Без коментарів. Я пораджусь з адвокатом, який буде представляти мої інтереси».
Як вбачається з протоколу від 25.02.2021 року № 0321/10000/21 про порушення митних правил, громадянин Туреччини ОСОБА_1 зауважень та претензій до протоколу не мав.
В даному протоколі, який складений відповідно до вимог закону, ОСОБА_1 були роз'яснені права і обов'язки осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, про що свідчить його підпис.
Крім того, в протоколі опитування від 25.02.2021 року ОСОБА_1 також англійською мовою власноручно написав: «З моїх слів написано вірно, як мені переклав перекладач, адже я не знаю українську мову».
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що апелянт розуміє англійську мову на дуже низькому рівні і він не міг в повній мірі зрозуміти та усвідомити всі події, що відбувались, є необґрунтованими та спростовуються протоколом про порушення митних правил та протоколом опитування, в яких ОСОБА_1 особисто писав англійською мовою, та розумів, що відносно нього складено протокол про порушення митних правил за переміщення ним через митний кордон України незадекларованих митному органу грошових коштів, надав пояснення по суті поставлених питань. Зауважень щодо нерозуміння англійської мови, перекладачем якої він був забезпечений, ні в протоколі про порушення митних правил, ні в протоколі опитування, ним зазначено не було.
При цьому в суді апеляційної інстанції з'ясовано, що зміст відповідей ОСОБА_1 , які зафіксовані в протоколі, відображені правильно і саме такі пояснення надавав ОСОБА_1 .
Твердження апелянта про незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності з тих підстав, що ОСОБА_1 не було надано можливості скористатися послугами захисника під час складання протоколу про порушення митних правил, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з ст. 498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Згідно з ч.1 ст. 500 МК України, захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а у разі необхідності - свідка та надавати їм необхідну юридичну допомогу.
Тобто, участь захисника має бути забезпечено особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про порушення митних правил, а не під час складення протоколу про порушення митних правил.
Доводи про те, що працівниками митниці допущено ряд порушень норм чинного законодавства України при виконанні посадових обов'язків, суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами.
Так, суду не надано доказів про те, що ОСОБА_1 або його захисник зверталися з будь-якими заявами до правоохоронних органів щодо неправомірності дій працівників митниці або оскаржували до суду дії вказаних осіб при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Також не надано доказів, що вони звертались до керівництва митниці з заявою про проведення службового розслідування з приводу неправомірних дій працівників митниці.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення з конфіскацією вилученої валюти, суд першої інстанції не врахував, що застосування конфіскації вилученої у ОСОБА_1 готівки покладе на нього «індивідуальний надмірний тягар», а тому додаткове покарання не підлягає застосуванню у даному випадку.
Так, при вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв'язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.
Крім того, санкцією ст. 471 МК України передбачено основне адміністративне стягнення - штраф та додаткове стягнення - конфіскація товарів заборонених або обмежених законодавством України.
Так, відповідно до протоколу опитування у справі про порушення митних правил від 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 працівникам митниці пояснював, що готівкові кошти у розмірі 25 038 доларів США належать йому особисто, які спрямовані для оплати навчання доньки в школі. Він не знав, що потрібно заповнювати митну декларацію по прильоті в країну, він думав, що кошти декларуються тільки тоді, коли виїжджають з країни (а.с. 11).
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , через перекладача Стрижака Є.М., пояснив, що грошові кошти належать йому особисто, які зароблені на підприємстві «Metalnet», де він працює, при цьому посилався на довідку компанії «Metalnet», що додана до апеляційної скарги, відповідно до якої 24 лютого 2021 року президент цієї компанії ОСОБА_3 отримав 25 000 доларів у вигляді готівки в якості своєї особистої дебіторської заборгованості. Крім того, зазначив, що грошові кошти, які він мав при собі, необхідні йому для оплати навчання доньки в школі та її утримання, оскільки донька з матір'ю мешкають в м. Києві, а він - в Туреччині, та приїжджає до України кілька разів на рік.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в Україні, її матір'ю є громадянка України ОСОБА_5 .
Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку конфіскація зазначених коштів є безумовним порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, а саме втручання в право громадянина Туреччини ОСОБА_1 на повагу власності, так як є не пропорційним, оскільки покладає на нього "індивідуальний надмірний тягар".
Європейським судом з прав людини 11.07.2019 року прийнято рішення у справі «Садоча проти України», з якого вбачається, що за аналогічних обставин конфіскація законно придбаних коштів заявника має індивідуальний та надмірний тягар і є непропорційною вчиненому правопорушенню мірою, а отже, порушенням статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з зазначеним рішенням ЄСПЛ «Садоча проти України», судове рішення, яким застосовано конфіскація майна, є втручанням в право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на повагу власності.
Апеляційний суд зазначає, що застосування конфіскації як додаткової каральної санкції за правопорушення допускається з урахуванням, насамперед, його серйозності у взаємозв'язку із обставинами, за яких його вчинено та інших чинників, що характеризують як правопорушника так і природу валютних цінностей. В цій справі не встановлено підстав уважати, що дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності мали протизаконний умисел, що посягає на визначений правопорядок в Україні, а тому застосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації є невиправданим втручанням у баланс між захистом права власності та вимогами закону і загального інтересу.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, враховуючи характер скоєного, виходячи із ч. 3 ст. 462 МК України, матеріалів справи, встановлені судом обставини, зазначені норми закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.
Таке стягнення є достатнім для виправлення та належної поведінки ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування конфіскації вилученої валюти, про що вказано в санкції ст. 471 МК України, оскільки матеріалами справи підтверджено їх легальне походження, а тому втручання у право власності ОСОБА_1 не може вважатись пропорційним, адже спричинить для нього «надмірний тягар».
З огляду на викладене, постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва суду від 02 квітня 2021 необхідно скасувати в частині конфіскації на користь держави вилученої валюти в сумі 12 900 доларів США та повернути громадянину Туреччини ОСОБА_1 вилучену у валюту в сумі 12 900 доларів США.
Доводи захисника Гарницького П.П. щодо порушення судом першої інстанції правил підсудності при розгляді даної справи є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 524 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.
Вимога захисника про направлення справи до суду першої інстанції для нового розгляду не ґрунтується на положеннях ст. 294 КУпАП щодо повноважень суду апеляційної інстанції під час розгляду справи щодо порушення митних правил.
Керуючись ст. 529 МК України, ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва суду від 02 квітня 2021 року
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гарницького Павла Петровича - задовольнити частково.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва суду від 02 квітня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 471 Митного кодексу України ОСОБА_1 - в частині конфіскації на користь держави вилученої валюти в сумі 12 900 доларів США - скасувати.
Вилучену згідно з протоколом про порушення митних правил №0321/10000/21 від 25.02.2021 року та опису предметів від 25 лютого 2021 року валюту в сумі 12900 доларів США повернути громадянину Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Туреччини для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 07.01.2014 року.
В іншійчастині постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва суду від 02 квітня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 471 Митного кодексу України ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук