Справа № 686/27200/19
Провадження № 22-ц/4820/996/21
12 серпня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового Журбіцький В.О.
за участю учасників справи: апелянта ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року (суддя Мазурок О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спадковим майном шляхом скасування реєстрації в погосподарському номері,
В жовтні 2019 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спадковим майном шляхом скасування реєстрації в погосподарському номері та просять визнати незаконною і скасувати реєстрацію ОСОБА_3 в погосподарському номері будинковолодіння під АДРЕСА_1 .
На обґрунтування свого позову вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_6 , яка проживала в АДРЕСА_1 та якій ще на праві власності належало будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке мама успадкувала по заповіту після смерті ОСОБА_7 , що підтверджується копією погосподарського номеру та копією заповіту.
В погосподарському номері по АДРЕСА_1 є запис про свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 1992 року.
Вони є спадкоємцями першої черги на мамине майно, прийняли спадщину, користуються земельною ділянкою та з відповідей Чорноострівської селищної ради на запити адвоката їм стало відомо, що в погосподарський номер маминого майна якимось чином записаний відповідач ОСОБА_3 .
На адвокатські запити сільська рада відповіла, що дані про ОСОБА_3 в цьому погосподарському номері є з 2011 року, але прописаний (зареєстрований) і проживає він зі своє сім'єю в будинку по АДРЕСА_2 .
Записи про «члена господарства» ОСОБА_3 , який не є спадкоємцем на майно мами, не є їх родиною, незаконно вписали в погосподарський номер успадкованого мамою будинковолодіння, а тому тільки її власність, посадові особи сільської ради, за дії яких має нести відповідальність Чорноострівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області - правонаступник - Антонівської сільської ради.
Протиправний запис про ОСОБА_3 в погосподарському номері будинковолодіння під АДРЕСА_1 не надає йому ніяких прав на мамине майно, земельна ділянка не виділялась йому в користування.
В 2011 році (з часу появи запису щодо ОСОБА_3 в домогосподарстві по АДРЕСА_1 ) діяла Інструкція з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затверджена Наказом Державного комітету статистики України 08.12.2010 року №491 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 січня 2011 року за №9/18747, яка втратила чинність на підставі Наказу Державної служби статистики №56 від 11.04.2016 року.
Внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера домогосподарства по АДРЕСА_1 є абсолютно необґрунтованою та не підтвердженою волею власника, адже мама - власниця померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і не вчиняла ніяких дій щодо внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера свого домоволодіння.
Між тим, ОСОБА_3 виготовив технічний паспорт на будинок та чинить перешкоди в користування маминим майном. Факт запису ОСОБА_3 у по господарській книзі перешкоджає їм в реалізації прав спадкоємців після смерті мами.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спадковим майном шляхом скасування реєстрації в погосподарському номері відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 просять скасувати рішення суду, вважаючи його необґрунтованим, немотивованим, постановленим без встановлення дійсних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким їх позов задовольнити.
Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_6 , яка проживала в АДРЕСА_2 та якій ще на праві власності належало будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке мама успадкувала по заповіту після смерті ОСОБА_7 , що підтверджується копією по господарського номеру та копією заповіту.
Вказують, що в погосподарській книзі за 1992 р. в обліковому номері по АДРЕСА_1 є запис, що мама успадкувала будинковолодіння за заповітом ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1992 року.
На їхню думку, протиправний запис про ОСОБА_3 в погосподарському номері будинковолодіння під АДРЕСА_1 не надає йому ніяких прав на мамине майно, земельна ділянка не виділялась йому в користування.
Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
08 лютого 1987 року ОСОБА_7 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_6 (а.с. 8)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с.7).
ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї №961 (а.с.9).
Матеріали справи містять виписки з погосподарського номера домогосподарства по АДРЕСА_1 з 2011 року, де наявні дані про внесення ОСОБА_3 (а.с.18-23).
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що обраний позивачами спосіб захисту не можна вважати ефективним, оскільки такий спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивачів, з огляду на обставини, встановлені судом.
З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
За правилами ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з п.п.6, 7, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Зокрема, відповідно до п.66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Тобто п. 66 вказаного Порядку надає повноваження спадкоємцю померлої особи вчинити певні юридичні дії, які б вчинив сам спадкодавець, якби був живим.
Виходячи з наведеного, на підставі заяви спадкоємців здійснюється внесення записів про права спадкодавця, якщо останні вже виникли та це підтверджено відповідними правовстановлюючими документами.
Відповідно до п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Пунктом 43 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; 2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.1,2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання апелянтів, що вони є спадкоємцями першої черги на майно ОСОБА_6 , розташоване по АДРЕСА_1 , яке вона успадкувала після смерті ОСОБА_7 є необґрунтованим. ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_6 не прийняла. Належних доказів прийняття спадщини ОСОБА_6 від ОСОБА_7 матеріали справи не містять.
Між тим, зміст позовної заяви свідчить про наявність спору про спадщину.
Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянтів, що внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера домогосподарства по АДРЕСА_1 є протиправним та не дає йому ніяких прав на майно ОСОБА_6 . Апелянтами не доведено протиправність внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера домогосподарства по АДРЕСА_1 . Апелянти не надали доказів про внесення ОСОБА_3 до по господарської книги всупереч волі власника домогосподарства по АДРЕСА_1 .
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази, крім довідки сільської ради, того, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 .
Посилання апелянтів на порушення посадовими особами відповідача вимог Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, не може бути підставою для скасування рішення суду.
Доказів порушення посадовими особами цих вимог позивачами, апелянтами не надано. Матеріали справи не містять документів на підставі яких ОСОБА_3 внесений до погосподарського обліку, відсутні погосподарські книги за період з 2005 по 2010 рік.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права, інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивачів.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особами, які подали апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та надав їм належну правову оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судового рішення та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
За таких обставин висновок суду першої інстанції, що обраний позивачами спосіб захисту, визнати незаконною і скасувати реєстрацію ОСОБА_3 в погосподарському номері будинковолодіння під АДРЕСА_1 не можна вважати ефективним, оскільки такий спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивачів, з огляду на обставини, встановлені судом.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне судове рішення складено 16 серпня 2021 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк