Єдиний унікальний номер справи: 766/20529/20 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/818/21 Доповідач: ОСОБА_2
16 серпня 2021 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаряОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
обвинуваченого представника потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2021 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, неповнолітніх утриманців не маючого, працюючого на посаді головного енергетика ТОВ «Агропродукт-Херсон», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 25 000 (двадцяти п'яти тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за злочин, вчинений ним за таких обставин.
ОСОБА_7 03.06.2020 близько 18:20 години, керуючи технічно-справним автомобілем «Chery Tiggo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по Бериславському шосе в м. Херсоні, за напрямком від вул. Миру до вул. Чорноморської, знаходячись навпроти будинку №6 по Бериславському шосе, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, порушуючи вимоги п. п. 2.3 «Б», 10.1, 11.4, 12.3 та п. 1.3 розділу 34 додатку 2 Правил дорожнього руху України, перед початком зміни напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110207», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку. Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі по тексту - ДТП) водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Вказані наслідки знаходяться у причинному зв'язку з порушенням вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 , а саме: п. 2.3 «Б» - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 11.4 - «На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги»; п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п. 1.3 розділу 34 додатку 2 - «поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху».
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, просить вирок в частині задоволення позову потерпілого змінити, стягнувши з нього на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень. Вважає, що враховані судом обставини не дають підстав для стягнення з нього 25 000 гривень, для нього ця сума є непосильною. Крім того, вказує, що перелом кістки кисті не є настільки страшним ушкодженням, щоб оцінити нанесену потерпілому моральну шкоду в таку суму.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного перегляду.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_9 , повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, до апеляційного суду не з'явився, при цьому представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 подав заяву про розгляд справи без участі потерпілого.
Прокурор ОСОБА_6 та представник потерпілого ОСОБА_8 , заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, представника потерпілого, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви Суду.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених і викладених у вироку обставин, кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, вид та міру призначеного покарання в апеляційній скарзі обвинуваченим не оскаржуються, а тому вирок переглядається в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги лише в частині вирішення цивільного позову.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов, врахував, що з вини обвинуваченого ОСОБА_7 , який керуючи транспортним засобом здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_9 , останній отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я, а саме: закритий перелом основи проксимальної фаланги четвертої п'ясної кістки правої кисті.
Згідно п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень тривалим належить вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).
З матеріалів провадження вбачається, що представник потерпілого ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 подав цивільний позов, в якому моральну шкоду заподіяну потерпілому, оцінено в 50 000 грн. Вимоги мотивував фізичним болем, моральними та душевними стражданнями, які потерпілий пережив внаслідок заподіяних йому неправомірними діями обвинуваченого тілесних ушкоджень, а також у зв'язку з самим фактом ДТП та знищенням його транспортного засобу, що призвело до порушення звичайного укладу життя потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як вже зазначалося, характер отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень доводить, що це потягло розлад здоров'я потерпілого не менше ніж на 21 день, протягом якого потерпілий відчував біль та мав докладати додаткових зусиль для організації життя та побуту.
На переконання колегії суддів характер та тривалість розладу здоров'я потерпілого, фізичний біль, заподіяння якого сталося через порушення обвинуваченим ПДР, істотність вимушених змін в його житті, дають підстави для висновку, що суд першої інстанції вірно встановив, що потерпілому внаслідок злочину заподіяно моральну шкоду, а визначений судом розмір відшкодування такої шкоди відповідає вимогам розумності та співмірності.
Посилання апелянта на недоведеність позовних вимог слід визнати безпідставними.
Згідно приписів ст.ст. 22, 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
Статтею 128 ч.5 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку із цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК.
За приписами ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заперечуючи проти позову та оспорюючи зазначені у позові обставини, цивільний відповідач повинен надати докази, на підтвердження своїх заперечень. Як видно, ні в ході розгляду провадження в суді першої інстанції , ні під час апеляційного розгляду цивільним відповідачем не надано доказів, які б спростовували висновки суду в цій частині.
Твердження обвинуваченого про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене на припущеннях, є безпідставними. Суд, задовольняючи позовні вимоги, врахував обставини справи, доводи викладені потерпілим в обґрунтування розміру заподіяної шкоди, характер отриманого тілесного ушкодження потерпілим, а також матеріальне становище обвинуваченого, що і стало правовим підґрунтям для прийняття відповідного рішення та визначення розміру відшкодування.
Доводи апеляційної скарги не дають законних та обґрунтованих підстав для зменшення суми відшкодування моральної шкоди до 5 000 грн., як про те просить обвинувачений. Належних обґрунтувань, чому саме має бути зменшена сума стягнення до 5 000 грн., апеляційна скарга не містить.
Доказів того, що сума відшкодування непомірна для цивільного відповідача, матеріали провадження не містять, навпаки, з доданої ОСОБА_7 до апеляційної скарги довідки №АП000000009 від 15.07.2021 вбачається, що обвинувачений за період з 01.06.2020 по 30.06.2021 отримав заробітну платню в сумі 172 848,99 грн.
Отже, переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині задоволення цивільного позову, обвинуваченим в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, підстав для зміни вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 колегія суддів не знаходить, а тому його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2021 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4