Номер провадження: 22-ц/813/4337/21
Номер справи місцевого суду: 522/14252/20
Головуючий у першій інстанції Кузнецова В. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
16.08.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.
суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савицької Оксани Миколаївни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування вимог позивач зазначала, що вони з відповідачем мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2020 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, донька залишилася проживати разом з нею та знаходиться на її утриманні. За час шлюбу сторони набули спільне майно - квартиру АДРЕСА_1 , яку відповідач намагається продати. У зв'язку з тим, що відповідач допомоги дитині не надає, позивач звернулася з цим позовом до суду та просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј заробітку (доходу) ОСОБА_2 , в тому числі від продажу квартири АДРЕСА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частку заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.08.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі ј частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд виходив з того, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини та зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відмовляючи в частині стягнення аліментів від продажу відповідачем квартири, суд першої інстанції виходив з того, що квартира не є предметом спору по даній справі. Крім того, зазначене майно відчужене відповідачем 19.08.2020 року, а позивач звернулася до суду з позовом вже після продажу відповідачем квартири - 27.08.2020 року.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Савицька Оксана Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить:
- рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року в частині визначення дати початку стягнення аліментів змінити з 27.08.2020 року на 18 серпня 2020 року, оскільки позивач звернулася до суду 18.08.2020 року, через поштове відділення;
- рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року в частині відмови у врахуванні дохіду відповідача від продажу квартири при визначенні розміру аліментів - скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј заробітку (доходу) відповідача, в тому числі від продажу квартири АДРЕСА_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.08.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апелянт зазначає, що у період перебування з відповідачем у шлюбі, сторони за спільні кошти придбали квартиру та оформили її на відповідача. Після звернення позивача з цим позовом до суду 18.08.2020 року, відповідач наступного дня - 19.08.2020 року здійснив продаж квартири, а отже отримав дохід, частка якого повинна бути врахована судом при визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Аналіз положень СК України, зокрема положень ст..81, ч.3 ст.181, ч.2 ст.182, ст..183 свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Вживання терміну «дохід» у дужках після «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 року №146. Оскільки фактично позивач звернулася до суду 18 серпня 2020 року, отримання 19.08.2020 року відповідачем доходу від продажу нерухомого майна є суттєвим доказом наявності у нього достатнього матеріального забезпечення, що прямо впливає на визначення розміру аліментів на утримання дитини.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач та відповідач мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.10).
Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11.08.2020 року.
Дитина проживає разом з матір'ю, позивачем по справі ОСОБА_1 , що не оспорюється сторонами.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2020 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень;
Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2021 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Відповідно до ч.1 ст..183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1-2 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З матеріалів справи вбачається, що суд стягнув з відповідача аліменти, починаючи з 27.08.2020 року. Проте, колегія суддів з цим не погоджується, оскільки вказана дата є датою реєстрації канцелярією суду позовної заяви ОСОБА_1 , яку остання подала 18.08.2020 року, через кур'єра поштового відділення (а.с.19-20), а тому аліменти у розумінні ч.1 ст.191 СК України повинні стягуватися судом з моменту подачі позову через пошту - з 18.08.2020 року. Тому доводи в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо оскарження апелянтом рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів від продажу відповідачем квартири, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, статей 183, 195 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу».
ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема
у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова від 26.02.1993 року № 146) .
У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів,
які враховуються при визначенні розміру аліментів).
Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення. Та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.
Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.
Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.
Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб'єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.
Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.
Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що виручення відповідачем грошових коштів від продажу нерухомого майна не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
Така правова позиція викладена в постанові ВС у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі 758/10761/13-ц, провадження № 61-19815сво19 від 25.01.2021 року.
За викладених обставин, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від правового висновку Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі 234/15413/17 (провадження № 61-1685св20) про те, що дохід від відчуження належного боржникові нерухомого майна, набутого ним до укладення шлюбу та народження дитини, відноситься до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому на такий дохід може бути здійснено нарахування аліментів у межах виконавчого провадження.
У справі, що переглядається спірна квартира набута під час шлюбу.
Проте колегія суддів звертає увагу, що відомості про те, що відчуження нерухомого майна відповідачем (спірної квартири) у серпні 2020 року відбулося частіше одного разу за звітний податковий період (2020 календарний рік) відсутні. Разом з тим вбачається, що даний об'єкт нерухомості - квартира перебувала у власності відповідача більше 3-х років. За наведених обставин в розумінні п. 172.1 статті 172 ПК України немає підстав для оподатковування даної операції, як дохідної.
Та обставина, що квартира придбана у шлюі з позивачкою, яка має право на рівну з відповідачем частку у квартирі надає їй право протягом 3-х років після розірвання шлюбу заявити про поділ спільного майна подружжя під час якого мають перевірятися обставини відчуження кожним з подружжя без згоди іншого, що має враховуватися при поділі майна подружжя або надає позивачу право протягом строку позовної давності заявити вимоги про визнання угоди недійсною з підстав розпорядження нерухомим майном без згоди іншого подружжя (за наявності таких обставин і недоведеності відповідачем зворотнього або недоведення факту передачі позивачці частини коштів від продажу квартири пропорційно її частці у праві власності).
До реалізації позивачем свого права на звернення до суду щодо захисту права власності в межах строку позовної давності і відсутності рішення суду про відмову позивачу у судовому захисті щодо права на частку у спільному майні, зокрема у зв'язку з перебігом позовної давності, у суду апеляційної інстанції немає підстав для висновку, що відповідач є отримувачем доходу за рахунок продажу частки у майні, яка належала позивачці.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що отримані відповідачем кошти від продажу майна у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України та пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів з наведених підстав не можуть враховуватися як вид заробіту (доходу) з якого стягуються аліменти, а тому доводи в цій частині не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що квартира була відчужена відповідачем на наступний день після подачі позивачем позову до суду, проте з урахуванням викладеного, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню з урахуванням підстав та обґрунтувань наведених у цій постанові апеляційного суду.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в редакції цієї постанови.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савицької Оксани Миколаївни - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року змінити в частині періоду стягнення аліментів, зазначивши про їх стягнення з 18.08.2020 року.
Мотивувальну частину рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року про відмову щодо вимог про стягнення аліментів від продажу відповідачем квартири змінити в редакції ціє постанови суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено: 16.08.2021року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: О.В. Князюк
С.О. Погорєлова