11.08.21
22-ц/812/1515/21
Провадження №22-ц/812/1515/21
Іменем України
11 серпня 2021 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Бондаренко Т.З.,
суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №484/902/21 за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Шикері І.А. у приміщенні цього суду 17 травня 2021 року, за позовом
Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 19 червня 2012 року підписала заяву б/н, в якій зазначила про згоду на те, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, з якими відповідачка ознайомлена та які викладені на сайті: www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг. Таким чином, виходячи з положень статті 634 ЦК України між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. За умовами укладеного сторонами договору банком відкритий відповідачці кредитний рахунок, відповідачці видано кредитну картку та встановлений кредитний ліміт, який було збільшено до 15000 грн.
Посилаючись на те, що Банк виконав в повному обсязі зобов'язання за договором, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту, тоді як у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору станом на 25 лютого 2021 року має заборгованість, в сумі 11944,04 грн., яка складається з: 11830,62 грн. заборгованості за тілом кредиту та 113,42 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, позивач просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2021 року позовні вимоги Банку задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 19 червня 2012 року у сумі 11830 грн. 62 коп., а також розподілено судовий збір.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором та не надала суду доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.
Також суд встановив, що надана позивачем Анкета-заява є стандартним бланком, який не містить відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами.
Однак, наявні в матеріалах справи витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови, на які на підтвердження вказаних відомостей посилався позивач, не містять підпису відповідача. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» не надало суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна" та Умови, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи Анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брала вона на себе зобов'язання зі сплати саме того, що зазначено в Умовах, розміру відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Тому, суд вважав, що вказані витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 19 червня 2012 року. Оскільки позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачкою щодо розміру відсотків, штрафів, порядку користування кредитними коштами, тому в частині стягнення з відповідачки заборгованості по нарахованих відсотках суд відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідачка наполягає що в неї відсутня будь яка заборгованість перед Банком, оскільки за весь період нарахування позивачем заборгованості вона сплатила більше, а саме 37609 грн.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду вказаним положенням закону відповідає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк» ).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н (а.с. 16).
Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, з якими його ознайомлено, складають договір про надання банківських послуг.
В подальшому відповідачкою на підставі укладеного договору про надання банківських послуг були отримані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, максимальний розмір якого становив 15000 грн. на платіжну картку.
Факт укладання такого договору, користування кредитними коштами встановлений судом першої інстанції і відповідачкою в апеляційному порядку не оспорюється та підтверджується, крім підписаних відповідачкою анкети-заяви, також іншими письмовими доказами.
Так, в матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку на ім'я ОСОБА_1 , яка відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Із даної виписки вбачається, що відповідачка в період визначений банком за який виникла заборгованість, активно користувалася грошовими коштами та здійснювала відповідні погашення.
Довідками Банка підтверджено неоднократну зміну умов кредитування а також видачу кредитних карток в 27 травня 2013 року, 02 липня 2015 року та 31 липня 2018 року із строком дії до квітня 2022 року (а.с. 14, 15).
Так, районний суд задовольняючи позовні вимоги Банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, виходив з наданого банком розрахунку, відповідно до якого така заборгованість станом на 30 червня 2019 року становить 11830 грн. (а.с. 8-13).
В письмовому відзиві на позовну заяву представника відповідача зазначено, що будь-яка заборгованість у відповідачки перед банком відсутня, оскільки в цілому нею сплачено Банку 37609 грн. 11 коп. В той же час, у відзиві не міститься будь якого обґрунтування вказаного твердження, у тому числі і яка сума була за спірний період отримана відповідачкою, не піддано аналізу наданий позивачем розрахунок тощо.
Районний суд враховуючи наявні в справі письмові докази, дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок позивача щодо наявності боргу у відповідачки по тілу кредиту перед банком не спростований останньою будь-якими допустимими доказами.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, заперечуючи факт наявності боргового зобов'язання за тілом кредиту, відповідачкою та її представником відповідних доказів не надано.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду, колегія суддів погоджується з висновком районного суду стосовно недоведеності відповідачкою відсутності заборгованості перед Банком.
За такого, відсутні підстави для зміни чи скасування судового рішення передбачені положеннями ст. 376 ЦПК України, а тому згідно положень ст.375 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зведені до обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, а тому не є спростовними для наведених висновків суду.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 16 серпня 2021 року.
Судді: Т.З.Бондаренко
Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова