Дата документу 10.08.2021 Справа № 335/9824/20
Єдиний унікальний №335/9824/20 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Провадження № 22-ц/807/2427/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«10» серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Відокремлений підрозділ № 11 Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжя драйв компані» про визнання договору купівлі - продажу транспортного засобу недійсним,
В листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Відокремлений підрозділ № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані», про визнання договору купівлі - продажу транспортного засобу недійсним.
Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу Porsche Cayenne, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за №7106/17/000139 від 05 січня 2017 року, укладений між Відокремленим підрозділом № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії № 7106/17/000139 від 05 січня 2017 року в особі відповідального ОСОБА_5 та ОСОБА_3
ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на транспортний засіб Porsche Cayenne, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
В обґрунтування вимог зазначила, що вказаний транспортний засіб був переданий ОСОБА_3 в якості забезпечення виконання нею взятих на себе зобов'язань за договором позики №1/20/04/2016 на умовах застави. ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання не використовувати отриманий автомобіль для власних потреб. Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про стягнення з неї заборгованості за договором позики їй стало відомо про продаж належного їй транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №7106/17/000139 від 05 січня 2017 року.
Незастосування заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, в тому числі за рахунок повернення або подальшого витребування зазначеного транспортного засобу у поточного власника на її користь.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на транспортний засіб Porsche Cayenne, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із ухвалою суду про забезпечення позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що він є власником спірного транспортного засобу, суд першої інстанції не з'ясував хто є власником автомобіля та наклав арешт на майно особи, яка на той час не була учасником справи, предметом позову є вимоги немайнового характеру, просив скасувати ухвалу суду та зняти арешт з автомобілю, судові витрати стягнути з позивача.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що враховуючи намір ОСОБА_1 відчужити зазначений транспортний засіб на користь третіх осіб, існує загроза для неї щодо здійснення прав, передбачених положеннями ст.ст. 216, 388 ЦК України, спрямованих на витребування майна у добросовісного набувача, ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, у задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено, ухвала суду ОСОБА_1 не оскаржувалась.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" судам роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вказане свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих 7 заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визнавши заяву про забезпечення позову обґрунтованою, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу без застосування правових наслідків недійсності правочину, отже предметом цієї справи є позовні вимоги немайнового характеру, а тому доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки накладення арешту на майно та заборона на вчинення певних дій не відповідає позовним вимогам та порушує права власника транспортного засобу.
Вказаний висновок суду відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 372/1223/17, провадження № 61-2551св18, а також у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №755/5333/20.
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_3 , власником транспортного засобу Porsche Cayenne, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , з 16.09.2020 року є ОСОБА_1 (а.с.62 -63).
Отже, накладення арешту на майно особи - ОСОБА_1 , позбавляє його не тільки права розпорядження вказаним майном, а й права користування транспортним засобом.
При цьому колегія суддів наголошує, що позивач не позбавлений можливості змінювати позовні вимоги та подавати заяви про забезпечення позову в іншій спосіб.
За таких обставин, ухвала суду про накладення арешту на транспортний засіб згідно зі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України ОСОБА_1 має право на позивачем відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, в розмірі 454 гривні.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року про забезпечення позову у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які понесені на сплату судового збору у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 454 гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 16 серпня 2021 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова