Дата документу 11.08.2021 Справа № 315/1549/20
Єдиний унікальний №315/1549/20 Головуючий у 1-й інстанції: Телегуз С.М.
Провадження №22-ц/807/1539/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
11 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Бєлової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 25 січня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -
В жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Свої позовні вимоги Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» обґрунтовує тим, що 20 серпня 2017 року між ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_2 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/9246704, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
04 січня 2018 року у м. Запоріжжя по вул. Космічна сталася ДТП за участю автомобіля «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «ЗАЗ 1103», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобілем «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року у справі № 315/399/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Власник пошкодженого транспортного засобу «ЗАЗ 1103», реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП, з метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля було проведено його огляд, про що складено акт огляду та ремонтну калькуляцію, на підставі чого складено страховий акт № P0814/00329/49/2018/53, та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 20100,81 грн.
Оскільки автомобіль «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований ОСОБА_2 на пільгових умовах, а на час вчинення ДТП за кермом автомобіля був ОСОБА_1 , тобто керував транспортним засобом з порушенням умов договору страхування і на нього не розповсюджується пільгове страхування транспортного засобу, а тому позивач, скориставшись правом регресу, просить суд стягнути із відповідача 50% від суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10050.40 грн.
Із урахуванням зазначеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» просило суд:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 10050,40 грн матеріальної шкоди в порядку регресу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 2102,00 грн судового збору.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 25 січня 2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 25 січня 2021 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки з наданої постанови Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненому ДТП, та провадження у справі було закрито не з підстав відсутності вини, а з підстав закінчення строків притягнення до алдміністративної відповідальності. Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами адміністративної справи. Зі змісту позовної заяви чітко вбачається, що позивач обгрунтовує свої вимоги пп 38-1.1 статтею 38-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою визначено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Крім того,суд, з'ясувавши, що під час розгляду справи сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень судової повістки (а.с.74-75) до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ПАТ « Страхова група « ТАС» та ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достовірних та обґрунтованих доказів наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яке відбулося 04 січня 2018 року в м. Запоріжжя по вул. Космічна за участі забезпеченого транспортного засобу «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 та прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, так як не ґрунтується на законі та не підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки до таких висновків суд прийшов з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 16 квітня 2018 року постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі №315/399/18 встановлено, що відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 019280 від 27 березня 2018 року, ОСОБА_1 04.01.2018 року о 11 год. 05 хв. в м. Запоріжжя по вул. Космічній, керуючи автомобілем CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_3 , та автомобілем ЗАЗ 1103, державний номер НОМЕР_2 , чим порушив п.п. 10.1, 12.3 ПДР. Під час ДТП учасники зазнали легких тілесних ушкоджень, автомобілі отримали механічні пошкодження. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.6).
Відповідно доПолісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 серпня 2017 року №АК/9246704, між ПАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 був укладений договір, за яким застраховано майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с.5).
Відповідно до Ремонтної калькуляції №00329_49 від 23 лютого 2018 року вартість ремонту автомобіля «ЗАЗ 1103», державний номер НОМЕР_2 , станом на 23 лютого 2018 року складає 27518,40 грн. (а.с.11-13).
22 березня 2018 року від ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова група «ТАС» надійшла заява про страхове відшкодування в сумі 20100,81 грн. (а.с.7).
03 травня 2018 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» складено страховий акт №12167Р/49/2018, відповідно до якого прийнято рішення про страхову виплату ОСОБА_3 в сумі 20100,81 грн. (а.с.14).
Відповідно до платіжного доручення № 75639 від 15 травня 2018 року ПрАТ«Страхова група «ТАС» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 20100.81 грн відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АК9246704 від 20.08.2017 року ( а.с. 53).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 серпня 2017 року №АК/9246704.
При укладенні цього договору ОСОБА_2 скористалася пенсійним посвідченням від 06 липня 2016 року серія НОМЕР_4 та отримала пільгу, передбачену пунктом 13.2 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з яким розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2 500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 05 липня 2012 року, який набрав чинності 04 лютого 2013 року, п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" викладено в новій редакції, а саме передбачено, що у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 ст.13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було укладено між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 , яка отримала пільгу, передбачену пунктом 13.2 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",колегія суддів приходить до висновку, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в тому числі й у разі, якщо останній керував забезпеченим транспортним засобом всупереч умовам договору.
Оскільки ОСОБА_1 відповідальний за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, яка мала місце 04.01.2018 року, отже із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% від суми виплаченого страхового відшкодування, що становить 10050.40 грн.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на підтвердження вини відповідача ОСОБА_1 у вчинені ДТП 04.01.2018 року в м. Запоріжжя по вул. Космічна за участі забезпеченого транспортного засобу «Шевроле АВЕО» реєстраційний номер НОМЕР_1 позивач надав постанову Гуляйпільського районного суду від 16.04.2018 року зі змісту якої вбачається безпосередня доведеність вини відповідача у скоєнні зазначеного ДТП, яка підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків. При розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, останній визнав свою вину у скоєні зазначеного ДТП. Оскільки на день розгляду справи був пропущений строк накладення адміністративного стягнення, тому розпочате адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративнек правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП на підставі статті 124 КУпАП ( а.с. 6).
Щоб закрити адміністративне провадження на підставі ч. 4 ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КупАП, суду необхідно встановити обставину вчинення адиіністративного правопорушення і наявність в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, як того передбачає нарма ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Отже, враховуючи норми статті 38, п.7 ч. 1 ст. 274 КУпАП, то закриття провадження в справі про адмінісмтративне правопорушення, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, можливе за одночасної наявності двох умов: вчинення ( виявлення) адміністративного правопорушення: сплив встановленого законом строку.
Так, у разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами провадження про адміністративне правопорушення закривається на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 335/8507/16 -ц, а саме, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Отже, постанова Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 16.04.2018 року у справі № 315/399/18 має обов'язкове значення, оскільки в її змісті встановлена вина ОСОБА_1 на основі норм вищезазначеного законодавства та матеріалів справи про адміністративне правовопорушення та визнанням вини у скоєнні зазначеного ДТП самим ОСОБА_1 .
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивач не надав суду достовірних та обгрунтованих доказів наявності вини відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка мала місце 04.01.2018 року в м. Запоріжжя по вул. Космічна за участі забезпеченого транспортного засобу «Шевроле Авто», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ПрАТ « Страхова група ТАС» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, а саме з вимогою про відшкодування 50% сплаченого страхового відшкодування, при цьому обгрунтовувала свою вимогу п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та п.13.2 ст. 13 зазначеного Закону, проте в прохальній частині послалась на пп «а» пп 38.1.1.п.38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Водночас, суд першої інстанції не врахував, що суд згідно з принципом («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16.
Крім того, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обгрунтування своїх вимог або заперечень послався на не ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 провадження № 12-15 гс19.
Проте, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку, що право позивача на зворотню вимогу ( регрес) до ОСОБА_1 про відшкодування сплаченого страхового відшкодування не грунтується на законі.
Таким чином, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України не перевірили викладених в позовній заяві доводів та не спростували їх належним чином, не застосував положення статті 993, 1191 ЦК України п. 38-1.1 ст. 38-1, п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача та користь ПАТ « Страхова група « ТАС» ПрАТ " в порядку регресу 50 % завданої шкоди у розмірі 10050.40 грн. є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, виткладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та огрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи апеляційної скарги є виправданими.
Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
За подання позовної заяви ПрАТ "Страхова група «ТАС» сплатила 2102 грн, апеляційної скарги - 2270 грн, а всього - 4 372 грн, які підлягають стягненню з відповідача на корить позивача.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 25 січня 2021 року у цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регрессу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 10050.40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір за подання позову у розмірі 2102 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 2270 грн, а всього 4372 грн
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 16 серпня 2021 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.