Справа № 532/153/20 Номер провадження 11-кп/814/769/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 серпня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції з Кобеляцьким районним судом Полтавської області матеріали кримінального провадження №12019170190000840 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_12 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12.04.2021 відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Салівка Кременчуцького району Полтавської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживав у АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середня, громадянина України, не працює, не судимий в силу ст. 89 КК України,
та
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Просяниківка Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрований АДРЕСА_3 , фактично мешканець АДРЕСА_1 , проживав без реєстрації по АДРЕСА_4 , з повною загальною середньою освітою, громадянина України, не працює, не судимий в силу ст. 89 КК України,
Цим вироком ОСОБА_10 засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі; ОСОБА_11 засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки 9місяців позбавлення волі.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_7 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
За вироком суду 08 листопада 2019 року, близько 18.30 год., ОСОБА_10 , перебуваючи в с. Світлогірське Кобеляцького району Полтавської області спільно з ОСОБА_11 прийшли до домогосподарства ОСОБА_13 що розташоване по АДРЕСА_5 , де разом з господарем розпивали спиртні напої.
Цього ж дня, близько 20 год., на подвір'ї домогосподарства ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожен нанесли ОСОБА_7 не менше як по шість ударів руками та ногами в область голови та обличчя спричинивши в сукупності тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта № 225 від 06.12.2019 є: ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом носової перегородки з порушенням носового дихання, правобічний максилліт, контузія важкого ступеня правого ока, субкон'юктивальний крововилив, параорбітальні гематоми обох очей, травматичний мідріаз, підвивих кришталика, частковий гемофтальма правого ока (травматична втрата зору з 0,7 до 0,4), набряк м'яких тканин нігтьової фаланги 2 пальця правої кисті, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
У поданих апеляційних скаргах:
Потерпілий ОСОБА_14 просить вирок суду відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та ухвалити новий, яким дії обвинувачених кваліфікувати за ч.2 ст.122; ч.1 ст.15, ч.2 ст.289 КК України, призначивши відповідне покарання за вчинене.
На підтвердження апеляційних вимог зазначає, що свої дії обвинувачені вчиняли з метою залякати потерпілого та намагалися вивести його, заволодівши автомобілем потерпілого Део Ланос НОМЕР_1 , проте не довели свій умисел до кінця, оскільки не знайшли ключі від нього.
Прокурор у свої апеляційній скарзі просить вирок суду відносно ОСОБА_11 скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_15 почав усувати завдану потерпілому шкоду лише після того, як опинився від вартою, жодного разу не вибачився перед потерпілим.
Захисник ОСОБА_8 просить вирок суду відносно обвинуваченого ОСОБА_11 змінити, призначивши покарання із застосуванням ст.75 КК України та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди.
Свої Вимоги обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_15 є раніше не судимим, повністю розкаявся у вчиненому, просив пробачення у потерпілого, має малолітню дитину, а розмір стягнутої моральної шкоди нічим не обґрунтовано.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, потерпілого на підтримку своєї апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Згідно зі ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Суд вправі вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Право змінити обвинувачення чи висунути додаткове належить лише прокурору.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Під час судового розгляду прокурор не змінював обвинувачення та не висував додаткового.
Таким чином апеляційний суд не вправі, перекваліфікувати дії обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на більш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КК України та додатково кваліфікувати їх дії за ч.1 ст.15, ч.2 ст.289 КК України, оскільки таке обвинувачення прокурором в межах кримінального провадження №12019170190000840 не пред'являлось.
Щодо апеляційних вимог прокурора про необхідність призначення більш суворого покарання обвинуваченому ОСОБА_11 та протилежних апеляційних вимог захисника ОСОБА_8 про необхідність застосування відносно нього ст.75 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.
Торкаючись виду та розміру призначеного судом покарання ОСОБА_11 за вчинений злочин, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.
Твердження в апеляційних скаргах захисника про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та ухвалення нового вироку з призначенням більш суворого покарання є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.
Покарання винному призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_11 який є несудимою особою, проте раніше неодноразово притягувався до вчинення умисних злочинів, правильних висновків для себе не зробив та не обрав законослухняний спосіб життя, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість.
Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_11 злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного, наявність малолітньої дитини, що визнав обставиною, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання, вірно на вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, як на обставину, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання.
На переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_11 покарання за вчинене, яке за своїм видом та розміром не є максимальним, передбаченим санкцією ч.1 ст.122 КК України, проте за своїм видом та розміром є справедливим, достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно суворим, а тому підстав для призначення більш м'якого покарання та звільнення від його відбування з випробуванням з іспитовим строком або ухвалення нового вироку з призначенням більш суворого покарання, про що поставлено питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12.04.2021. відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4